У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою.
Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. Відзначаючи Шевченківські дні, студенти 2 групи 1 курсу медичного факультету №4 разом з куратором асистентом кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата, к.мед.н. Анцуповою Вітою відвідали книжкову виставку «Заповіти Кобзаря звучать крізь століття», яку розгорнуто в Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка у відділі абонемента. Завідувач відділу Щудло Ирина ознайомила присутніх з представленою літературою про Тараса Шевченка, про його громадське та особисте життя, а також його твори. У залі української літератури майбутні лікарі мали можливість подивитися фільм про творчу діяльність великого митця, ознайомитися с його поетичною та художньою спадщиною. Пані Віта розповила студентам про новаторство у поезії Т. Шевченка, що разом з його творами прийшли в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм. Наголосила, що після смерті Тарас Шевченко став знаковою, культовою фігурою у формуванні національної самосвідомості серед української інтелігенції, і його вплив на національну культуру залишається значним до цього дня. У фіналі заходу студентка Гук Лілія продекламувала свій вірш присвячений Кобзарю.
Перед Шевченко голову я схилю,
І на могилу квіти покладу,
А як стемніє «Кобзаря» відкрию
І душу тихо в ньому утолю.
Я прочитаю ці священні строчки,
У серці десь глибоко збережу.
Час потече так, як течуть струмочки,
Своїм онукам ці слова перекажу.
Тарасе-батьку, майстре словотвору,
Ти спи спокійно на своїй горі,
В твоїх віршах думки свого народу,
Які зберіг ти в мовчазній душі.
Своє життя прожив ти не даремно,
По собі слід залишив чи малий.
Тебе всі пам’ятатимуть щоденно!
І байдуже, малий це, чи старий.
Бо ти безсмертним був завжди, і будеш,
І не одне століття пролетить.
Ніхто твоє ім’я вже не забуде,
Бо в «Кобзарі» твоя душа блистить.
