На сьогоднішній день стало популярним самолікування, яке не завжди є виправданим.
Саме тому серед дітей 9-11 класів Годилівського НВК асистентом кафедри медичної та фармацевтичної хімії Маріанною Барус проведена навчально-виховна бесіда про різні класи лікарських засобів та про переваги та недоліки їх самовільного вживання.
У недавньому минулому для зниження температури швидка допомога використовувала ін’єкцію анальгіну з димедролом. Тепер натомість широко застосовують дексаметазон (який по своїй природі є гормональним препаратом). Іноді коли молоді неосвічені мами дізнаються про такий «чудодійний» препарат починають його застосовувати при будь якій нагоді. Інколи таке лікування нагадує «гарматами по горобцях» – горобці розлетілися, але тин на якому вони сиділи зруйнований. Тому корисно кожному володіти елементарною інформацією про лікарські препарати, а вже тоді починати їх застосовувати.
Суть самолікування
Безрецептурний відпуск лікарських засобів населенню тісно пов’язаний із самолікуванням, під яким розуміється попередження захворювань, підтримання чи покращення стану організму в процесі хвороби, лікування не дуже тяжких хвороб чи уражень, а також реабілітація за допомогою ліків, які доступні без рецепта, а їх вибір і придбання не передбачає звернення до лікаря. Самолікування здійснюється без участі людей з фаховою приналежністю до лікування. Пацієнт є тоді в ролі особи. що робить вибір і впливає на процес лікування. На практиці під ним також розуміють лікування одного члена сім’ї або одного знайомого іншим.
При самолікуванні єдиним кваліфікованим співбесідником відвідувача аптеки є фармацевтичний фахівець, який повинен досконало володіти знаннями і навичками з фармацевтичної опіки.
Фармацевтична опіка – це комплексна програма взаємодії фармацевтичного фахівця і лікаря протягом всього періоду фармакотерапії конкретного хворого – від моменту відпуску лікарського засобу до закінчення його дії.
Ця концепція передбачає залучення фармацевтичного фахівця разом з лікарем до активної діяльності стосовно забезпечення здоров’я і запобігання захворюваності населення. На фармацевтичного фахівця покладається обов’язок не тільки забезпечити хворого якісними ліками і виробами медичного призначення, але й сприяти їх раціональному використанню.
Здійснюючи фармацевтичну опіку в аптеці при відпуску безрецептурних препаратів, фармацевтичний фахівець бере на себе відповідальність за:
- діагностику симптомів неважких захворювань;
- індивідуальний підхід до призначення ліків (з урахуванням статі, віку, взаємодії з іншими ліками, їжею тощо);
- ефективність лікарської терапії;
- безпеку лікарської терапії;
- оптимальний фармакоекономічний вибір безрецептурного препарату.
- кінцевий результат лікарської терапії.
При оцінці стану відвідувача аптеки фармацевтичний фахівець повинен пам’ятати, що будь-який симптом може бути як проявом незначного порушення здоров’я, так і початком серйозного захворювання або ознакою загострення хронічної хвороби, що є у цього пацієнта. У всіх випадках до оцінки серйозності симптомів потрібно підходити з надзвичайною обережністю. При найменших сумнівах доцільно рекомендувати хворому звернутися за лікарською допомогою.
Порядок дій фармацевтичного фахівця при фармацевтичній опіці
Після вибору безрецептурного препарату фармацевтичний фахівець повинен надати інформацію, яка повинна стосуватися дії, побічних ефектів та умов його приймання, а також попереджень стосовно можливих негараздів при самолікуванні. На закінчення фармацевтичний фахівець повинен проконтролювати засвоєння пацієнтом наданої інформації, тобто:
- запитати хворого, чи все йому зрозуміло,
- попросити його повторити найважливішу інформацію;
- визначити у хворого, чи є у нього ще якісь питання.
- Принципи фармацевтичної опіки
- Згідно з вимогами фармацевтичної опіки фармацевтичний фахівець повинен вміти надавати такі рекомендації і консультації для пацієнта:
- вибір оптимальної лікарської форми і способу її введення в організм;
- правила використання різних лікарських форм;
- особливості індивідуального дозування;
- особливості взаємодії конкретного лікарського препарату з іншими лікарськими засобами;
- особливості взаємодії конкретного лікарського препарату з їжею, алкоголем і нікотином;
- про оптимальний для прийому конкретного препарату період доби;
- про можливий несприятливий вплив лікарського засобу на функції органів і систем людини;
- про умови зберігання конкретного лікарського засобу.
Для забезпечення результативності фармацевтичної опіки фармацевтичний фахівець повинен:
- ініціювати діалог з пацієнтом для одержання достатніх даних про його захворювання;
- задавати ключові питання для з’ясування стану здоров’я пацієнта;
- бути підготовленим до розпізнанню специфічних станів, симптомів поширених захворювань;
- у разі потреби скеровувати пацієнта до лікаря, оскільки детальна постановка діагнозу захворювання в умовах аптеки неможлива і не є прерогативою фармацевтичного фахівця. У той же час на базі певних «загрожуючих» симптомів фармацевт чи провізор може запідозрити у пацієнта наявність серйозної хвороби;
- забезпечувати конфіденційність даних про стан здоров’я пацієнта;
- надавати об’єктивну інформацію про ліки і передавати її в доступній для пацієнта формі,
- використовувати додаткові джерела інформації про ліки для задоволення насущних потреб пацієнта;
- допомогти пацієнтові здійснювати відповідальне та адекватне самолікування;
- надавати консультації споживачам для здійснення ними усвідомленої турботи про своє здоров’я.
Таким чином, при відпуску безрецептурних препаратів на фармацевтичного фахівця покладається важлива контрольно-консультаційна функція, яка полягає:
в принциповій і фаховій перевірці доцільності дій пацієнта;
у профілактиці застосування невідповідних показанням ліків;
у вказівці на умови раціонального застосування:
в роз’ясненні ризику виникнення небажаних побічних ефектів лікарських засобів;
в обмеженні застосування окремих категорій ліків.
Обов’язкові умови для якісної фармацевтичної опіки:
1. Фахівці охорони здоров’я повинні поширювати серед фармацевтичних фахівців достовірну і перевірену інформацію про основні препарати і схеми лікування найпоширеніших захворювань.
2. Фармацевтичні фахівці повинні володіти.
знаннями з основ внутрішніх хвороб;
основами раціонального застосування ліків;
правилами надання консультації хворим.
Таким чином, самолікування – це концепція, яка випливає з:
визнання відповідальності особи за своє здоров’я;
небажання звертатися до лікаря за незначних причин, які можна усунути самостійно;
зростаючих труднощів стосовно фінансування охорони здоров’я.
Джерела навичок самолікування
Як показують дані опитування відвідувачів аптек, навички самолікування населення набуває через:
консультації лікарів;
консультаціїфармацевтичних фахівців;
поради рідних;
поради знайомих;
самоосвіту.
Правда, далеко не всі мають правильну уяву про той чи інший безрецептурний препарат. На недостатність інформації про дію, можливі побічні ефекти і протипоказання вказало 67 % опитаних відвідувачів аптеки.
Хвороби, при яких застосовують безрецептурні препарати
Безрецептурні препарати найчастіше застосовуються для лікування:
- головних і м’язових болів;
- високої температури;
- кашлю;
- застуди;
- болю в горлі;
- шлункових розладів та закрепів;
- серцевих нападів,
- шкірних хвороб (вугрова висипка, порізи, забиття).
Основні правила самолікування
Незважаючи на те, що безрецептурні препарати займають провідне місце при лікуванні багатьох захворювань, обізнаність споживачів про їх застосування через недостатню інформованість залишається на невисокому рівні.
Необхідна відповідна підготовка медичних і фармацевтичних фахівців щодо використання лікарських засобів безрецептурного відпуску. Головне, щоб безрецептурні препарати, особливо імпортні, мали докладну і зрозумілу для хворого інструкцію щодо їх застосування з обов’язковим зазначенням протипоказань, побічних ефектів та заходів безпеки. Запорукою ефективного самолікування повинна стати грамотна і докладна консультація у фармацевтичного фахівця, оскільки отримання консультації у лікаря пов’язано з певними труднощами (запис на прийом, черга тощо), а інститут сімейної медицини поки що знаходиться в зародковому стані.
Які ж основні правила самолікування?
1. Лікувати лише ті порушення самопочуття, де ознаки хвороби вам відомі.
2. Використовувати лише ті ліки, які добре відомі і перевірені.
3. Використовувати мінімум ліків. Якщо турбує тільки нежить і висока температура, то лікуйте ці симптоми, а не кашель і біль в горлі заодно, використовуючи складні комплексні ліки.
4. Не нашкодити собі. Якщо на другий, щонайбільше на третій день самолікування не покращує самопочуття – необхідно йти до лікаря.
5. Уважно читати інструкцію про застосування.
6. Суворо притримуватися правил приймання ліків, а цього дотримується лише 33 % опитаних відвідувачів аптек.
