У шкільному каноні Леся Українка часто постає як «хвора, але мужня поетеса», авторка «Лісової пісні», символ незламності. Проте цей образ значно спрощений. Справжня Леся Українка – інтелектуалка європейського рівня, мислителька, драматург-новатор і політично свідома особистість. Ми звикли бачити її на портретах суворою, застебнутою на всі ґудзики, з печаттю страждання на обличчі. Підручники роками ліпили з неї «дочку Прометея» та незламну мученицю. Але за цим бронзовим пам’ятником ховалася жінка, яка любила моду, іронізувала над собою та ламала стереотипи свого часу.
Леся ніколи не ходила до школи. Через хворобу вона здобувала освіту вдома, але її знанням міг би позаздрити будь-який сучасний університет. Вона знала понад 10 мов (серед яких латина та давньогрецька), а у 19 років власноруч написала підручник з історії для своїх сестер. Леся Українка не «терпіла» долю – вона конструювала свій розум.
У підручниках кажуть, що поему «Одержима» вона написала через «співчуття до близької людини». Реальність куди гостріша: Леся написала цей твір за одну ніч біля ліжка Сергія Мержинського, який помирав. Вона була з ним до останнього подиху, попри осуд суспільства (вони не були одружені). Це був крик відчаю, який перетворився на високе мистецтво.
Вона не боялася критикувати колег по перу, іронізувати над «патріотами», які тільки розмовляють, і відстоювати своє право бути іншою. Її листування –це справжній інтелектуальний серіал. Леся створювала героїнь, які були сильнішими за чоловіків. Її Кассандра, Мавка чи Міріам – це жінки, які самі обирають свою долю, навіть, якщо ця доля трагічна. Вона випереджала свій час на століття, говорячи про внутрішню свободу жінки.
Її драматичні поеми («Кассандра», «Бояриня», «Одержима») – це тексти глибокого філософського осмислення свободи, влади, зради та відповідальності. Це не лише лірика, а інтелектуальний спротив імперській системі.
Творчість Лесі Українки актуальна сьогодні, бо вона говорить про свободу й гідність, утверджує цінність культури як основи нації, демонструє силу духу перед випробуваннями, формує образ інтелектуальної, сильної жінки.
В умовах сучасних викликів її слово звучить особливо гостро й актуально. Її постать потребує переосмислення – без штампів і спрощень.
Студенти-медики долучилися до вшанування памʼяті Лесі Українки. З нагоди 155-ї річниці від дня народження поетеси на кафедрі суспільних наук та українознавства (завідувач – професор Антоній Мойсей) було проведено низку заходів, присвячених її життю та творчості.
Зі студентами 1 групи 1 курсу медико-психологічного факультету, спеціальність «Терапія та реабілітація» проведено літературно-мистецьку годину «Леся Українка: сила духу і слово свободи», під час якого учасники ознайомилися з ключовими сторінками життєвого і творчого шляху письменниці та декламували її поезії (організатор – доцент закладу вищої освіти кафедри суспільних наук та українознавства Лариса Шутак).
Також організовано літературну годину-діалог «Громадянська позиція Лесі Українки: актуальність крізь століття» зі студентами 6 групи 1 курсу стоматологічного факультету, у межах якої відбулося обговорення громадянських мотивів творчості мисткині та її ролі у формуванні національної свідомості (організатор – доцент закладу вищої освіти кафедри суспільних наук та українознавства Лариса Шутак).
Зі студентами І курсу спеціальності «Фармація» фахового коледжу БДМУ проведено лекцію на тему «Велич і глибина Лесиного слова» (організатор – доцент закладу вищої освіти кафедри суспільних наук та українознавства Юлія Руснак).
Зі студентами І курсу спеціальності «Медсестринство» фахового коледжу БДМУ проведено інформаційну годину на тему «Леся Українка: жінка, що випередила час» ( організатор – викладач фахового коледжу Валерія Андрієць).
Учасники заходів згадали життєвий шлях письменниці, декламували поезії авторки, уривки з драматичних творів, зокрема з «Лісової пісні». Студенти підготували літературні виступи, обговорили актуальність її ідей у контексті сьогодення та роль жінки-митця в історії української культури. ЇЇ слова «Contra spem spero!» стали символом незламності духу, що й сьогодні надихає українців на віру, боротьбу й творення. Проведення таких заходів сприяють поглибленню знань здобувачів освіти про культурну спадщину України та утвердженню цінностей духовної стійкості й патріотизму.
