У травні 2020 року, а саме з 23 по 26 травня, відбулась значна подія у професійному житті неврологів світу – Віртуальний конгрес Європейської академії неврологів (EAN).
Європейська академія неврології (EAN) є некомерційною організацією, яка об’єднує і підтримує неврологів по усій Європі. Нині членами EAN є 47 європейських національних неврологічних суспільств. Таким чином, EAN представляє більше 45 000 європейських неврологів.
EAN була заснована під час Об’єднаного конгресу Європейської неврології в червні 2014 року колишньою Європейською федерацією неврологічних суспільств (EFNS) і Європейським неврологічним суспільством (ENS). Нині виконувачем обов’язків президента EAN є професор Клаудіо Бассетті (Берн, Швейцария ). Головний офіс EAN знаходиться у Відні, Австрія.
EAN організовує щорічні конгреси європейської неврології, які проводяться в різних європейських містах, і в яких щоразу беруть участь близько 6000 міжнародних учасників.
У 2020 планувалося проведення 6-го Конгресу EAN в Парижі (Франція).
Але у зв’язку з пандемією коронавірусу COVID – 19, як сказав у своєму вступному слові на відкритті конференції виконувач обов’язків Президента EAN Клаудіо Л. Бассетті, було прийнято рішення організувати 6-й Конгрес EAN в якості віртуального конгресу і запропонувати співтовариству неврологів можливість обміну науковими новинами і обміну передовим досвідом, не виходячи з дому. Також він зазначив, що «скрутні часи вимагають творчих і сміливих рішень, які також можуть відкрити нові можливості для кращого майбутнього».
І, завдяки такому рішенню, у неврологів всього світу та, зокрема, і України з’явилась унікальна можливість відвідати визначний європейський форум неврологів. Зокрема, і неврологи кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка БДМУ взяли участь у роботі конгресу.
В рамках конгресу було висвітлено близько 30 напрямків сучасної неврології, включаючи так звану велику сімку (епілепсія, інсульт, головний біль, розсіяний склероз, деменція, рухові розлади і нервово-м’язові розлади).
Було багато інтригуючих засідань, лекцій та презентацій. Ну, наприклад, секція «неврологія ночі» – про порушення сну, про паросомнії, про те, як мозок відновлюється під час сну, про роботу глімфатичної системи (анатомічний лікворний шлях елімінації продуктів життєдіяльності тканин центральної нервової системи ссавців. Система описана групою дослідників медичного центру Рочестерского університету під керівництвом данця Майкен Недергаард в 2012 році в експерименті на мишах). Доповіді про статеві відмінності в роботі мозку та їх значення для дослідницької та клінічної практики, про статеві відмінності при мозковому інсульті та при Паркінсонізмі.
На конгресі окрема секція була присвячена вегетативним розладам.
Так, професор Грегор К. Веннинг, розповів про патогенетичні методи лікування мультисистемної атрофії (MSA), направлені в першу чергу на α-синуклеїн та процеси нейрозапалення. Він відмітив, що на сьогодні існує тільки одне проведене клінічне дослідження використання мезенхімальних стовбурових клітин у невеликої кількості пацієнтів з MSA-C (мультисистемна атрофія типу С), яке продемонструвало позитивний вплив на призупинення прогресування цього захворювання.
Профессор Роланд Д. Тійс виступив з лекцією про те, як епілепсія, особливо резистентна до лікування, може чинити суттєвий вплив на вегетативну функцію. І в цьому плані він розкрив вегетативні механізми, які лежать в основі раптової смерті пацієнтів хворих на епілепсію. Також він відмітив, що такі вегетативні зміни як, тахікардія, підвищення артеріального тиску, потовиділення, можуть забезпечити адекватний інструмент для раннього виявлення нападів і, таким чином, забезпечити своєчасне лікування.
Професор Маріо Хабек розповів про клінічні наслідки дисфункції вегетативної нервової системи (ВНС) при розсіяному склерозі (РС). Він показав, що дисфункція автономної вегетативної нервової системи у вигляді шлунково-кишкових розладів (закрепи, діарея тощо) і сечових симптомів, виникає ще за десять років до постановки діагнозу РС. Також в його доповіді було зазначено, що РС є більш поширеним в країнах СНД. Також професор зауважив, що на ранніх стадіях РС активність захворювання пов’язана з дисфункцією симпатичної нервової системи, тоді як дисфункція парасимпатичної нервової системи стає очевиднішою з прогресуванням захворювання. Дисфункція симпатичної нервової системи на ранніх стадіях РС може пояснити підвищений ризик серцево-судинних захворювань після його виникнення.
На молекулярному рівні зміни в експресії різних рецепторів, відповідальних за зв’язок між ВНС і імунною системою, можуть модулювати запальну відповідь і, таким чином, впливати на активність РС. Значне ушкодження стовбура мозку і спинного мозку при РС може сприяти більш вираженій дисфункції ВНС. Доповідач відмітив, що детальне вивчення вегетативної дисфункції може допомогти у визначенні прогнозу щодо активності перебігу РС.
Професор Йенсен Джордан у своїй доповіді розповів про вплив космічних умов на серцево-судинний і гемодинамічний вегетативний контроль. Він показав, як космічна подорож змінює гемодинаміку людини, включаючи зміни об’єму крові в різних анатомічних районах і вегетативну функцію. Професор підкреслив, що дослідження ВНС в умовах невагомості дають унікальну можливість вивчити вегетативну нейропластичність людини.
Окрема секція була присвячена інноваційним підходам до лікування спадкових нервово-м’язових розладів.
Професор Терезинья Євангеліста розповіла про генетичну терапію при нервово-м’язових розладах. Вона відмітила, що генна терапія має беззаперечний позитивний вплив, але також несе в собі можливий ризик довгострокових несприятливих ефектів.
Професор Джузеппе Віта виступив з лекцією про методи РНК-терапії нервово-м’язових захворювань.
Професор Марк Робертс обговорив фермент-замісну терапію при порушеннях обміну речовин, в основному на прикладі хвороби Помпе (лизосомному порушенні зберігання через дефіцит альфа-глюкозидази). Після опису клінічних особливостей цього захворювання професор повідомив, що у більшості досліджень замісна ферментна терапія альфа-глюкозидазою була пов’язана зі зниженням смертності, поліпшенням віддалених результатів і стабілізацією у пацієнтів з хворобою Помпе.
Професор Молнар розповів про роль низькомолекулярних середників в лікуванні спадкових нервово-м’язових захворювань. В порівнянні з біологічними препаратами, невеликі молекули можуть легко впливати на клітини декількома способами, можуть доставлятися перорально і досягати високих концентрацій впродовж короткого часу.
Ще одна секція називалась «Порушенню рухів у відділенні невідкладної допомоги»,
на якій були обговорені проблеми пацієнтів з гострими або підгострим руховими розладами. У всіх доповідях підкреслювалась важливість ретельного клінічного спостереження та детального вивчення анамнезу для правильної постановки діагнозу у випадках гостро виникаючих рухових розладів.
Доповідач Джон Стоун підкреслив, що досить часто у відділення невідкладної допомоги потрапляють люди з функціональними руховими порушеннями (за його даними – до 60%).
Марія Стамелоу представила цілісний огляд різних рухових розладів, пов’язаних з аутоіммунним енцефалітом (з антитілами до NMDA рецепторів, різні форми лімбічного енцефаліту). Вона вказала, що в деяких випадках рухові розлади можуть допомогти в ранній діагностиці.
Голова сесії Тімоті Лінч, представив у своїй доповіді велику різноманітність викликаних наркотиками рухових розладів, які можуть привести до загрозливих життю станів, таким як серотоніновий синдром та нейролептичний злоякісний синдром.
Одне з найбільших секційних засідань конгресу мало назву «Сприяння структурному і функціональному відновленню при розсіяному склерозі».
Професор Центонце представив лекцію на тему патофізіологічних основ функціонального відновлення при розсіяному склерозі, розпочавши з обговорення ключової ролі, яку грає синаптична пластичність у відновленні функції. Він представив переконливі дані, отримані за допомогою транскраніальної магнітної стимуляції, які показали, що резерв синаптичної пластичності запобігає клінічній непрацездатності у пацієнтів з розсіяним склерозом, а реабілітація сприяє синаптичному ремоделюванню і пластичності.
Професор Центонзе продемонстрував відповідну роль активації NMDA, каннабіноїдних і дофамінових рецепторів і нейротрофінів в модуляції синаптичної пластичності для клінічної компенсації ушкодження тканин при розсіяному склерозі.
Багато доповідей було присвячено ролі методів магнітно-резонансної томографії і позитронно-емісійної томографії в оцінці ефективності відновлення мієліну і нейропротекції на тлі проведення промієлінізуючого та нейропротективного лікування розсіяного склерозу.
Професор Мартино у своїй лекції розповів про можливості використання нервових стовбурових клітин у пацієнтів з розсіяним склерозом. Він також відмітив, що розсіяний склероз – це багатоосередкове і патологічно неоднорідне захворювання, яке робить використання стовбурових клітин нервової системи особливо складним.
Спеціальна сесія симпозіуму була присвячена неврологічним наслідкам Covid – 19.
Ця важлива сесія пройшла в головному залі і розпочалася з лекції Марко Вергано з Італії “Етичні міркування під час пандемії Covid – 19”. Він зробив глибокий огляд клінічної і організаційної етики при розподілі пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії та відзначив, що визначення пріоритетних пацієнтів є ключовим моментом в ситуації пандемії. Вік і пов’язана з віком патологія є двома найбільш важливими чинниками в цьому важкому процесі ухвалення рішень.
За даними професора Вергано, який представив огляд проблеми Covid – 19у Великобританії, деякі пацієнти, які перенесли лікування у відділеннях невідкладної терапії з приводу Covid – 19, ніколи не повернуться до свого початкового рівня здоров’я.
Професор Рено де Паскье зі Швейцарії представив вірусологічне і нейробіологічне уявлення про SARS – Covid – 2 . Він обговорив ключову роль ангіотензин-перетворювального ферменту 2 (АПФ 2) в якості рецептора вірусу. Також він повідомив, що Тоцилізумаб (анти- IL6) продемонстрував сприятливий ефект в пілотному дослідженні 20 пацієнтів.
Також в одній з доповідей був обговорив цікавий випадок менінгоенцефаліту, ймовірно, пов’язаний з Covid – 19, хоча достеменно це не було доказано. Якщо ж все таки енцефаліт при Covid – 19 можливий, то наступне питання, яке виникає, полягає в тому, чи експресує мозок ACE2. Це питання на сьогодні залишається відкритим. Хоча добре відомо, що коронавіруси мають тропізм до нейронів, що було доведено у пацієнтів, які померли від ГРВІ.
Звучали повідомлення про випадки розвитку синдрому Гійєна-Барре, пов’язаного з Covid – 19.
Також лектори секції доповідали про те, що нейропатогенез SARS – Covid – 2, мабуть, пов’язаний з тропізмом вірусу до нюхової цибулини.
Високий ризик тромбозу, пов’язаного з цією вірусною інфекцією, обговорювався в повідомленнях про випадки інсульту, а також тромбоемболію легеневої артерії. Найбільш ймовірні механізми можуть бути пов’язані з тропізмом вірусу до ендотеліальних клітин. Проте, основна патологія досі невідома.
Ще одна цікава секція конгресу носила назву «Незадоволені потреби в гострому лікуванні мігрені».
Це була спільна сесія EAN і Європейській федерації головного болю. Вона була присвячена дуже актуальній темі мігренозного головного болю. Виступаючі на секції доповідачі згадали минуле, сьогодення і окреслили майбутнє препаратів для лікування приступів мігрені, а також дали рекомендації для лікування особливих груп населення, таких як діти, вагітні і літні пацієнти.
Професор Еверс з Коппенбрюгге (Німеччина), розказав про історію триптанів, починаючи з перших експериментів, проведених Гарольдом Вольфом у 1938 році, до нових препаратів, які скоро з’являться на ринку. Він підкреслив важливість адаптації лікування до пацієнта, оскільки кожен триптан має свій період напіврозпаду та профіль переносимості. Залежно від типу нападів мігрені, ми повинні рекомендувати нашим пацієнтам оптимальний триптан і спосіб введення.
Професор Лампл з Лінца (Австрія), розказав про нові два препарати які скоро з’являться на європейському ринку: Ditans і Gepants. Вони не представлятимуть потенційні ризики Triptans і будуть варіантом для конкретних груп населення, проте нам доведеться інформувати пацієнтів про їх специфічні побічні ефекти, які в основному включають запаморочення, парестезію, втому або м’язову слабкість.
Професор Озге з Мерсина (Туреччина) зосередила свою доповідь на мігрені в дитячому віці. Вона відмітила недостатню кількість наукових досліджень щодо тактики лікування мігрені в дитячому віці. Також професор дала деякі рекомендації по веденню вагітних і дітородних жінок з мігренню, та порекомендувала найбільш безпечні препарати – зокрема, парацетамол та коензим Q10.
Нарешті, доповідач нагадала нам, що у літніх пацієнтів мігрень може проявлятися по-різному, і що деякі ліки, зокрема НПЗС, слід використовувати з обережністю.
“Проблеми для жінок в неврології”
– це дивовижна сесія, присвячена проблемам, з якими жінки стикаються у своїй кар’єрі, як неврологи і дослідники. Сесія складалась з трьох зворушливих виступів жінок-професорів.
Професор Нидека Окубадехо, професор неврології в Університетській лікарні Лагосу (Нігерія), була першою жінкою-неврологом у Нігерії. У своїй презентації вона підкреслила важливість підтримки з боку родичів і друзів. Вона сказала, що це допомогло їй знайти правильний баланс між її сімейними обов’язками і потребами в навчанні. Професорка підкреслила важливість для молодих неврологів, особливо для тих, хто проходить навчання в Африці, міжнародного досвіду і хороших наставників. Крім того, вона поділилася результатами дуже цікавого опитування, проведеного серед жінок-неврологів в Африці, про їх життєвий досвід, трудові проблеми та дала поради для жінок, які хочуть зробити кар’єру в неврології.
Професор Кристина Тассореллі є професором неврології в Медичному університеті Павії (Італія) і президентом Міжнародної спілки головного болю. У своїй презентації вона розповіла про “сходинки” і “камені спотикання”, які характеризують її життя і кар’єру. Вона підкреслила важливу роль її наставників, сім’ї, друзів та колег в її кар’єрі. Крім того, Кристина Тассореллі відмітила, що практика командних видів спорту для неї була дуже важливою, оскільки навчила її роботі в команді для досягнення успіху.
Професор Наталі Наср, професор неврології в Університеті Тулузи (Франція), розпочала свою презентацію з доповіді про важливі етапи своєї професійної кар’єри. Вона переїхала з Лівану у Францію для своїх медичних досліджень, закінчила навчання неврології в Університеті Тулузи, а потім поступила в університет в Кембріджі на здобуття вченого ступеня доктора наук і аспірантури. Область наукових інтересів, досліджень і клінічної діяльності Наталі Наср включає інсульт, нейросонологію і розлади вегетативної системи. У своєму виступі вона підкреслила необхідність мати хороші зразки для наслідування, які можуть бути і з інших напрямків життя.
Завдяки оповіданням цих трьох блискучих ораторів, ця сесія дала нам важливу пораду, яка може допомогти нам в нашій власній кар’єрі в неврології. Усі доповідачі підкреслювали важливість хороших наставників, міжнародного досвіду і зав’язків, а також правильно вибраного балансу між особистим життям та кар’єрним зростанням.
У короткому повідомленні неможливо хоч частково висвітлити всю представлену на форумі інформацію. Форум виявився найбільшою у світі та історії зустріччю неврологів, в якій прийняло участь 42 502 неврологи з Європи, Бразилії Америки та Азії. Форум проводився у 15 віртуальних сесійних кімнатах в різних містах Європи (Відень, Париж тощо).
В кожному явищі завжди знайдуться якісь позитивні моменти. Так, епідемія коронавірусної інфекції дала змогу неврологам з багатьох країн відвідати найбільш визначний форум по своїй спеціальності, що вони ніколи, за нормального перебігу життя, не змогли б здійснити. Ось такі парадокси життя.
Матеріал підготували: доцент І.І. Кричун, професор В.М. Пашковський
