Відповідно до формулювання Всесвітньої організації охорони здоров’я, людське здоров’я – це не просто відсутність хвороби, а повне фізичне, психічне та соціальне благополуччя.
Згідно з цим формулюванням людина є автором власного здоров’я, а в його збереженні виконує основну роль, що визначається зрілою самосвідомістю індивіда й повагою до свого єства.
10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day) введено з 1992 року за ініціативи Всесвітньої федерації психічного здоров’я (World Federation for Mental Health) з метою інформування населення щодо проблем психічного здоров’я і способів його профілактики. Психічне здоров’я забезпечується на різних, але взаємозалежних рівнях функціонування: біологічному, психологічному і соціальному.
Співробітники кафедри психології та філософії спільно з медико-психологічним центром БДМУ та Чернівецькою філією Української спілки психотерапевтів провели просвітницько-профілактичну акцію «Психічне здоров’я як людська цінність».
Мета акції – підвищення рівня обізнаності людей щодо проблем психічного здоров’я, інформування населення щодо роботи психолога та особливостей цієї професії, роз’яснення та співставлення понять «психолог», «психотерапевт», «психіатр», ознайомлення з методами профілактики психічного здоров’я. Форма проведення – надання роз’яснень, консультацій та рекомендацій населенню міста та області, перфоменси з психодрами.
Під час проведення заходу чернівчани та гості міста мали можливість отримати інформацію про основні складові психічного здоров’я і благополуччя, особливості надання психологічної та психотерапевтичної допомоги, ознайомитись з сучасними психотерапевтичними напрямками (системною сімейною психотерапією, психоаналізом, гештальт-терапією, психодрамою, арт-терапією тощо).
Студентський Playback-театр «Луна» МПЦ БДМУ презентував короткі перфоманси як унікальну психотерапевтичну взаємодію між акторами і глядачами. Спонтанне програвання в драматичній реальності окремих життєвих подій активізувало проживання ціннісно-смислових особливостей. Люди, які розповідали історію або випадок зі свого життя, самі обирали акторів для виконання ролей та спостерігали за відтворенням своєї історії, набираючи артистичної форми і послідовності.
