НОБЕЛІВСЬКІ ЛАУРЕАТИ – ВИХІДЦІ З БУКОВИНИ. Визначення ролі і місця держави серед інших країн пов’язується з її особистостями, які формують світогляд не тільки своєї країни, а й всього світу.
Започатковані проекти на кшталт “100 великих українців” спрямовані на зміцнення державності та реалізації в тому числі програми виховання молодих науковців на історичних прикладах високої наукової і соціальної значущості. Потребують свого визначення історичні зв’язки, що закладені в розвитку науки Північної Буковини, на теренах якої формувалися ланцюги об’єднання сходу і заходу в Європейському континуумі.
Своє чільне місце займає і Чернівецька наукова школа в розвитку Європейської світової науки. Історія наукових Чернівців пов’язується з 1875 роком, коли імператор Франц Йосиф і підписав закон про заснування Чернівецького університету. “Схід і Захід разом” – кредо новоствореної Буковинської науки. Навчання на німецькій мові, вивчення віршів Котляревського, старослов’янської граматики, на кафедрі східноєвропейської історії викладалася історія України. Відбулася подія, що стверджувала поліетнічність Чернівців. Вже в 1891-92 навчальному році на трьох факультетах (теологічний, юридичний і філософський), як зазначається в енциклопедії Ф.А.Брокгауз і И.А.Ефрона, навчалося 300 слухачів та викладали 36 доцентів. Тут вели дослідницьку роботу вчені Європейського та світового рівня: економіст Й.Шумпетер, юрист Г.Гросс, історик Р.Кайндль, славіст О.Калужняцький, україніст-філолог, шевченкознавець, громадський і політичний діяч, згодом член-засновник Української Академії наук у Києві, президент Могилянсько-Мазепинської Академії, професор С. Смаль-Стоцький, композитор і письменник С.Воробкевич та інші. Серед студентів були Іван Франко, Денис Лукіянович, Олександр Колесса, Лесь Мартович, лексикограф Юліан Кобилянський (брат письменниці Ольги Кобилянської). З Чернівецьким університетом пов’язані долі Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Володимира Винниченка.
Щодо Нобелівських лауреатів Чернівецького ґатунку то визначимо чотири прізвища та їх роль в історії, у тому числі, у медицині. Два щасливих і два, на жаль, ні. Ервін Шредінгер (Нобелівський лауреат з фізики 1933 року) і Маррі Гелл-Манн (Нобелівський лауреат з фізики 1989 року) та Ервін Чергафф і Пауль Целан. Що спільного між ними – щаслива доля вчених, первісників спрямувань розвитку людства, нагороди, що, на жаль, отримали не всі та , безперечно, об’єднує їх місто Чернівці, з яким вони таким чи іншим чином були пов’язані.
Ервін Шредінгер
Австрійський фізик Ервін Шредінгер, який закінчив Віденський університет, є батьком квантової механіки, в якій елементи спеціальної теорії відносності Ейнштейна поєднувалися з хвилевим рівнянням Пауля Дірака, що було застосоване до часток, рухомих з довільними швидкостями. Концепція визнана гідної Нобелівської премії (1933 рік) за “відкриття нових продуктивних форм атомної теорії”. Зв’язок Ервіна Шредінгера з Чернівцями пов’язується з очікуванням посади професора в Чернівецькому університеті, що, на жаль, не відбулося за розпаду Австро-Угорської імперії і після одруження та декількох посад учений отримав у 1921 році посаду професора в університеті Цюріха. Зв’язок з медициною цього науковця, також, вочевидь, є досить сумним – видатний учений помер у Відні 4 січня 1961 року у віці 73 років від туберкульозу,
Маррі Гелл-Манн
Більш щільний родинний зв’язок з Чернівцями в наступного вченого – Маррі Гелл-Манна, батьки якого Артур і Поліна (Райхштайн) Гелл-Манн народились і жили в Чернівцях, іммігрували до США, де обдарований юнак вже в 15 років поступив до Єльського університету, у 22 роки отримав докторську ступінь з фізики, отримав звання професора в Каліфорнійському технологічному інституті, вивчав теорію фізики елементарних часток – каонів, гіперонів, створивши квантову теорію “моделі восьмеричного шляху”, яку до цього ж об’єднав із “вісімкою шляху”, характерною для буддизму.
Взагалі вчений досить парадоксальний, так, створивши концепцію частинок – кварків, з яких складаються адрони, саму назву запозичив з роману Джеймса Джойса з фрази “три кварка для містера Марка”. Свою підсумкову книгу вчений назвав “Кварки і ягуар: пригоди в простому і складному”, що запозичив з поезії Артура Шжэ “Світ кварка безпосередньо пов’язаний з ягуаром, що кидається вночі”. А в лекції Нобелівського лауреата, яку Маррі Гелл-Манн нещодавно прочитав у Московському університеті, ілюструючи проблеми розвитку науки через насичення, інкубацію, озорювання, верифікацію, він прикрасив жартом – прикладом концепту відкриття Енштейна – спочатку було Е = m“а”2, потім Е = m“b”2 і, нарешті, Е = m“с”2! У відповідь, як учений спілкувався з Альбертом Енштейном, він відповів – “Ми завжди казали один одному – Добрий день!”. Маррі Гелл-Манн живе в науці за принципом “Чому б і ні?” – “Keep asking “Why not” And one day youll find a really great reason why not”, і це теж є властивим для вихідця з Чернівців.
На жаль, історія ще двох вчених, життя яких було так чи інакше пов’язане з Чернівцями, склалася не досить вдало. Що об’єднало здавалося би зовсім різні постаті – Ервіна Чаргаффа і Пауля Целана, вченого і поета – трагедії невизнаних геніїв.
Ервін Чергафф
Ервін Чергафф народився в Чернівцях 12 серпня 1905 року, мав природний дар до вивчення мов – американські колеги визнавали його мовну перевагу над ними. Закінчивши Віденський університет, працював у Єльському університеті, Берлінському, Центрі Пастера в Парижі, нарешті, емігрувавши до Нью-Йорка, приступив до роботи в Колумбійському університеті, де отримав звання професора в 1952 році.
Видатний чернівчанин був нагороджений медаллю Пастера (1949 рік) і Національною медаллю науки (1974 рік), однак так і не отримав Нобелівської премії, хоча довів, що кількість аденіну в молекулі ДНК дорівнює кількості тиміну, а кількість гуаніну – кількості цитозину. Таким чином, були відомі всі компоненти молекули ДНК і багато що про їх взаємини, світу залишалося зробити логічне зусилля і звести ці деталі воєдино так, щоб вийшла структурна формула ДНК. Науковець написав ученим всього світу про несправедливе його усунення з Нобелівських перегонів і став запеклим полемістом в теорії молекулярної біології.
Пауль Целан
І, нарешті, найбільш трагічна постать ще одного чернівчанина, який був висунутий на Нобелівську премію і, на жаль, не отримав її – Пауль Целан. Пізнім весняним вечором 1970 року він кинувся з Мірабо – одного з Паризьких мостів – у Сену. У кишені загиблого знайшли документ, що повідомляв, що це був Пауль-Лео Анчель, громадянин Австрії 1920 року народження, за національністю – єврей, професія – літератор, у Парижі жив постійно з 1950 року.
Під час окупації 20-річний юнак втратив всіх близьких, жив у Румунії, Австрії, Франції, літератор трагічної поезії, блискучий перекладач, завдяки якому Німеччина познайомилася з творчістю Олександра Блока, Сергія Єсеніна, Осипа Мандельштама, Поля Валері, Артюра Рембо…
Людина, яка отримала вищу літературну винагороду Німеччини – премію Георга Бюхнера, поет Ґолокосту і періоду денацифікації Німеччини, а його “Фуга смерті” увійшла у всі антології німецької поезії ХХ сторіччя. І одночасно, знову фіксуємо зв’язок з медициною – навчання у Франції в Туринському університеті з медицини, замість якої, після аншлюсу, повернення до Чернівців та студіювання літератури.
Отже, наше маленьке наукове дослідження свідчить, що науковий, медичний і літературний слід талановитих нащадків Буковинської землі є надзвичайно важливим, а представлена четвірка талановитих учених зробила Буковинський внесок у світовій науці.
Матеріал підготував: професор Віктор Тащук, завідувач кафедри внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини БДМУ.
