Наразі в світі спостерігається тенденція до суттєвого зростання частоти алергічної патології, яка згідно з даними ВООЗ реєструються у 7–30 % населення. За даними різних джерел відомо, що до середини XXI століття дана патологія стане найпоширенішою серед людства.
Значну стурбованість педіатрів сьогодні зумовлюють респіраторні алергози. Першою в контакт з інгаляційними алергенами вступає слизова оболонка носових ходів, що призводить до високої поширеності алергічного риніту (АР).
В Україні офіційно реєструють лише кожного 50–100-го хворого на алергічний риніт. Така ситуація значною мірою пов’язана з тим, що 9 із 10 хворих на АР не звертаються по медичну допомогу.
Алергічний риніт не несе в собі небезпеку щодо життя дитини, однак дана патологія не тільки впливає на психічні, фізичні та соціальні аспекти життя хворої дитини, але й морально та фінансово виснажують членів її сім’ї. Саме тому своєчасне виявлення алергічного риніту сприятиме не лише зниженню інвалідизації та підвищенню ефективність лікування, але й уникненню додаткових фінансових витрат сім’ї.
Алергічний риніт (АР) – це IgE-залежне запальне захворювання, що виникає під впливом алергенів, що потрапляють на слизову оболонку порожнини носа і клінічно характеризується появою свербежу в носі, приступами чхання, ринореєю, закладанням носу.
Прояви дуже нагадують симптоми застуди (гострого назофарингіту, гострих респіраторних вірусних інфекцій). Ключовими ознаками АР є відсутність температури, симптоми риніту (приступи чхання, виділення з носа, закладання та свербіж носу) виникають раптово а також раптово припиняються після усунення дії алергену. Водночас не слід забувати, що гострі респіраторні вірусні інфекції ініціюють появу та погіршують перебіг АР, а синусит і гіпертрофія аденоїдів часто співіснують з АР.
Найчастіше алергічний риніт поділяють на сезонний та цілорічний.
А за перебігом виділять інтермітуючий (епізодичний, сезонний або цілорічний) алергічний риніт, коли симптоми спостерігаються епізодично, менше 4 днів на тиждень або менше 4 послідовних тижнів; та персистуючий (сезонний або цілорічний, хронічний) алергічний риніт, коли симптоми спостерігаються більше 4 днів на тиждень або більше 4 послідовних тижнів.
Клінічні ознаки сезонного алергічного риніту спостерігаються у період цвітіння рослин як результат пилкової сенсибілізації. Можливе не лише ізольоване ураження слизової оболонки носової порожнини, але й слизових оболонок усіх дихальних шляхів, а також кон’юнктиви, шкіри, нервової, травної систем та інших внутрішніх органів.
В Україні виділяють три періоди цвітіння рослин (а отже, три хвилі перебігу хвороби):
Весняний (квітень, травень) – цвітіння дерев.
Літній (червень, липень) – максимум цвітіння злаків.
Літньо-осінній (липень-вересень) – цвітіння бур’янів, кукурудзи, соняшника.
Персистуючий (цілорічний) алергічний риніт найчастіше є результатом сенсибілізації організму до побутових та епідермальних алергенів.
Сьогодні доведено існування чіткого взаємозв’язку алергічного риніту з бронхіальною астмою, тому обов’язковою вимогою на шляху діагностичного пошуку у дітей, хворих на алергічний риніт, є дослідження функції зовнішнього дихання з проведенням бронходилатаційного тесту. Такий підхід дозволяє вчасно діагностувати перші ознаки бронхіальної астми.
Діагноз алергічного риніту не складно встановити на підставі даних анамнезу і типової клініки захворювання, однак для того щоб застосувати весь необхідний комплекс терапевтичних заходів потрібно довести атопічний генез патології (визначити вміст загального IgE в крові) та виявити причинно-значимий алерген. Для проведення специфічної алергодіагностики використовують:
дані алергологічного анамнезу;
скарифікаційні шкірні та прик-тести з алергенами;
діагностику алергії за допомогою визначенням специфічних антитіл в крові до алергенів.
Принципи ефективної терапії алергічного риніту є наступними:
1. Елімінація причинно-значущих алергенів.
2. Алергенспецифічна імунотерапія;
3. Фармакотерапія (антигістамінні препарати, антилейкотрієнові препарати, назальні кромони, назальні глюкокортикостероїди).
Загальні рекомендації щодо елімінації алергенів :
у період цвітіння причинно-значущих рослин не рекомендується відвідування заміських зон відпочинку і парків;
необхідно закривати кватирки зволоженою тканиною чи марлею, що зменшує надходження пилку в житло;
у кімнатах не ставити букети сухих та свіжих квітів, не розводити декоративні рослини;
у лікуванні дітей із алергічним ринітом не використовувати рослинні препарати;
у разі персистуючого алергічного риніту потрібно максимально обмежити контакти хворого з побутовими (кліщі домашнього пороху, бібліотечний пил тощо) та епідермальними (алергени домашніх тварин) алергенами. Приміщення, у якому живе така дитина, повинно бути сухим і добре провітрюватися;
не палити в приміщенні, де знаходиться дитина;
контролювати мікроклімат в кімнаті, не відкривати вікна в сезон цвітіння. По можливості встановити кондиціонер;
для зменшення накопичення пилу проводити часті вологі прибирання приміщення;
не заводити домашніх вихованців;
повітря в кімнаті зволожувати;
приймати за потребою протиалергічні препарати згідно рекомендацій лікаря.
Водночас сьогодні існує лише один метод, який дозволяє зменшити чутливість організму дитини до «причинного» алергену та знизити активність хронічного запалення, і цей метод – алерген-специфічна імунотерапія причинно-значимими алергенами (АСІТ).
АСІТ проводять, застосовуючи очищені водно-сольові екстракти алергенів або виділені з них окремі алергенні компоненти. Цей метод лікування в Україні застосовується в дітей після досягнення 5-річного віку. Право проводити його має винятково лікар-алерголог у спеціально обладнаному кабінеті або алергологічному відділенні лікарні. Для проведення АСІТ застосовують лише ті алергени, етіологічна роль яких підтверджена специфічним шкірним алерготестуванням. Цей спосіб лікування найчастіше використовується у разі сезонної пилкової алергії та високої сенсибілізації до кліщів домашнього пилу.
Матеріал підготувала: Світлана Тарнавська, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
