14 листопада світова громадськість відзначає Всесвітній день боротьби проти діабету – це привід звернути нашу увагу
на проблеми тих, хто залишається з цією підступною хворобою на одинці усе своє життя. Сьогодні в світі цукровий діабет розглядається як хвороба індустріально розвинутих країн. За даними статистики кількість хворих на цукровий діабет кожні 13 – 15 років подвоюється.
Цукровий діабет – тяжке хронічне прогресуюче захворювання, яке потребує медичної допомоги протягом усього життя хворого. Діабет характеризується розвитком серйозних ускладнень, що потребують дорогого лікування, є однією з основних причин передчасної смертності. При цьому діабет невпинно молодшає, кожен рік вражаючи все більше людей працездатного віку.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожні 10 секунд у світі помирає 1 хворий на цукровий діабет, тобто щорічно помирає понад 3 млн осіб – більше, ніж від Сніду і гепатиту разом узятих. При цьому діабет часто не згадується як безпосередня причина смерті у тих випадках, коли до летального результату призводить одне з його пізніх ускладнень, таке як інфаркт міокарда, інсульт або ниркова недостатність. За цими сухими цифрами стоять долі конкретних людей і безліч особистих трагедій.
Про те, що цукровий діабет – не хвороба, а спосіб життя, знають сьогодні навіть діти. Але що насправді означає цей широко вживаний вираз?
Так, дійсно, у діабетології існує таке поняття, як «спосіб життя з цукровим діабетом», яке означає, що в разі правильного лікування хворого на цукровий діабет і дотримання всіх рекомендацій лікаря цілком можливо загальмувати або і запобігти розвитку ускладнень цієї недуги, внаслідок чого хворий може жити повноцінним життям. Вчасна діагностика, правильне лікування, постійний нагляд лікаря, спостереження за своїм організмом, дотримання відповідного способу життя — гарантія того, що хвороба дошкулятиме щонайменше. Діабетологи твердять — хворому слід навчитися жити зі своєю хворобою. Для хворого на ЦД важливим є регулювання не лише рівня цукру в крові, а й рівня глікозильованого гемоглобіну. В усьому світі саме він є показником компенсації цукрового діабету.
Багато століть люди не знали засобів для боротьби з цією хворобою, і діагноз «цукровий діабет» не залишав хворому ніякої надії не тільки на одужання, але й на життя. Без інсуліну – гормону, що забезпечує засвоєння клітинами глюкози, організм людини існувати не може і приречений на повільне згасання.
Відкриття інсуліну Фредеріком Бантінгом і його колегою Чарльзом Бестом врятувало життя мільйонам людей. Завдяки інсуліну, хворі отримали надію і можливість тримати цукровий діабет під контролем. Тому з 2007 року, Всесвітній день боротьби з діабетом під егідою ООН проводиться 14 листопада, в день народження Ф. Бантінга, вшановуючи його визначний внесок в лікування цукрового діабету.
Хворим на цукровий діабет І типу, при якому підшлункова залоза не виробляє достатньо інсуліну важливо не лише підібрати правильну індивідуальну добову дозу замісної інсулінотерапії, а й динамічно регулювати ритм і дозу ін’єкцій відповідно до особливостей щоденної активності та режиму харчування, враховуючи непередбачені режимом дня зміни. Тому, надзвичайно важливою у роботі з пацієнтами є просвітницька діяльність, робота шкіл діабету, які навчають пацієнтів основам життя з цією хворобою. Зараз таких шкіл існує безліч. По всьому світі пацієнти з цукровим діабетом та їх родичі мають можливість отримувати знання про своє захворювання і це допомагає їм бути повноцінними членами суспільства. Такі школи працюють і в нашій країні при піліклініках та ендокринологічних диспансерах.
Зовсім іншого значення набуває вираз «цукровий діабет – це спосіб життя», якщо розглянути механізм виникнення цукровогодіабету ІІ типу.
Цукровий діабет другого типу (інсуліннезалежний) – це захворювання, якого майже завжди можна уникнути. Вчені стверджують, що понад 90% всіх випадків діабету типу ІІ можна було б запобігти шляхом відповідної дієти та фізичної активності. Другий тип цукрового діабету пов’язаний із такими ризиками, яких можна уникнути, адже пусковим механізмом цього типу ЦД є надмірне харчування, надмірна маса тіла, негаразди з печінкою, яка відіграє надзвичайно важливу роль в обміні вуглеводів, малорухливість, підвищення артеріального тиску, стресові чинники. Позбутися цього неприємного переліку — означає убезпечити себе від згаданої недуги.
Проблема в тому, що багато людей, самі не знаючи про це, потрапляють у стан предіабету, який характеризується підвищеною резистентністю до інсуліну. Простіше кажучи, інсулінові рецептори клітин перестають реагувати на інсулін, а отже, ефективність його роботи зі зниження рівня цукру в крові значно зменшується.
ВООЗ визнала цукровий діабет неінфекційною епідемією ХХІ століття, адже в економічно розвинутих країнах від цієї недуги страждає 4-6% людей і за її прогнозами до 2030 року кількість таких хворих у світі може збільшитись до 552 мільйонів. Не менш тривожна ситуація в Україні — жертв «цукрової хвороби» щороку більшає, переважно за рахунок поширення ЦД ІІ типу. Скажімо, якщо в Україні у 2000 році налічувалося 902,7 тис. таких хворих, то в 2011 їх стало 1 млн 256 тис. Однак, як стверджують фахівці, реальна цифра може бути вдвічі більшою — за рахунок недіагностованих випадків. Тож якщо офіційно поширеність ЦД в Україні становить 2,8% від загальної кількості населення (у Франції цей показник сягає 6,2%, у Швеції — 7,3%, в Іспанії — 9,9%, у Німеччині — 10,2%), це зовсім не дає приводу для оптимістичного заспокоєння, а лише вказує на необхідність поліпшення скринінгу мешканців з метою раннього виявлення хвороби. Втім «прихованість» реальних цифр поширення грізної за своїми ускладненнями і наслідками хвороби — не єдина проблема вітчизняної діабетології. Стрімко зростає ЦД й серед дітей та підлітків. Хоча цукровий діабет ІІ типу вважається хворобою зрілого віку, однак останні роки цукровий діабет значно помолодшав у зв’язку з розповсюдженням ожиріння у підлітків: його виявляють навіть у 12-16-ти річних.
У даний час на цукровий діабет ІІ типу страждають 24 млн. американців і більш як 57 мільйонів (40% людей у віці від 40 до 70-ти) перебувають у стані предіабету. Більшість з цих людей просто не знають, що вони знаходяться на шляху до того, щоб стати діабетиками, оскільки не відчувають ніяких симптомів.
Якщо б вони (а, можливо, і ви), знали, що у них є можливість вжити заходів, які могли б врятувати їх від лікарської залежності, зниження тривалості життя, ампутацій, гіпертонії, інсульту і серцевих нападів, напевно б це їх зачепило за живе. Біда в тому, що предіабет підкрадається до нас не так щоб дуже помітно.
Ви, звичайно, ні з того ні з сього не підете перевіряти рівень цукру в крові або рівень інсуліну. А треба було б, якщо відчуваєте, що ваша фігура починає набувати форму “яблука”. Така фігура – класичний показник резистентності до інсуліну. Крім того, грає роль вік, пристрасть до занадто жирної і солодкої їжі і відсутність фізичних вправ. Ось такий “американський” спосіб життя і є шляхом до метаболічного синдрому.
Шкідлива їжа вбиває. Швидка їжа вбиває вдвічі швидше.
Можливо, працівникам закладів швидкого харчування варто одягати не уніформу, а медичні халати, а замість «Вільна каса!» кричати «Наступний хворий, заходьте!»? Що ж, у світі існує заклад, де так і чинять, називаючи речі своїми іменами. «Гриль серцевого нападу» – найцинічніший ресторан фастфуду в світі, який не приховує, що вкоротить Вам життя.
Не дивує, що ресторан “Heart Attack Grill” знаходиться в США, штат Даллас. У цьому закладі дійсно все виглядає, як в лікарні: офіціантки ходять в білих халатах з червоними хрестами, «пацієнти», тобто клієнти, ні, все-таки пацієнти (так їх офіційно називають навіть в рекламі ресторану) сидять у лікарняних халатиках…
І, спаси Господи, що вони їдять! Це дійсно найшкідливіша їжа, яку можна собі уявити: ресторан спеціалізується на шестиповерхових гамбургерах, обвішаних китицями смаженого бекону, стікаючих жиром і сиром всередині хрумкої булки. «Четвертий обхід» – гамбургер, в якому 910 грамів яловичини і 8000 кілокалорій (4 добових норми); печеня «Жировик» на чистому салі… Відвідувачам з вагою більше160 кгпропонується знижка.
Джон Бассо може здатися жорстоким циніком, який занапащає людей, та ще й заробляє на цьому. Але це, скоріше за все, не цинізм, а шокуюча чесність: якщо у вас зайва вага і ви жуєте булку на 8000 кілокалорій, то принаймні не обманюйте себе, що будете жити довго. Дивовижно, але у цинічного гриль-ресторану відвідувачів не бракує: витівки господаря і персоналу підігрівають цікавість. Що ж, як то кажуть, поки смажений півень не клюне… Справді, деяких людейй від шкідливої їжі не можуть відучити навіть серцевий напад і діабет.
Джон Бассо, який заснував ресторан у 2005 році, визначив його напрям як «харчова порнографія», або «шокуюче шкідлива їжа». До того, як створити ресторан, він був дієтологом і тренером з фітнесу, але, дивлячись на жиріючих американців, зрозумів: націю фастфуду не врятує нічого. Крім гумору.
До речі, багато американців такий спосіб життя давно вже не ведуть. В останні роки кулястих американців рідше зустрічаєш на вулиці, і це в основному прихильники “фастфуду” та залишки “бебі-буму”, а молоде покоління вже з п’ятої ранку крутить педалі в тренажерних залах. Стереотип “американського” способу життя в наш час потихеньку переміщається в треті країни, зрозуміло, разом з метаболічним синдромом. І найтовстіші люди у світі вже не американці, а філіппінці.
Дослідження, що проводилися за ініціативою Американської діабетичної асоціації, показали, що всього 30 хвилин в день помірної фізичної активності, а також втрата від 5 до 10% маси тіла на 58% скорочують ризик діабету. Ці зміни способу життя працюють краще, ніж ліки. І головне, така зміна способу життя корисніше за все людям у віці старше 60 років.
Будь-які зусилля, починаючи від швидкої ходьби, і закінчуючи танцями або відмовою від ліфта, підуть у залік вашого щоденного 30-хвилинного фізичного навантаження. І не варто чекати результатів аналізу крові, щоб прийняти рішення втекти від діабету вже сьогодні. Хоча, звичайно, результати аналізу можуть підвищити вашу мотивацію, тому вам слід знати, що показник цукру в крові між 101 і 126 мг/дл вважається ознакою предіабету. А ось чекати шістдесятирічного віку не варто, так як “американський” спосіб життя є “злочинним” вже сам по собі, і кожен може стати його жертвою, незалежно від віку.
На додаток до фізичної активності і помірного харчування фахівці зі здорового способу життя пропонують також приймати додатково ряд цінних поживних речовин, які ефективно допомагають боротися з ожирінням і резистентністю до інсуліну, зберігати якість життя на високому рівні, бути активними і життєрадісними повноцінними членами сіспільства.
Видатні хворі на цукровий діабет
Ми вважаємо, що найкраща підтримка для хворих на цукровий діабет, особливо молодих – це історії про людей, що подолали свою хворобу. Наприклад, про спортсменів, які, незважаючи на діабет, досягли найвищих вершин спортивної майстерності. Але активний спосіб життя не вичерпується спортом; люди багатьох професій, актори, політики, вчені, мандрівники, піддаються сильним фізичним і нервовим навантаженням. Серед них чимало діабетиків, і саме важливе полягає в тому, що є серед нас не лише атлети, політичні лідери і талановиті науковці, а й всесвітньо відомі красуні. Воістину якщо доля наділила людину силою, розумом і красою, то навіть діабет цього не забере!
Отже, почнемо зі спортсменів.
До їх списку потрапляють півсотні “зірок” світової або, як мінімум, національної величини: по десятку професійних футболістів і бейсболістів, тенісисти, гравці в хокей і гольф, лижники і веслярі, баскетболісти і навіть боксери. Є й представники більш екзотичних видів спорту: жокей і лижник, стрибун з трампліна.
Одним з найвідоміших спортсменів-діабетиків є Боббі Кларк, канадський хокеїст. Роберт Ірл Кларк – один з небагатьох професіоналів, який не робив таємниці зі свого захворювання. А захворів він у тринадцять років – і, зрозуміло, інсулінозалежний діабет I типу. Але хокей був його пристрастю; Боббі захоплювався ним мало не з трирічного віку і зовсім не бажав кидати улюблене заняття через цукровий діабет. Він його і не кинув: 19 років грав як любитель, 15 років був професійним хокеїстом, а зараз, “вийшовши на пенсію”, і він є менеджером однієї з хокейних команд США. Боббі Кларк не просто спортсмен, але спортсмен видатний, який досяг успіху в атлетичному і дуже небезпечному виді спорту.
За своїм захворюванням Кларк стежить з усією серйозністю, він був одним з перших діабетиків, що почали застосовувати глюкометр, і за його твердженням саме спорт і раціональне харчування допомогли йому перемогти хворобу. Точніше, не перемогти, а мирно ужитися з нею, не жертвуючи головною метою і сенсом свого життя.
Є й інші відомі імена: хокеїст Микола Дроздецький, футболісти Пер Зеттерберг (швед, хворий з 19-ти років), Гаррі Меббат (англієць, хворий з 17-ти років), Уолтер Барнс (американський футболіст і актор; помер від діабетичних ускладнень в поважному віці 80-ти років); бейсболісти Понтус Юханссон (швед, володар п’яти золотих медалей), Джасон Джонсон (діабет I типу), Рон Санто (діабет I типу). Ще є Джеймс “Бастер” Дуглас, “Смокін Джо” Фрезер і Рей Робінсон, боксери; Біллі Кінг і Біллі Талбот, тенісисти; Стів Редгрейв, олімпійський чемпіон 1996 року в парному веслуванні (захворів діабетом в 35 років). Але, мабуть, найбільш чудовою людиною в цій компанії є американець Ейден Бейл. Бейл, діабетик на інсуліні, влаштував марафон на 6 500 кілометрів, перетнув Північноамериканський континент і на власні кошти (треба відмітити, досить чималі) організував Дослідницький діабетичний фонд.
Не меншою, а може бути більшою популярністю, ніж спортсмени, користуються актори, музиканти і співаки. Список їх дуже великий, але для нас найвідомішими діабетиками залишаться великий співак Федір Шаляпін і великий комік Юрій Нікулін (в обох – діабет II типу). Для американців і англійців рівнозначними фігурами будуть, ймовірно, Елла Фіцджеральд, Елізабет Тейлор і Елвіс Преслі. Кажуть, що красуня-кінозірка Шерон Стоун теж хвора на діабет. Кажуть, що хворий Сильвестр Сталлоне, тоді як Чак Норріс і Шварценеггер ще тримаються. Кажуть, кажуть…
Але у згаданих кінозірок швидше за все діабет II типу, а ось артист Міхай Волонтир точно жив на інсуліні, оскільки про це він сам розповів в телевізійному інтерв’ю. У своїх фільмах Волонтир не тільки грав ролі – він, будучи сильною, потужною людиною, виконував трюки, які склали б честь будь-якому каскадеру. Телеведуча-лікар (здається, Волонтир виступав у програмі “Здоров’я”) теж була здивована. Як же ви робите т а к е з діабетом? .. – запитала вона. І Волонтир скромно відповів: а що, мовляв, такого? Стрибаю, а в кишені – цукор і шматок чорного хліба …
Ось вам ще одна історія – Ели Фіцджералд, великої чорношкірої співачки. Вона прожила 79 років і померла в 1996 році, в своєму будинку в одному з фешенебельних районів Лос-Анжелеса. Вона стала легендою ще за життя; протягом півстоліття вона була таким же символом джазової музики, як великі Дюк Еллінгтон і Луї Армстронг. Мільйони шанувальників називали її “першою леді американської пісні”, вона отримала більше десятка вищих музичних премій і записала більше двохсот музичних альбомів. З віком вона не втратила прекрасного голосу і співала до сімідесяти чотирьох років. Але потім почали прогресувати ускладнення, викликані діабетом, і велика співачка втратила обидві ноги … Це, звичайно, трагедія, в якому б віці, юному або похилому, така біда не трапилася з людиною. Але згадаємо, що Елла Фіцджеральд прожила довге, дуже довге життя, і діабет (а були в неї ще й інші хвороби) не завадив розкритися її таланту і не позбавив її разючої життєрадісності.
Взагалі кажучи, людей мистецтва, хворих на діабет, відрізняє рідкісне довголіття. Ось, наприклад, Мей Вест: народилася в минулому столітті, грала в різних спектаклях і фільмах (у тому числі – еротичних) до 1978 року, хворіла на діабет і померла у 87 років. Ось інші поважні довгожителі, померлі від діабетичних ускладнень (хоча в їхньому віці ми б не грішили на діабет):
- Енн Ейрс, Рорі Калхаун і Дік Уінслоу (76 років),
- Уолтер Барнс (80 років),
- Етель Уотерс (81 рік),
- Мінні Перл (83 роки),
- Джеймс Кегні (86 років).
На їхньому тлі Марчелло Мастрояні, великий актор і діабетик, що дожив тільки до 72 років і помер від раку підшлункової, виглядає рідкісним винятком.
Не будемо приховувати, дехто помирав у шістдесят і навіть у п’ятдесят, але не завжди діабет був тому виною. Музиканти та актори – особистості імпульсивні, емоційні; буває, наркоманія, стріляються від творчих невдач або гинуть в автокатастрофах. Але ті, кого Бог не обділив ні розумом, ні талантом, живуть і радіють життю. Серед них – Брет Майклс, співак з рок-групи “Poison” (діабет I типу з 6-ти років), чарівна Лінда Козловскі (відома нам по фільму “Крокодил Данді”), телезірка Мері Тайлер Мур (діабет I типу) і багато інших, включаючи Ніколь Джонсон, “Міс Америка-98”.
Серед науковців теж є багато видатних людей, кому діабет не завадив подарувати людству свої безцінні відкриття.
На завершення хочемо запропонувати переглянути вам зворушливий і особливий мультфільм про маленьку дівчинку, яка дуже хотіла стати капітаном – «Історія про мрію. Від дітей з діабетом до світу дорослих».
Цей мультфільм створений з малюнків дітей з діабетом, які надсилали свої роботи на Всеукраїнський конкурс малюнка серед дітей з діабетом протягом 2010-2014 років. Його режисер – відомий український мультиплікатор Степан Коваль.
Це історія про мужність, про мрії і про те, що діабет не є перешкодою для їхнього втілення. А ще – це дитяче звернення до всіх дорослих. Тож обов’язково додивіться до кінця – адже, можливо, саме цей мультфільм допоможе вам продовжити мріяти і вчасно дбати про своє здоров’я.
Отже, воістину, діабет – це не вирок, а справді спосіб життя. І який у Вас буде цей «спосіб», таким буде й життя. Насолоджуйтеся ним та будьте здорові!
Матеріал підготували: співробітники кафдри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата: професор Ткачук С.С., доцент Анохіна С.І., доцент Ясінська О.В.
