• Українська
  • English
На нас полюють маленькі кровопивці. Як вберегтися від небезпеки?
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
На нас полюють маленькі кровопивці. Як вберегтися від небезпеки?

На нас полюють маленькі кровопивці. Як вберегтися від небезпеки?

ФАХІВЕЦЬ БДМУ КОНСУЛЬТУЄ. Наступила довгоочікувана весна, і з першими теплими днями всі прагнуть “на природу”: забути про міську метушню, подихати свіжим повітрям та відволіктися від буднів. Щоб лісова прогулянка залишила у вас тільки приємні спогади нагадаємо вам про небезпеку, яка може загрожувати людині – про лісових кліщів.

Кліщ – дрібна членистонога комаха класу павукоподібні. В абсолютно різних місцях планети мешкає величезна кількість видів кліщі, але в наших широтах живуть небезпечні для людей лісові (іксодові, так звані “енцефалітні”) кліщі, які живляться кров’ю та можуть бути переносниками різних хвороб. Укуси кліщів загрожують людині такими хворобами, як іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма), кліщовий вірусний енцефаліт, марсельська гарячка, туляремія.

Лісовий кліщ має вісім лапок і приплюснуте черевце коричневого або чорного кольору, іноді з червоним обрамленням по периметру. Розмір лісового кліща 3-5 мм. Основну частину займає тільце, а меншу – голова з хоботком, яким він і впивається в шкіру теплокровних істот.

Зазвичай, на території України кліщі родини іксодових зустрічаються в лісах, на луках, пасовищах, а в останнє десятиріччя, за умов інтенсивних процесів урбанізації, перемістились в паркові зони відпочинку міст, сквери. Причини розповсюдження кліщів різні, у тому числі потепління клімату, засилля бродячих тварин, а також відмова від обробки лісів та парків акарицидами, які є шкідливими для організму людини.

Перші активні лісові кліщі з’являються на початку квітня, а за умов потепління клімату – і наприкінці березня, коли сонце вже починає пригрівати і в лісах утворюються проталини. Чисельність кліщів швидкозбільшується і досягає максимуму в середині травня, зберігаючи високу активність до кінця червня. Потім йде різкий спад, що пояснюється вимиранням кліщів, у яких закінчується резервне живлення. Другий пік активності кліщів триватиме з вересня по жовтень.

Лісові кліщі вважають за краще вологі тінисті ліси з багатим підліском і обширними зарослями трави. Найбільш активні вони у похмуру погоду, при температурі близько 20 градусів, особливо перед дощем. У спекотну погоду, а також на відкритих місцях, що прогріваються сонцем, їх зазвичай не буває.

Щоб попередити розмноження іксодових кліщів на присадибній ділянці, у саду, необхідно розчищати ділянку від старих пеньків, спалювати або закопувати сухе листя та травостій у ямки та регулярно протягом літа викошувати трав’янисту рослинність.

Лісові кліщі малорухливі і за все життя навряд проповзають десяток метрів і не піднімаються на висоту більше метра, влаштовуючи зазвичай засідки на рівні підліска, на травинках та гілках дрібних чагарників, що ростуть уздовж стежок. При наближенні людини або тварини кліщ розчепірює забезпечені кігтиками і присосками лапки, надійно вчепляється у свого майбутнього господаря. Недаремно виникла приказка: “причепитися як кліщ”. Кліщі присмоктуються до тіла не одразу, їм потрібен час (приблизно година після потрапляння на одяг), щоб знайти зручне місце для присмоктування. Кліщі присмоктуються до тіла людей не лише під час перебування на природі, але й через деякий час після відвідування зеленої зони, залишившись на одязі, речах. Крім того, вони можуть заноситись до житла людини із букетами квітів, собаками та іншими тваринами.

Само- та взаємоогляди необхідно проводити під час прогулянки через кожні 30-60 хвилин та ще раз вдома

На людині улюбленими місцями кліщів є ділянки з ніжною, тоненькою шкірою: голова, шия, складки за вушними раковинами, район ключиць, під пахвами, між лопаток, в ділянці  ременя, в паховій області, під колінами.

Особливо ретельно потрібно обстежувати волосисті ділянки тіла та ділянки природних складок.

Самці присмоктуються на нетривалий час, а ось самки можуть смоктати кров до 10-12-ти днів, збільшуючись, при цьому, в 80-150 разів. Набравшись крові, кліщі відпадають самостійно, а самки потім відкладають кладку яєць в грунт.

Укус кліща безболісний, оскільки разом із слиною він вводить у ранку знеболюючу (анестезуючу) речовину, яка діє протягом кількох годин. Окрім того, у складі слини кліща є спеціальна “цементуюча” речовина, яка, разом із чисельними зазубринами щелепи-хоботка комахи забезпечує міцне прикріплення у шкірі людини або тварини.

Звичайно дорослі кліщі, що присмокталися, виявляються людиною через 2-3 дні: в цьому місці з’являється припухлість, свербіння, почервоніння. Присмоктування маленької майже прозорої німфи часто залишається для людини непомітним.

Виявивши на собі кліща, що вже присмоктався, краще за все звернутись до найближчого медичного закладу.

При відсутності такої можливості видалення проводять самостійно: слід змастити його олією (не заливати, щоб не задихнувся); повільно видаляти разом із хоботком, “викручуючи” кліща за ходом годинникової стрілки або розхитуючи його з боку в бік пальцями, обгорнутими марлевою серветкою; пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини. Після видалення кліща місце укусу обробити 3% розчином йоду, спиртом або одеколоном. Якщо хоботок залишився в ранці, його видаляють стерильною голкою. Після видалення слід ретельно вимити руки з милом, кліща спалити. В жодному випадку не можна викидати кліщів в сад, на смітник, адже після кровосмоктання самка кліща якраз зможе дати покоління (до 2000 екземплярів) на тій території, де її викинули.

Спостерігайте за місцем укусу. Протягом 2-3 днів навколо нього буде рожева пляма, що є нормальною реакцією на укус комахи. Якщо пляма не зникне, або буде збільшуватися, обов’язково зверніться до інфекціоніста.

Особливо після укусу кліщів необхідно звертати увагу на появу будь-яких висипів на шкірі, особливо якщо рожеві плями постійно збільшуються і змінюють форму, а також на появу лихоманки, головного болю, нудоти, блювоти та порушення сну.

Матеріал підготувала: Євгенія Ортеменка, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб

Корисно знати