• Українська
  • English
Буковинська коляда
Буковинська коляда

Буковинська коляда

ТРАДИЦІЇ. Споконвіків буковинці активно відзначають цикл новорічно-різдвяних свят. Здавна найбільше готувалися до Різдва Христового, або Коляди. Це свято ще називали  святом Сонця, бо саме цього дня сонце повертає на літо.

Напередодні Різдва, 6 січня, відзначали Святий Вечір. Готували кутю на 12 пісних страв (на честь 12 апостолів), усією сім’єю сідали за стіл і після молитви розпочинали вечерю. Під час вечері одну з основних страв – кутю – підкидали в ложці до стелі (щоб роїлися бджоли), виносили худобі. На столі розкладали ложки для родичів, які були в дорозі або далеко від домівки. Залишали стіл неприбраним на всю ніч, щоб частувалися й душі покійних. Кутю розносили також хрещеним батькам. Різдвяні свята супроводжувалися колядками, в яких прославлявся Бог, Ісус Христос, Божа Матір, висловлювалися сподівання на щасливий наступний рік, щедрий врожай. Колядники бажали усіляких гараздів та благополуччя господарям, їхнім дітям, а молоді – щасливого одруження.

Основними дійовими особами колядницьких обходів на Буковині були діти, парубки, одружені чоловіки, сімейні пари. Різниця між колядуванням дорослих і дітей полягала у часі проведення обряду: діти колядували вдень та ввечері, дорослі  – вночі. Нерідко дорослі колядували у супроводі музик. Колядували переважно у дворі під вікном, але якщо в оселі були дівчата на виданні, то колядників запрошували до хати. Господарі обдаровували колядників калачами, бубликами, фруктами, грішми. Найбільше колядок мали християнське походження, проте траплялися і такі, що славили природу та рідну землю і сягали ще язичницьких часів.

Досі зберігся цікавий обряд колядування на Путильщині, де обирають старшого колядника – “березу”. Йому доручають церковний хрест, перев’язаний повісмом з васильком. У багатьох українських та румунських селах існує так звана церковна коляда, коли збираються кошти на потреби церкви. Скажімо у с. Молодія Новоселицького району та ін. церковну коляду супроводжує священик та члени церковного хору, колядки виконують українською та румунською мовами.

Під впливом церковної коляди зберігся також обряд “обходу з зіркою” (пов’язаний з євангельською притчею про Вифлеємську зірку). Зірку виготовляли три-, п’яти-, шести- або восьмикутну, з іконою посередині, прикріплювали до жердини у зріст людини. На центральній іконі зображували акт народження Христа, по краях – сцени з життя. З цією зіркою колядники ходили від оселі до оселі, прославляючи Христа. У деяких селах (наприклад, Чагрі Глибоцького району) разом з зіркою ходили два янголятка, Снігуронька, у інших – цар, солдати, янголятка, мандрівники тощо, та переважно колядники використовували буденний одяг. У селі Припруття Новоселицького району разом із зіркою ходив Ірод, який наряджався у царське вбрання, три волхви, арап, немовля. Тут створювалося обрядове дійство. В українських селах таке дійство називалося вертеп – живий чи ляльковий, у якому створювалися сценки, що складалися з двох частин: релігійної (ходіння з макетом церкви чи стайні, де народився Христос) та світської (живий вертеп).

Звичай колядувати з церковницею (каплицею) зафіксований у селі Мілієво Вижницького району. У Кострижівці, що на Заставнівщині, виготовляли великий вертеп, ділили його на два поверхи: горішній представляв Вифлеєм, на ньому зображувались духовні події, пов’язані з народженням Христа; на долішньому посередині сидів цар Ірод на троні, збоку висів дзвіночок, в який дзвонив паламар. Виконавець, сховавшись за задньою стінкою коробки, говорив замість ляльок різними голосами та рухав фігурами за допомогою дротів. З вертепом носили і зірку. Востаннє це дійство виконувалось у 80-ті роки ХХ століття.

Нечасто звичай ходіння з вертепом використовували румуни Буковини. Переважно це був ляльковий вертеп у формі подовженої церкви з трьома банями. Зсередини вона освітлювалася і було видно ясла з маленьким Христом, поряд – Мати Божа та Йосип, навколо – фігурки овець, биків та коней. За відсутності фігурок святих клали ікону, що символізувала народження Христа. Якщо колядники ходили зі стійлом, в народі казали, що вони ходять із Вифлеємом.

Цікавими є різдвяні обряди, що проводять поляки Буковини. Юрба парубків починала колядувати ще біля церкви, а згодом з церковним хрестом вони йшли від оселі до оселі, співаючи церковні пісні. Крім того, поляки Буковини проводять так званий обряд “Бетлетка”, коли декілька груп молодих людей збиралися по дві- три особи і обходили село з макетом стаєнки.

Отже, звичай колядувати напередодні Різдва й на різдвяні свята, навіть на другий і третій день після Різдва, а загалом у період від Різдва до Водохреща, сягає сивої давнини й зберігається донині. Відрадно те, що буковинці зберігають свої традиції, примножують їх і передають наступним поколінням. То ж побажаємо всім нашим землякам, щоб магічна дія “першого дня”, що лягла в основу цих обрядів, а саме – побажання щастя, здоров’я, достатку і божого благословення, – обов’язково здійснилися.

Матеріал підготували: Антоній Мойсей, доктор історичних наук, доцент та Лариса Шутак, канд. філолологічних наук, доцент.

Корисно знати