ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ БОРОТЬБИ ПРОТИ РАКУ. Багатьох людей хвилює проблема високої онкологічної захворюваності, яка невпинно зростає в усьому світі.
Рак – це недуга невблаганна, котра, як страшний ворог, підступно й жорстоко підкрадається до людини, блискавично опутуючи її смертельними путами метастазів. Це хвороба, котра не обирає жертву, не дивиться ні на її соціальне положення ні на її заслуги, забираючи поряд зі звичайними людьми, зірок естради та відомих політиків – останні, здавалося б, постійно під медичним контролем…
Можна думати, що причинами є погана екологія, неправильний спосіб життя, шкідливі звички, неповноцінне харчування. А як тоді пояснити онкологію в малюків, що живуть під пильним наглядом люблячих батьків в екологічно чистих районах та в загартованих і сильних спортсменів? А скільки ми спостерігаємо випадків, коли довгожителі, що пройшли війну та голод, після десятиліть проведених на шкідливих підприємствах в промислових містах не зустрічаються з онкологією. Звичайно, роль шкідливих факторів довкілля, стресу, шкідливих звичок, інсоляції, онкогенних вірусів, тощо у розвитку онкологічних захворювань недооцінити неможливо, однак лише з цих позицій неможливо й пояснити велику кількість випадків раку. Над розгадкою розвитку та можливих шляхів подолання раку сьогодні думають багато науковців.
Пухлинний процес має багато причин, частина з них закодована у нашому власному геномі
Як і більшість захворювань, пухлинний процес має багато причин і частина з них закодована у нашому власному геномі – генетична схильність до утворення пухлин, частина криється в тих чи ін. дефектах функціонування імунної системи – нездатність імунної системи проводити протипухлинний нагляд.
Адже, динаміка росту пухлинного процесу визначається рівновагою між факторами імунного нагляду з одного боку та факторами росту пухлини – з іншого.
Сама пухлинна клітина являє собою колись нормальну клітину, що переродилася, а, отже, втратила своє обличчя. І ця втрата супроводжується генетичною поломкою всередині клітини, що сприяє її неконтрольованому розмноженню та розриванням всіляких нормальних контактів з імунною системою як контролюючим органом. Такий собі бунт проти імунного контролю, “держава в державі”. Щоб це зрозуміти, необхідно коротко охарактеризувати особливості протиракового імунного нагляду – його імунна система здійснює шляхом розпізнання пухлинних білків на поверхні пухлинної клітини з наступним розвитком імунної відповіді проти них та їх знищенням. Але, власне знищення пухлини можливе за умови активації імунної клітини “генетичною міткою” на пухлинній клітині. (Такі “генетичні мітки” називаються антигенами головного комплексу гістосумісності і знаходяться на всіх імунних та ядровмісних клітинах організму, слугуючи індивідуальним генетичним паспортом людини). Саме ці мітки ховає ракова клітина, наче демонструючи: “Я уже чужа!!!” та стаючи недосяжною для контролю. В цій ситуації імунна система мало що може вдіяти, а пухлина починає будувати своє “царство”, синтезуючи (чи забираючи з організму) всі необхідні для цього поживні речовини.
Чи настільки все безнадійно, що навіть імунна система не справляється?
Насправді, ні. Все залежить від того, в якому стані знаходиться імунний нагляд на момент розвитку пухлини, адже відомо, що атипові клітини в організмі утворюються щоденно, проте імунітет з ними прекрасно справляється. Організм має величезний протипухлинний арсенал, по праву очолюваний клітинами-кілерами – це і фагоцитуючі клітини, і антитіла, і білки, що знищують пухлину. Саме ці фактори імунного захисту є природним захистом від пухлин та зброєю в руках сучасної медицини. Деякі вчені навіть намагалися полічити, яка мінімальна кількість кілерних клітин необхідна для того, щоб знищити певну кількість пухлинних клітин. Однак відомо точно – в організмі зі здоровим імунітетом пухлини не ростуть. А стан імунного протипухлинного захисту можна контролювати та підтримувати. Саме принципи посилення імунного захисту й покладені за основу в новітніх підходах до лікування пухлин, коли застосовуються протиракові імунні білки, спеціально розмножуються клітини-кілери, отримані з пухлини хворого та вводяться назад в організм для її знищення; визнаний як один з найефективніших, метод лікування онкологічних захворювань шляхом введення спеціальних протиракових антитіл (моноклональних антитіл), що направлені як проти самої пухлини, так і проти факторів, що сприяють її зростанню та живленню.
Перспектива удосконалення методів боротьби з раком є дуже обнадійливою і, можливо, скоро подолати цю недугу стане набагато простіше.
Матеріал підготувала: Галина Коваль, доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології
