• Українська
  • English
ФАКТИ ПРО ПСОРІАЗ, ЯКІ ВАРТО ЗНАТИ
ЯКІ ВАРТО ЗНАТИ

ФАКТИ ПРО ПСОРІАЗ, ЯКІ ВАРТО ЗНАТИ

Щорічно 29 жовтня прийнято відзначати Міжнародний день Псоріазу. Що на сьогодні відомо про псоріаз?

–         Нині на псоріаз у різних країнах світу хворіє від 2% до 5% (в середньому – 3%) населення, а в Україні – більше 1 млн. людей.

–         Чоловіки й жінки хворіють на псоріаз одинаково часто.

–         Зазвичай псоріаз виникає у віці 10-25 років, однак в останні роки почастішали випадки розвитку псоріазу у ранньому дитячому віці.

–         Псоріаз не передається при контакті, ним неможливо заразитися.

–         Псоріаз – це поліфакторний хронічний дерматоз із спадковою схильністю: якщо у одного із батьків є псоріаз, ризик розвитку його у дитини становить близько 15%, якщо обоє батьків хворіють на псоріаз, то ризик його успадкувати зростає до 40%.

–         Пусковими чинниками псоріазу є стреси, психоемоційне напруження, гострі інфекційні захворювання, погрішності в дієті, а також вживання антибіотиків, вітамінів В1, В12 та ін.

–         Важливу роль у перебігу псоріазу відіграють хронічні захворювання внутрішніх органів – нейроендокринні, імунні, обмінні  розлади, хронічні вогнища інфекції (ЛОР-органів, сечостатевої сфери) тощо.

–         Хоча причини виникнення псоріазу остаточно не з?ясовані, достеменно вивчено суть процесів, які відбуваються в шкірі хворого в ділянці висипки, а саме – прискорений (в 6-8 разів) поділ клітин поверхневих шарів шкіри (епідермісу), який призводить до запалення, потовщення та надмірного лущення шкіри.

–         Елементи висипки на шкірі вирішуються повністю, без стійких косметичних змін.

–         Крім шкіри при псоріазі можуть уражатися нігті (у 30-40%), суглоби (насамперед – дрібні суглоби кистів і ступнів), внутрішні органи. Псоріатичний артрит може стати причиною інвалідності.

–         Псоріаз – це не вирок. При веденні здорового способу життя, дотриманні дієти, попередженні нервово-психічного перенапруження, своєчасному лікуванню всіх супутніх захворювань внутрішніх органів та проведенні профілактичного лікування можна досягти тривалої (впродовж десятка років) ремісії чи навіть повного клінічного одужання, про що свідчать клінічні спостереження як вітчизняних, так і зарубіжних дерматологів.

Матеріал підготували: Денисенко Ольга – професор, завідувач кафедри дерматовенерології, Перепічка Михайло – доцент кафедри дерматовенерології БДМУ.

 

Корисно знати