• Українська
  • English
Погані звички в дітей
Погані звички в дітей

Погані звички в дітей

Дитяча агресія: погана звичка чи розлад поведінки?

Вже з перших років життя в малюка може з’явитись погана звичка долати будь-які конфліктні ситуації із застосуванням агресії, на жаль, такий стиль взаємодії з оточенням може закріпитися та стати характерною рисою поведінки і в подальшому житті дитини. Агресивна поведінка в дитинстві частіше характеризується сталістю в часі. Оманливою є думка про те, що дорослішаючи, дитина «переросте» існуючі проблеми в поведінці, тому здебільшого персистувальні агресивні прояви потребують психологічного втручання.

Агресія, агресивна поведінка – фізичні або вербальні (словесні) дії, спрямовані на нанесення шкоди, спричинення болю або збитків із нехтуванням прав інших людей.

Коли маленька людина вперше грається з однолітками, часто виникають конфлікти через іграшки – і вперше конфлікт може вирішуватись через агресію (намагання відібрати іграшку із штовханиною, побиттям, укусами тощо), можуть виникати спалахи гніву, люті та навіть фізичний напад. Така поведінка є своєрідною формою «спілкування», відображенням стану дитини, наприклад: «Я серджусь!». Дорослішаючи, діти навчаються контролювати свої агресивні імпульси, поведінка стає більш соціально прийнятною. Однак фізичні покарання батьків на цьому етапі можуть стати родинним прикладом не лише соціальної прийнятності, але й необхідності агресії. Фізичне покарання є моделлю, яка наочно демонструє дитині, що фізичною силою можна і потрібно керувати іншими людьми.

Діти, стосовно яких застосвували істотні фізичні покарання, були вдвічі агресивнішими, ніж їх однолітки.

Найчастішим прикладом агресивної поведінки в дітей є хуліганські дії – неспровокована агресія з єдиною метою залякати, стривожити або принизити іншу дитину (наприклад, одна дитина без причини свідомо наносить удар іншій).

Агресивної поведінки стосуються також інструментальна агресія – агресивна поведінка для досягнення певної мети (наприклад, в черзі за іграшками дитина відштовхує конкурентів), а також реактивна агресія – коли певна поведінка однієї дитини провокує агресію іншої (наприклад, після програшу в грі дитина нападає на суперника). Такі прості фізичні агресивні дії більш притаманні маленьким дітям дошкільного віку.

З віком діти навчаються вербальній, словесній (реляційній) агресії – коли одна дитина намагається нашкодити соціальним стосункам іншої, розповсюджуючи плітки, примушуючи інших уникати стосунків з жертвою агресії та публічно принижуючи цю особу. Форми словесної агресії: приниження, суперництво, плітки, критика, погрози, сварки, дражнилки тощо.  В цілому з віком словесна агресія стає все більш характерною, особливо серед дівчаток, але й фізичні види агресії не щезають, хоча вони більш притаманні і домінують у хлопчиків.

Форми агресивної поведінки в однієї і тієї ж дитини з віком видозмінюються, однак в цілому схильність до агресії для кожної дитини є відносно сталою величиною, тобто, якщо схильність до агресивної поведінки з’являється одразу, то прогностично вона зберігатиметься впродовж усього життя.  В цілому, агресивна поведінка більш притаманна для хлопчиків, ніж дівчаток. Фізична агресія більш характерна для поведінки хлопчиків, вербальна – для дівчаток. Діти виявляють більше фізичної агресії  щодо єдиного брата чи сестри, ніж стосовно чужих дітей.

Які причини дитячої агресії? Найчастіше агресія є наслідком успадкованих дитиною психофізіологічних особливостей функціонування нервової системи, хоча у особливо чутливих дітей агресивна поведінка може бути спровокована і зовнішньосередовищними чинниками. Агресивна поведінка може бути наслідком фрустрації – намагання подолати перешкоду на шляху до задоволення потреби та досягнення емоційної рівноваги. Агресія може бути останнім засобом, якщо дитина вичерпала усі можливості для задоволення потреби.  Також агресивні прояви можуть бути «наслідуванням» дитиною поведінки батьків, теле- або кіногероїв, героїв відеоігор або літературних персонажів тощо.

Агресія в дитячому віці корелює з безробіттям батьків, родинними чварами, злочинністю членів родини, психічними розладами, а також народженням в неповній родині або неповнолітніми матерями. Існує взаємозв’язок між складним темпераментом та наступним розвитком агресивності. Агресивні діти провокують членів родини на агресію у відповідь, замикаючи порочне коло такої поведінки та спричинюячи ескалацію агресії. Агресивні діти часто невірно сприймають соціальні сигнали оточення і реагують з недоречною ворожістю щодо братів, сестер та батьків. Тому існування проблеми дитячої агресії насамперед потребує аналізу психологічної ситуації в родині.

Чи завжди агресивна поведінка – це погано? Так, агресивна поведінка шкодить насамперед самій дитині, яка конфліктує з батьками, свариться і втрачає друзів, живе в постійній напрузі, а часто – і в страху, почувається нещасною. Однак певні риси, притаманні таким проявам поведінки, є адаптивно позитивними та необхідними для життя, зокрема, це наполегливість, впертість для досягнення мети, подолання перешкод та прагнення перемоги. Тому виховні заходи передбачають не повне знешкодження агресивної поведінки, а обмеження та контроль за її деструктивними, асоціальними проявами, що принижують гідність та обмежують права оточуючих.

У яких випадках слід звернутись до психолога? З клінічної точки зору важливо здійснити пошук причин і мотивів дитячої агресії. Агресія є серйозним симптомом і асоціює з більшою захворюваністю і смертністю в дитячому віці. Крім того, агресивні діти перебувають у групі ризику передчасного припинення навчання в школі, частої зміни школи, частими в таких дітей є розлади навчання. В агресивних дітей частіше діагностують різні форми психопатології (синдром гіперактивності з дефіцитом уваги, опозиційно-демонстративний розлад, інші розлади поведінки, біполярний розлад тощо). Наявність будь-яких психофізичних особливостей розвитку дитини, які поєднуються з її агресією, потребують звернення до спеціаліста. Якщо дитина чинить агресивні дії з дітьми, знущається над тваринами і отримує при цьому задоволення, якщо наявна немотивована виражена агресія дитини, яка не піддається корекції виховними заходами,  – слід звернутись до психолога.  До спеціаліста, можливо,  слід звернутись, якщо сума балів за опитувальником для батьків для виявлення агресивної поведінки дітей 1,5-5 років  (див.нижче) перевищує 20, та, особливо, 24 бали. Визначити, чи є притаманна дитині агресивна поведінка нормою чи патологією, може лише спеціаліст. Існують різні методики психологічної корекції агресивної поведінки: тренінг батьківської компетентності, когнітивний тренінг навичок з вирішення проблем тощо.

ОПИТУВАЛЬНИК для батьків для виявлення агресивної поведінки дітей 1,5-5 років

Інструкція. Нижче наведено список характеристик, які описують дітей. Для кожного пункту, який описує дитину в даний час або протягом останніх двох місяців, будь ласка, оберіть 2, якщо пункт дуже вірний або часто вірний стосовно дитини. Оберіть 1, якщо пункт частково вірний або іноді вірний стосовно дитини. Якщо пункт невірний стосовно дитини, оберіть 0. Будь ласка, дайте відповідь на всі пункти якнайкраще, як Ви можете, навіть якщо здається, що деякі з них не стосуються дитини.

0=невірно (наскільки Ви знаєте) 1=частково або іноді вірно 2=дуже вірно або дуже часто

0 1 2      1. Не може очікувати, хоче всього негайно

0 1 2      2. Зухвалий/а, не підкорюється

0 1 2      3. Вимоги дитини повинні бути виконані негайно

0 1 2      4. Знищує речі, що належать його/її сім’ї або речі інших дітей

0 1 2      5. Неслухняний/а

0 1 2      6. Не схоже, що почуває себе винним/винною після поганої поведінки

0 1 2      7. Легко засмучується, розчаровується

0 1 2      8. Встряє в бійки

0 1 2      9. Б’є інших

0 1 2      10. Завдає болю тваринам або людям без видимої причини

0 1 2      11. Злий настрій

0 1 2      12. Фізично атакує людей

0 1 2      13. Покарання не змінює його/її поведінку

0 1 2      14. Багато кричить

0 1 2      15. Егоїстичний/а або не хоче нічим ділитися

0 1 2      16. Упертий/а, похмурий/а, дратівливий/а

0 1 2      17. Притаманні напади гніву або гарячий норов

0 1 2      18. Відмовляється від співпраці

0 1 2      19. Хоче багато уваги

Як попередити агресивну поведінку дитини? Універсальним способом лікування більшості психологічних розладів дітей є любов батьків та її виявлення стосовно дитини.

Щоб «вилікувати» дитину від агресії, слід:

–  знайти можливу причину агресії в дитини та усунути її;

– іноді достатньо одного ласкавого слова, посмішки, обіймів, щоб припинити ескалацію злоби та гніву в дитини;

– не дозволяйте появи відчуття відчуження, неприйняття дитини, у будь-якій ситуації дитина має знати, що її люблять, цінять та приймають;

– ні в якому разі не застосовуйте фізичних покарань;

– уникайте перегляду фільмів та телепередач зі сценами жорстокості і насилля;

– допоможіть дитині знайти друзів і навчайте спілкуванню з однолітками;

– не дозволяйте собі спалахів гніву, агресивної поведінки, розмов про помсту тощо;

– дозволяйте дитині виплескувати енергію іншими «мирними» способами: можна голосно заспівати, пограти в футбол, намалювати свою злобу і розірвати папір, зліпити злобу з пластиліну, написати листа тому, хто образив, побити подушку, пробігти декілька кіл, послухати улюблену музику, розповісти про свої почуття близькій людині тощо.

Матеріал підготувала: доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб БДМУ Богуцька Наталія Казимирівна

Корисно знати