Однією з найбільш частих скарг, що пред’являють діти та їх батьки, щодня стикаються лікарі багатьох спеціальностей є біль у животі.
Встановлення причини виникнення болю в дітей часто викликають труднощі, що пов’язано з тяжкістю описання дитиною своїх відчуттів, їх локалізації та іррадіації.
Так, наприклад, діти до 7 років здатні асоціювати любий дискомфорт у організмі з болем у животі.
Багато дітей із болями у животі неодноразово обстежуються у різних спеціалістів, їм виставляють різні діагнози, тоді як істина причина залишається невідомою.
За даними Міжнародної асоціації по вивченню болю (IASP), біль – це неприємне відчуття та емоційне хвилювання, що пов’язане з дійсним або можливим пошкодженням тканин або що описується в термінах такого пошкодження.A
Причини виникнення абдомінального болю численні, а механізми різноманітні та полягають у взаємодії провідних факторів, основними з яких є пошкоджувальний агент (травма, операція), конституційні особливості організму (імунологічні, вікові, психологічні), вплив оточуючого середовища.
Першочерговим питанням, яке постає перед лікарем, ? характер абдомінального болю, оскільки він може виникати внаслідок хірургічної патології та бути результатом органічних або функціональних змін шлунково-кишкового тракту.
Практичні лікарі виділяють три варіанти абдомінального болю: гострий, хронічний та псевдоабдомінальний біль.
Гострий абдомінальний біль є, як правило, наслідком гострої хірургічної патології, травми або гострого інфекційного захворювання. Хронічний абдомінальний біль – біль, що триває більше 3 місяців і пов’язаний з хронічними захворюваннями органів травлення або їх функціональними розладами. Псевдоабдомінальний біль зумовлений захворюваннями, які не пов’язані з патологією органів черевної порожнини.
У верифікації діагнозу важливим є проведення диференційної діагностики між гострим та хронічним абдомінальним болем, що базується перш за все на ретельно зібраному анамнезі, даних клінічно-параклінічного обстеження, виключення симптомів «тривоги» (виникнення болю як першого симптому хвороби; відмова від їжі, зміна поведінки (голосний плач, різкий неспокій або малорухомість, вимушене положення); пробудження від болю або неможливість заснути; поява блювання на фоні болю; відсутність випорожнень або газів; блідість, холодний піт; тахікардія, що не відповідає температурі; напруження м’язів передньої черевної стінки) на різних етапах надання лікувально-профілактичної допомоги.
У випадку встановлення хронічного абдомінального болю необхідним є визначення його походження: органічного чи функціонального. За статистичними даними, у 90 % дітей із абдомінальним болем органічного захворювання немає і лише у 10 % випадків вдається встановити органічну причину абдоміналгій.
У частини дітей абдомінальний біль проходить самостійно та не потребує медикаментозної корекції, однак у інших пацієнтів реалізується у хронічні захворювання гастродуоденальної ділянки, що зумовлює необхідність проведення ретельної диференціальної діагностики.
Лікування хронічного абдомінального болю потребує персоніфікованого підходу. У випадку виявлення соматичних причин болю лікування спрямоване на ліквідацію причин основного захворювання. Якщо встановлено діагноз функціонального хронічного болю в животі варто застосовувати паліативні заходи, які включають дієтичні рекомендації, психотерапевтичні методи лікування та лише зрідка – медикаментозну корекцію (знеболюючі, нестероїдні протизапальні засоби та іноді трициклічні антидепресанти). Крім того, необхідно проводити подальші регулярні контрольні огляди щомісяця або один раз у два місяці залежно від потреб та стану пацієнта і повинні продовжуватися, поки не буде вирішена проблема.
Матеріал підготувала: Сніжана Сокольник – завідувач кафедри педіатрії та медичної гентики ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет»
A
