Пересадка серця стала визнаним методом лікування термінальної серцевої недостатності.
Кандидатами на пересадку серця стають пацієнти у яких консервативна терапія є неефективною, а інші хірургічні методи корекції серцевої патології не можуть бути застосовані через недостатність функції міокарда.
Основними моментами при пересадці серця є оцінка та відбір реципієнтів, а також післяопераційне терапія та імуносупресія. Чітке виконання цих етапів у відповідності з протоколами пересадки серця – основа успіху операції.
Історія пересадки серця
Перша успішна пересадка людського серця була виконана Крістіаном Барнаром в ПАР в 1967 г. Ранні дослідження в цій області проводили вчені в різних країнах: Франк Манн, Маркус Вонг у США, В.П. Деміхов у СРСР. Успіх ранніх операцій був обмежений недосконалістю техніки та обладнання для штучного кровообігу, недостатнім рівнем знань в імунології. В Україні перша пересадка серця була успішно проведена у 2001 році, тоді ще 35-річним кардіохірургом Борисом Тодуровим, нині відомим кардіохірургом і трансплантологом. Нова ера у трансплантології почалась у 1983 р. з початком клінічного застосування циклоспорину. Це дозволило збільшити виживання, а пересадки серця стали виконувати у всьому світі.
Показами до проведення операції з пересадки серця є:
- Дилятаційна кардіоміопатія
- Ішемічна кардіоміопатія
- Вроджена вада серця при неефективності або відсутності ефективного лікування (консервативного або хірургічного)
- Фракція викиду менша 20%
- Некупована стенокардія або злоякісні аритмії при неефективності іншої терапії
- Вік менше 65 років
- Бажання і можливість продовжувати подальше лікування і спостереження
Протипоказами до проведення операції з пересадки серця є:
- Вік старше 65 років -це відносний протипоказ, тому пацієнти старші 65 років оцінюються індивідуально
- Стійка легенева гіпертензія
- Активна системна інфекція
- Активне системне захворювання, наприклад, колагеноз
- Активне злоякісне утворення
- Паління, зловживання алкоголем, наркотичними препаратами
- Психосоціальна нестабільність
Відбір донорського органу
Доступність пересадки серця обмежується числом донорських органів. Донорами стають жертви смерті мозку часто внаслідок черепно-мозкової травми при автокатастрофах. Крім того, використання серця для пересадки нерідко обмежується супутніми захворюваннями донора, конституційними особливостями. A Обмежувальним чинником також є далека відстань між центрами забору органів і пересадки, внаслідок короткого періоду ішемії донорського органу (до 4-6 годин). Остаточне рішення про придатність серця для пересадки приймає досвідчений хірург після прямого обстеження після стернотомії. Серце перфузується холодним кардіоплегічним розчином, видаляється і поміщується в холодний кристалоїдний розчин. Транспортування відбувається у спеціальному термоізоляційному контейнері.
Принцип операції
Операція проводиться в умовах штучного кровообігу. При пересадці серця першим етапом виконується видалення шлуночків серця. Великі судини, праве і ліве передсердя реципієнта не видаляються. Потім імплантується і пришивається донорське серце.
Основною проблемою в сучасній трансплантології є інфекційні ускладнення. Для попередження інфекцій застосовуються спеціальні фармакологічні і організаційні заходи. В ранньому післяопераційному періоді частіше виникають бактеріальні інфекції. Частота грибкових інфекцій збільшується при наявності цукрового діабету або надмірної імуносупресії. Проводиться профілактика пневмоцистної пневмонії, цитомегаловірусної інфекції. Основний метод діагностики реакції відторгнення – ендоміокардіальна біопсія. В залежності від вираженості процесу, виконується підсилення режиму імуносупресії, підвищення дози стероїдних гормонів, застосування поліклональних або моноклональних антитіл.
Прогноз
За оцінкою американських трансплантологів, шанс на виживання після пересадки серця становить 81,8%, 5-річне виживання складає 69,8%. Багато пацієнтів живе після пересадки 10 і більше років. Функціональний стан реципієнтів, як правило, добрий.
Перспективи і проблеми пересадки серця
Нестаток та неможливість довгого зберігання донорських органів став стимулом до розробки альтернативних методів лікування термінальної серцевої недостатності. Створюються різноманітні системи допоміжного кровообігу (штучні шлуночки серця), проводиться ресинхронізаційна терапія, досліджуються нові лікарські засоби, ведуться дослідження в області генетичної терапії. Проблемою залишається попередження та лікування судинної патології трансплантата. Залишаються проблемними з медичної та етичної точок зору питання відбору реципієнтів і складання лиска очікування. Також залишається дороговартісною сама операція, післяопераційна терапія і спостереження пацієнтів.
Матеріал підготував: доцент кафедри внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини Павло Іванчук.
