Розлади харчової поведінки нині набули значного поширення серед населення. Сьогодні смертність від нервової анорексії є найвищою серед усіх психічних захворювань, а нервова булімія та інші розлади харчування суттєво погіршують якість життя осіб, які страждають на них.
За останні 10 років концептуальне уявлення про розлади харчової поведінки (РХП) суттєво розширилося: нині на додаток до нервових анорексії та булімії воно охоплює нападоподібне переїдання (BED) і розлад уникнення/обмеження споживання їжі (ARFID).
У 5-й редакції Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5) Американської психіатричної асоціації (APA, 2013) вони визнані чотирма добре концептуалізованими порушеннями, рекласифікованими як розлади харчування та споживання їжі (FED) і в 11-й редакції Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям (МКБ-11), схваленій Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ, 2019).
Ожиріння як патологічний феномен і як наслідок порушень харчової поведінки пов’язують із більш загальним метаболічним синдромом, який відносять до поліетіологічних розладів зі складним патогенезом та поліморфністю основних проявів. За даними, представленими в літературі, з ожирінням також пов’язують багато захворювань, що несуть потенційно вітальну загрозу: цукровий діабет, гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця та ін. Метаболічний синдром формує порушення психічної адаптації, зокрема і за аліментарному ожирінні, тобто коли ожиріння співвідноситься з порушеннями харчової поведінки. Очевидно, що в цьому випадку істотну роль відіграють психологічні фактори – особистісні фрустратори, які відіграють важливу роль у регуляції харчової поведінки. Наявність фруструючої для особи ситуації та дистресу, пов’язаного з наявністю надмірної ваги, чітко взаємопов’язано з психосоціальними аспектами сучасного способу життя.
Спробуємо звернути увагу на психосоціальні фактори, що визначають харчову поведінку та психосоціальну адаптивність жінок з аліментарним ожирінням. Значимість зовнішності в ієрархії актуальних цінностей в контексті гендерного підходу є новим напрямом у сфері психології тілесності. До цього слід додати проблеми ціннісної свідомості жінок, їх уявлення про своє «Я» у системі значущих відносин особистості, до яких відносяться уявлення про ідеальну тілесність, представлені у певній культурі. Проте, більш суттєвого значення набувають стрес-фактори, пов’язані із загрозою самоактуалізації та самореалізації, у тому числі у плані створення сім’ї та реалізації репродуктивних функцій.
Особливістю психодинамічних концепцій є спроба пов’язати соматичні прояви з особистісними психосоціальними утвореннями: певними властивостями характеру, специфікою внутрішньоособистісного конфлікту, механізмами психологічного захисту, порушенням дитячо-материнських відносин тощо. При цьому соматичний симптом розглядається як результат особливого перетворення емоційної напруги, котра виникає внаслідок інтрапсихічного конфлікту: потягів та потреб, які протирічять, амбівалентних почуттів і т.п. Залежно від того, яка природа цієї боротьби і яким чином напруга перетворюється на зовнішні або внутрішні соматичні прояви, можна говорити про ту чи іншу психодинамічну концепцію.
Психодинамічний підхід до порушення харчової поведінки ґрунтуються на постулаті про те, що в основі цього феномену лежить фрустрація дитини на так званій оральній стадії розвитку, а несвідомою основою патологічно підвищеного апетиту є пристрасне бажання любові та агресивні тенденції «поглинати» або «володіти». Крім того, враховуючи важливість метафоричності тілесних реакцій, що відзначається у всіх психодинамічних моделях, можна говорити про особливу показовість ожиріння з погляду зовнішнього символічного відображення внутрішньоособистісного конфлікту.
З. Фройд в своїх численних дослідженнях вказував на те, що саме на оральній стадії розвитку індивіда прийняття їжі для нього – один з небагатьох способів отримання інстинктивного задоволення, що може у певних особистостей зберігатися на все життя і виходить на перший план, коли людина відчуває небезпеку та тривогу , попри розвиток «Я». Отже, основні форми порушень харчової поведінки трактуються як “фрустрація оральної фази”, “захисний акт особистості проти вираження орально-садистичних імпульсів”. Приступи ненажерливості інтерпретуються як форма символічного задоволення сексуального та агресивного потягу, самоіндуковані блювання — як символічне очищення «Я».
Досліджуючи варіанти відображення психічних процесів у функціонуванні організму, З. Фройд розділяв конверсійні розлади (в МКХ-10 в рамках дисоціативних розладів F 44) та соматичні еквіваленти тривоги. При цьому, конверсія сприймається як своєрідне перетворення психічної енергії та витіснення на соматичний рівень інстинктивних спонукань несвідомого, що придушуються захисними механізмами «Я». Необхідність такого витіснення може бути обумовлена, наприклад, моральними нормами, засвоєними у батьківській сім’ї. Своєю чергою, усвідомлення внутрішньоособистісного конфлікту має призводити до позбавлення від соматичних симптомів.
Згідно з концепцією Франца Александера, який досліджував психосоматичні захворювання, гнів, що стримується, специфічним чином впливає на серцево-судинну систему; прагнення до залежності та пошуку підтримки і це має специфічний взаємозв’язок з функціями живлення. Він виділяв дві основні форми вегетативного неврозу, що співвідносяться з двома типами реакцій в екстремальних ситуаціях – нападом та самозбереженням. Окрім цього, він вважав, що більшість (у тому числі і харчових) патернів поведінки багато в чому визначаються механізмами психологічного захисту. Ці механізми, на його думку, є досить ригідними та обмежують поведінку людини, хоча виконують адаптивну функцію та підтримують інтегрованість психічного «Я», захищаючи свідомість від психотравмуючих переживань.
Так, в результаті досліджень виявлено, що у жінок, які мають надмірну вагу, порівняно з жінками з нормальною масою тіла, спостерігаються перевірені відмінності за шкалами «заперечення», «регресія», «витіснення» та «реактивні утворення». Такий захисний механізм як «витіснення» просто не допускає до свідомого рівня ті думки, бажання, почуття, які є психотравмуючими через їх неприйнятність. Дія механізмів захисту на кшталт «заперечення» полягає у невизнанні, ігноруванні хворобливої реальності, тих фактів, думок, почуттів, поведінки, які призводять до психоемоційної напруженості. Відповідно, психотравмуючі переживання та проблеми, як правило, відсуваються на другий план, тоді як на першому місці для такої особистості стоїть підвищення самооцінки. Виявлені особистісні особливості можуть бути однією з причин, через яку негативний вплив переїдання на організм довго не помічається, оскільки пацієнтки схильні до відмови від визнання того факту, що саме переїдання є однією з найголовніших причин виникнення та прогресування надмірної ваги.
Згідно з чисельними дослідженнями профілю особистості, отримані дані, що свідчать про наявність ряду психологічних особливостей у людей з надмірною вагою: висока тривожність (90%); невідповідність своєму ідеалу та неадекватна самооцінка (84 %); наявність почуття внутрішньої порожнечі (вакууму), втраченості, пригніченості (59%); схильність до соматизації та надмірне занепокоєння за стан власного здоров’я (70 %); складності у міжособистісних взаєминах, прагнення ухилитися від соціальних контактів та обов’язків (82 %); астенічні симптоми, що часто зустрічаються: «відсутність сил», психологічний дискомфорт, погане самопочуття (26 %); наявність сильного відчуття провини після булімічних епізодів (24%). Для пацієнток з ожирінням характерні також підвищені претензії, пасивна агресивність, підвищена, погано контрольована емоційність, пасивні форми поведінки.
З метою вивчення проблеми надмірної ваги рекомендовано використовувати різні концепції особистості, а також, методики експериментально-психологічного дослідження задля того, щоб оптимально сформувати психотерапевтичні та психопрофілактичні «мішені». Безумовно, психотерапевтичне лікування являється основним у вирішенні даної проблеми.
Підготувала асистент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології, лікар-психіатр,
психотерапевт, психоаналітик УСП, ЄАП
Наталія Іванова
