• Українська
  • English
Кардіопатії у практиці дитячого кардіолога
Кардіопатії у практиці дитячого кардіолога

Кардіопатії у практиці дитячого кардіолога

Кардіоміопатії – це особлива група захворювань серця,

в основі яких лежить первинне ураження міокарда невідомої етіології («первинна хронічна міокардіальна хвороба»), об’єднаних за певними клініко-анатомічним ознаками: наявності кардіомегалії, серцевої недостатності, схильності до порушень ритму серця, тромбоемболічним ускладненням. Часто хворі помирають раптово від гострої ішемії.

Поширеність кардіоміопатій становить 40-60 випадків на 100 000 населення.  Дане захворювання уражає людей різних вікових груп.

Існує декілька основних різновидів кардіоміопатій. Це гіпертрофічна, дилатаційна та рестриктивна. Ці види кардіоміопатії, відрізняються патофізіологічними механізмами, клінічною картиною.

Залежно від виду кардіоміопатії серцевий м‘яз може збільшуватися в масі (гіпертрофічна кардіоміопатія), при цьому порушується його кровопостачання та розвивається клініка ішемічної хвороби. При подальшому розвитку патологічного процесу м‘язова тканина серця поступово заміщується на сполучну (дилятаційна кардіоміопатія), що у клініці проявляється ознаками серцевої недостатності.

Які ж причина даного патологічного процесу? Досить довгий час медики не могли встановити причину розвитку даного захворювання. Але в 2006 році Асоціація кардіологів Америки назвала можливі етіологічні чинники даного захворювання. Існує припущення, що кардіоміопатії розвиваються під впливом інфекційного чинника (токсоплазма, стафілокок, стрептокок, краснуха, вірус герпесу, Коксакі, аденовірус, цитомегаловірус) за наявності генетичної схильності. Кардіоміопатії можуть бути  первинними і вторинними, а також уродженими та набутими.

Уроджена кардіоміопатія виникає внаслідок порушення закладки міокардіоцитів у першому триместрі вагітності. Причин її розвитку безліч: це можуть бути шкідливі звички матері, стреси, генні порушення, неправильне харчування і захворювання ендокринної системи матері (патологія щитоподібної і паращитоподібної залоз, цукровий діабет), захворювання матки чи фетоплацентарна недостатність, а також запальні захворювання матері під час вагітності (вірусні та бактеріальні).

Вторинна (набута) кардіоміопатія з’являється на тлі багатьох захворювань і патологічних станів. До вторинних форм кардіоміопатії можна віднести інфільтративну кардіоміопатію, для якої характерно скупчення у клітина та між ними патологічних включень. Прикладом може слугувати кардіоміопатія при дифтерії, при прийомі деяких лікарських препаратів.

Особливу групу вторинних кардіоміопатій становлять останні, що розвиваються на тлі системних захворювань сполучної тканини, крові, ендокринних захворювань.

Метаболічна кардіоміопатія розвивається внаслідок порушення обміну речовин у міокарді, що призводить до дистрофії стінок, і до порушень скорочувальної функції серцевого м’яза. Її причини – надмірна вага, незбалансоване харчування, захворювання ШКТ, надмірне фізичне навантаження.

Діагностичними маркерами кардіоміопатій являються зміни на ЕКГ: наявність ознак перевантаження чи гіпертрофії міокарду, порушення реполяризації міокарду, збільшення систолічного показника, порушення ритму чи провідності. Потовщення чи витончення стінок камер серця, ущільнення міокарду, збільшення чи зменшення діастолічного об’єму, зменшення скоротливої здатності міокарду і фракції викиду при проведенні УЗД обстеження серця. Рентгенологічно відмічається збільшення кардіо-торакального індексу з проявами застійних явищ у малому колі кровообігу.

Ці зміни відмічаються при відсутності збільшення гострофазових показників.

Принципи лікування для всіх видів практично ідентичні і спрямовані на усунення причин, що викликають кардіоміопатію і на лікування серцевої недостатності та призначення кардіотропних препаратів що поліпшують метаболічні процеси в міокарді.

Матеріал підготував: доцент кафедри педіатрії та медичної генетики, к.мед.н. Швигар Л.В.

Корисно знати