Пієлонефрит-неспецифічне бактеріальне запалення переважно інтерстиціальної тканини нирок, чашечково-мискової системи з наступним ураженням канальців, кровоносних судин і клубочків.
Причини виникнення пієлонефриту
Частою причиною виникнення пієлонефриту є гострі респіраторні захворювання вірусної та бактеріальної етіології (стафілококи, стрептококи). Також значну роль у виникненні пієлонефриту відіграютьE. coli, ентерококи, клебсієли, мікоплазми, лептоспіри, а також змішана флора. Збудник потрапляє в нирку гематогенним шляхом (при ГРВІ, гострих та хронічних інфекційних захворюваннях) або урогенним шляхом (висхідним). Виникненню захворювання сприяють місцеві і загальні чинники. До перших належать порушення уродинаміки при сечокам’яній хворобі, аномаліях розвитку, міхурово-сечовідному рефлексі. Загальними чинниками є переохолодження, гіповітаміноз, цукровий діабет, вагітність, захворювання печінки та судинні ураження.
Частіше пієлонефрит дебютує у дітей віком до 7-ми років, що пов’язано з анатомічними особливостями розвитку сечовивідної системи, неповноцінністю імунної відповіді, внаслідок чого виникають рецидивуючі інфекції верхніх дихальних шляхів, які можуть стати пусковим чинником у розвитку інфекцій чашечко-мискової системи.
В молодих жінок 18-30-ти років виникнення пієлонефриту пов’язане з початком статевого життя, вагітністю та пологами. В чоловіків літнього віку причиною є обструкція сечовивідних шляхів внаслідок розвитку аденоми передміхурової залози.
Клінічно пієлонефрит має як загальні так і місцеві прояви.
До загальних симптомів належать озноб, підвищення температури тіла, загальна слабкість, головний біль, біль у суглобах, м’язах, нудота, блювота. Місцевими проявами є: біль у поперековій ділянці, що посилюється при зміні положення тіла, дизуричні явища, біль при пальпації нирок.
Якщо після перенесеного ГРВІ у пацієнта з’являються вище перераховані симптоми, потрібно провести повне клініко-лабораторне обстеження. При дослідженні сечі можлива незначна протеїнурія, бактеріурія, лейкоцитурія. Обов’язково проводять аналіз сечі за Зимницьким та Нечипоренком. При дослідженні крові виявляють підвищення гострофазових показників. Після підтвердження діагнозу гострого пієлонефриту пацієнт підлягає госпіталізації, проведенні етіологічного та патогенетичного лікування.
Профілактика виникнення пієлонефриту:
ліквідація осередків інфекції, особливо верхніх дихальних шляхів (ангіни, хронічні тонзиліти, фарингіти та ін.), а також органів малого таза (аднексит, простатит);
усунення причин, що призводять до порушень уродинаміки;
лікування безсимптомної бактеріурії;
дотримання правил особистої гігієни, раціонального харчування;
посилення захисних властивостей організму;
використання засобів індивідуального захисту при епідеміях грипу і ГРВІ;
усунення чи обмеження впливу на організм чинників, що сприяють фіксації і розмноження інфекції в нирках (переохолодження, екзогенні отрути, лікарські препарати, іонізуюча радіація тощо).
Матеріал підготували: Л.Д.Кушнір, І.В.Гараздюк, доценти кафедри внутрішньої медицини
