Психогенні захворювання виникають внаслідок дії гострих чи тривало діючих психічних травм,
які перевищують адаптаційно-компенсаторні можливості особистості, при цьому виникають як психічні, так і сомато-неврологічні порушення.
Психічні розлади можуть бути як непсихотичного (невролтичного), так і психотичного (порушення свідомості) рівнів.
Їх відмінною особливістю є зворотній характер порушень. Несприятливі психогенні впливи викликають у людини стрес, тобто неспецифічну реакцію на фізіологічному, психологічному та поведінковому рівнях. Стрес може викликати як позитивний, мобілізуючий вплив, так і негативний, внаслідок дії якого виникають різні порушення та хвороби. Зазвичай дистрес (стрес з негативним впливом) виникає у людей зі слабким, сильним нестримним, художнім та розумовим типами вищої нервової діяльності (ВНД), тобто у людей зі слабкою психологічною захищеністю, яка також може бути викликана перенесеними захворюваннями, перевтомою та іншими шкідливими впливами. Невротична депресія може розвиватися через 1–2 доби після психічної травми, що є типовим для людей зі слабким типом ВНД. У таких осіб знижується настрій, з’являється плаксивість, увага сконцентрована на психічній травмі та її наслідках. У деяких людей розвиваються надцінні ідеї самозвинувачення та самоприниження, що призводить до суїцидальних думок, а нерідко, і дій. Невротичні депресії лікують амбулаторно і стаціонарно. Натомість реактивні депресії є найбільш частою формою реактивних психозів та зустрічаються у 40%випадків всіх психогенних психозів. Серед всіх психогенній питома вага реактивних психозів складає 20-23%. Поширеність реактивних психозів у деяких державах досягає 1%, а у ситуаціях катастроф, стихійних явищ та війн цей показник зростає до 10-25%.
Серед жінок психогенії виникають у 2 рази частіше, ніж у чоловіків.
По тривалості та яскравості психологічних станів реактивні депресії поділяються на гострі та затяжні.
Гострі депресивні стани розвиваються частіше у осіб з астенічними та психастенічними рисами. У клінічній практиці переважає страх, глибокий відчай, хворі висловлюють думки про смерть, можливі самоушкодження,суїциди, іноді розширені самогубства з метою позбавити своїх близьких від страждань. Ці стани зазвичай короткочасні і не завжди попадають у поле зору психіатрів.
Затяжні депресивні стани виникають через деякий час після психотравми. Хворі подавлені, тужливі, безнадійні, увага зосереджена на психічній травмі і є домінуючою.
Хворі з меланхолічним типом реактивної депресії малюють минуле і майбутнє у чорних тонах, звинувачують себе у тому, що зробили мало для того, щоб попередити нещастя.
Тривожний варіант реактивної депресії виникає після психічної травми, яка загрожує життю та благополуччю хворих, а також у заарештованих, які очікують рішення суду. Хворі постійно думають про те, що сталося, схвильовані своєю долею. Тривога супроводжується масивними соматовегетативними порушеннями, іноді досягаючи ступеня ажитації з руховим неспокоєм.
Істеричний варіант реактивної депресії розвивається у осіб з художнім типом. Хворі намагаються перебільшити свої страждання, щоб викликати співчуття оточуючих. Істеричні депресії іноді супроводжуються демонстративними суїцидами, які можуть призвести до смерті чи увіччя. При зовнішній вираженості депресії дезадаптація хворих буває незначною, що дозволяє їм справлятися зі службовими обов’язками.
Астенічний варіант реактивної депресії виникає після тривалої емоційної напруги, тривожної незрозумілості. Хворі – тужливі з вираженою подразливою слабкістю, гіперестезіями, апатією, в’ялістю, відчуттям внутрішньої спустошеності, власної нездатності, тяжкого безсилля. Зростає загальна заторможеність, хворі не можуть довести розпочате до завершення. Говорять тихим голосом. У них поверхневий сон, який не приносить відпочинку.
Іпохондричний варіант реактивної депресії розвивається у людей недовірливих, з підвищеною увагою до свого здоров? я на фоні соматичного захворювання та психічної травми. Хворі впевнені в тому, що захворіли невиліковно, тривожні з порушеним сном. Вони висловлюють скарги на різноманітні неприємні відчуття по всьому тілу. Часто такі стани виникають внаслідок ятрогеній та ілюстрацій з повідомленнями в санітарно-просвітницький джерелах. Лікування реактивних психозів – стаціонарне.
Матеріал підготовили: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім.. С.М.Савенка Русіна С.М. і лікар-психіатр Нікоряк Р.А.
