Глобальною медико-соціальною проблемою є алергія. Поширеність її у всьому світі росте з кожним роком і приблизно кожні 10 років подвоюється.
Якщо збережеться така тенденція, то досить швидко за даними ВОЗ, майже всі жителі Європейського континенту страждатимуть алергією в тій або іншій формі.
Загрозливою залишається ситуація із захворюваністю дітей.
Приблизно кожна четверта дитина страждає від алергічних проявів. Причому в групу підвищеного ризику потрапляють діти, в сім’ях яких вже були зафіксовані випадки алергії. Так, якщо алергією страждає один з батьків, то ризик її розвитку у дитини досягає 37 %, якщо хворіють обидвоє, то ця вірогідність зростає до 62 %. Є всі підстави вважати, що проблема алергічних захворювань в Україні має важливе не тільки медичне, але й соціальне значення.
Алергія може розвиватися внаслідок величезного числа факторів. Деякі сплески алергічних реакцій до цих пір не вдається з’ясувати, але в більшості випадків, причини мають наступний характер: спадковість, інфекційні та хронічні захворювання, що ведуть до ослаблення імунної системи, хвороби внутрішніх органів, ендокринної та нервової систем, надмірна стерильність житла, забруднена екологічна обстановка і канцерогенні продукти та багато іншого.
Основні алергени: лікарські препарати та їх метаболіти; алергійна їжа; пилок рослин і дерев; гельмінти; кліщі домашнього пилу; спори грибків і плісняви; алергени навколишнього середовища: сонце, вода, холод, мороз; шкідливі бактерії; членистоногі та інші види комах; хімічні та косметичні засоби і багато іншого.
Cимптоми алергії можуть проявлятися системно, місцево або носити узагальнюючий характер.
До загальних симптомів відносяться: збудженість і загальмованість нервової системи; гарячковий стан; підвищення температури тіла (в окремих випадках); загальне нездужання; ангіоневротичний набряк; анафілактичний шок. Алергічні ознаки місцевого характеру: висипання на шкірних покривах; пухирі, папули; гіперемія; набряклість шкіри і носових пазух; набряк слизових; першіння в горлі; сверблячка шкіри і слизових; задушливий кашель; сльозотеча; больовий синдром в області живота; виділення слизу з носа; утруднене дихання і т. д.
Діагностика хвороби включає в себе кілька етапів: консультація алерголога, збір і вивчення анамнезу пацієнта, лабораторні та діагностичні дослідження на виявлення супутніх захворювань, призначення аллергопроб, шкірних тестів, аналізу крові (за рішенням лікаря).
Принципи лікування.
Незалежно від того, коли і внаслідок чого почалася алергія, лікувальні заходи починаються з усунення контакту з алергеном. Не менш важливе значення має і зміна звичного раціону. Щоденне меню повинне бути гіпоалергенним, з екологічно чистих продуктів. Якщо причиною недуги стали нервові стреси, перевтоми і депресії, слід переглянути свій звичний спосіб життя. Приділяти більше увагу дозвіллю й активному відпочинку на природі. В комплексне лікування алергічних хвороб входить також призначення антигістамінних препаратів. Слід врахувати, що всі лікарські протиалергічні засоби повинні бути рекомендовані алергологом. Як правило, вони призначаються в індивідуальному порядку. Можна застосовувати алерген специфічну імунотерапію. Це дієвий спосіб боротьби з хворобою.
Підготувала доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології Руслана Ляшук
