Часом можна спостерігати на вулиці людей у темних окулярах яку хтось веде під руку або з білою тростиною, якою намацує собі дорогу. Таким вкрай складним є щоденне переміщення людей, що втратили зір або ж не мали його з народження і змушені вчитися орієнтуватися тільки на свій слух, нюх чи тактильні відчуття або ж просити допомоги у зрячих. Тому для багатьох із них справжнісіньким виходом і порятунком є собаки-поводирі, які є очима незрячої людини.
29 січня проводиться День народження «Очей що бачать» або собаки-поводиря. У 1929 році Морріс Френк зі своєю собакою по кличці Юстіс заснували школу «The Seeing Eye» в Нешвіллі, штат Теннессі (США), де й стартувала системна підготовка собак до однієї з найблагородніших місій – стати очима для незрячих людей.
Проте, собаки-поводирі є досить давнім винаходом. Свідчення літератури, художніх творів чи змушують істориків вважати, що службові тварини з’явилися принаймні ще в середині 16 століття. Однак перша систематична спроба навчити собак допомагати сліпим людям була зроблена близько 1780 року в паризькій лікарні для сліпих «Les Quinze-Vingts». Незважаючи на це, тільки на початку-середині 1900-х років установи з підготовки собак-поводирів стали більш поширеними, що дало змогу зробити їх набагато доступнішими.
Систематичне навчання собак-поводирів зародилося в Німеччині під час Першої світової війни для допомоги сліпим ветеранам. Seeing Eye dog, що часто використовується як синонім слова «собака-поводир», належить до собак-поводирів, навчених компанією The Seeing Eye, Inc. з Моррістауна, Нью-Джерсі, яку було засновано 1929 року.
Середній термін служби сліпій людині собаки-поводиря становить 7-8 років, хоча багато собак-поводирів живуть і працюють до 10 або 11 років.
Собака-поводир – це своєрідна «собача» професія, якій тварина навчається від самого народження упродовж двох років. Разом із нею також навчається і незряча людина – як саме взаємодіяти із собакою-поводирем, і лише після цього собаці надаються дозвільні документи, вона сертифікується. Лише тільки тоді на неї поширюється цей особливий статус собаки-поводиря; тільки тоді із нею має бути вільний доступ до закладів громадського простору, до транспорту, до інфраструктури.
Зараз в якості поводирів використовуються такі породи собак, як ротвейлер, німецька вівчарка, лабрадор-ретривер, різеншнауцер.
Собаки-поводирі створюють кращий світ для своїх власників. День народження собаки-поводиря покликаний допомогти висловити вдячність за важку роботу, яку вони роблять.
Якщо у Європі та світі собаки-поводирі не рідкість, то для українців це щось нове та незвичне. Але на сьогодні через війну росії проти України собака-поводир є необхідністю. Адже число тих українців, хто втратив зір у цій війні важко вирахувати. Саме тому в наших реаліях собака-поводир є вірним другом і помічником для сліпих людей. Такі собаки є незамінними провідниками, які допомагають незрячим людям пересуватися і орієнтуватися в просторі, вести активне і незалежне життя.
Проте в Україні, на жаль, відсутня нормативно-правова база, яка б регулювала питання підготовки відповідних фахівців, існування шкіл для собак-поводирів, їх передача потребуючим та відповідне ветеринарне обслуговування, страхування собаки чи її повернення.
Цікаві факти:
Собак-поводирів навчають у два етапи – спочатку майбутній помічник приблизно рік проживає в родині, щоб призвичаїтись до оточення та людей, а вже потім тварину готують на курсах.
Собака та її партнер також проходять коротке навчання разом, щоб стати справжніми партнерами на 7-10 років. По завершенню цього терміну поводир виходить на заслужену пенсію, а для незрячої людини готують нового помічника.
Поводирі не розрізняють кольори на світлофорі, проте завдяки природній кмітливості вони не пускають людину на дорогу, коли там їдуть автомобілі. Такі собаки вміють знаходити пішохідні переходи, щоб безпечно перевести людину.
У розвинених країнах поводирям дозволено знаходитися в громадських місцях, супроводжувати незрячу людину у лікарні, магазині, ресторані, навіть у літаку.
Важливо: Зверніть увагу – якщо на вулиці до вас підійшла собака-поводир, можливо її господар у небезпеці!
Інформацію підготував к.біол.н., доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології Міхєєв А.О.
