Вже стало доброю традицією в усьому світі до дня заснування Міжнародного Олімпійського комітету – 23 червня відзначати Олімпійський день. МОК рекомендував Національним Олімпійським Комітетам щороку 23 червня, або в найближчі вихідні, влаштовувати різні спортивні свята, щоб залучити максимальне число учасників, поширюючи тим самим олімпійську концепцію «Спорт для всіх».
Існує безліч міфів про виникнення Олімпійських ігор.
Найпочеснішими їхніми родоначальниками вважають богів, міфічних героїв, царів і правителів. Точно встановлено, що перша відома нам Олімпіада відбувалася в 776 р. до н. є. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися на свято для народу, служили свого роду конгресом для правителів і філософів, конкурсом для скульпторів і поетів, драматургів і співаків. Олімпіади звеличували людину, тому що вони відбивали світогляд, наріжним каменем якого були культ досконалості духу і тіла, ідеалізація гармонійно розвинутої людини – мислителя й атлета. Олімпіонику – переможцеві ігор – співвітчизники відплачували почестями, яких удостоювалися боги. Олімпійський герой, увінчаний вінком, одягнений у пурпурні шати, урочисто в’їжджав у рідне місто на колісниці, але не через звичайні ворота, а через пролам у стіні, який того ж дня городяни зашпаровували, щоб олімпійська перемога, яка ввійшла в місто, ніколи не покидала його. У місті встановлювалася статуя на честь переможця, складалися хвалебні оди, влаштовувалися бенкети.
Але не тільки фізична краса і пропорційність частин тіла служили «пропуском» для участі в Олімпіаді. Враховувався і духовний елемент.
Учасник змагань повинен був бути морально бездоганним, з незаплямованою репутацією. Ця вимога пояснювалася культовим характером свят – можна образити бога, допустивши до змагань непорядну людини, що порушить святість його храмових володінь і тому допущені до ігор юнаки символізували собою гармонію, красу, доблесть, моральність і духовність.
Справедливим є твердження, що перемогу приносить не тільки фізична підготовка, але й морально-вольові якості учасника. Центром олімпійського світу давнини був священний округ Зевса в Олімпії. Своєю донині збереженою славою Олімпія повністю зобов’язана Олімпійським іграм, що проводилися там раз на чотири роки і тривали лічені дні. До 776 р. до н. є. усі держави, розташовані на Пелопоннеському півострові, почали брати участь в Олімпіадах і саме з цієї дати почалася традиція увічнювати імена переможців. Офіційно свято тривало п’ять днів. У міфології Прометей був протипоставлений Зевсу, займав позицію мученика, який пожертвував собою заради людей. Підступний і жорстокий Зевс діяв проти суперника, використовуючи грубе насильство. Одна з найкрасивіших легенд минулого оповідає про богоборця і захисника людей Прометея. Прометей, благодійник людей, дарував людству незалежність від природи. Він викрав вогонь з Олімпу, приніс його в очереті й навчив смертних користуватися ним. Як говорять міфи, Зевс звелів Гефесту прикувати Прометея до Кавказької скелі, пробив йому груди списом, а величезний орел щоранку прилітав клювати печінку титана, яка щодня виростала знову. Прометей був врятований Гераклом. Греки вміли любити своїх богів, вони хотіли висловити свою вдячність цьому титанові, тому культ Прометея втілився в одному з видів Олімпійських ігор – змаганні бігунів з палаючими смолоскипами. У 394 р. н. а. римський імператор Феодосії I видав указ про заборону подальшого проведення ігор. Імператор прийняв християнство і вирішив викорінити антихристиянські ігри, що прославляють язичницьких богів. Імператорський указ виконувався півтори тисяч років. У наступні століття спорт втратив те демократичне значення, яке надавали йому в Стародавній Греції, він перестав відігравати роль найбільш доступного засобу спілкування між народами.
23 червня 1894 р. у Парижі у Великому залі Сорбонни зібралася комісія з відродження Олімпійських ігор.
Її генеральним секретарем став П’єр де Кубертен. Потім оформився МОК, до якого увійшли найбільш авторитетні й незалежні громадяни різних країн. За рішенням МОК ігри І Олімпіади повинні були відбутися у квітні 1896 p. y столиці Греції. Вперше Олімпійське полум’я спалахнуло в перший день ігор на стадіоні Амстердама в 1928 р., однак не залишилося жодних свідчень, що цей вогонь був доставлений, як велить традиція, естафетою з Олімпії. Початок смолоскиповим естафетам, що приносили вогонь з Олімпії у міста проведення Олімпіад, було покладено в 1936 р. Біг факелоносців – один із найбільш урочистих моментів Ігор. 20 червня 1936 р. в Олімпії був запалений вогонь, що подолав потім 3075-кілометровий шлях дорогами Греції, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини й Німеччини. А в 1948 р. смолоскип уперше здійснив морську подорож.
Перші ігри викликали в публіки неймовірний інтерес, трибуни стадіону, розраховані на 70 тисяч місць, вмістили в себе 80 тисяч глядачів. Усі присутні на стадіоні побачили барвисті церемонії відкриття і закриття відроджених Ігор, нагородження переможців змагань. Про успішно проведені Олімпійські ігри усьому світі розповіла преса, і громадськість зі схваленням зустріла починання.
З давнини Олімпійські ігри були головною спортивною подією всіх часів і народів. На період проведення ігор усі країни припиняли війни, на землі панувала згода. Боротьба за звання найкращого велася гідними людьми і тільки в чесній боротьбі. У наші дні Олімпіади – одна з найбільших подій у світі Ігри технічно оснащені – за результатами стежать комп’ютери і телекамери, час визначається з точністю до тисячних часток секунди. Аматори спорту в будь-якому куточку світу можуть приєднатися до всесвітнього свята – супутникові антени спрямовані на всі сторони світу. На першій Олімпіаді приймали участь 311 атлетів із 13 країн світу, які розіграли медалі в 13 видах спорту. В Олімпійських іграх 2004 року в Греції взяли участь більше 15 тисяч спортсменів і офіційних осіб більш, ніж з 200 країн світу, медалі розігрувалися вже в 28 видах спорту. З удосконалюванням спортивного устаткування, удосконалюються і види спорту. В Олімпійській хартії записано: Олімпійський рух має своїми цілями виховувати молодь за допомогою спорту в дусі кращого взаєморозуміння і дружби, сприяючи, таким чином, створенню кращого і більш спокійного світу. Всі самі імениті спортсмени вважають свою кар’єру, якою б успішною вона не була, неповноцінною без Олімпійської медалі і, звичайно, Олімпійські чемпіони це гордість кожної країни.
Матеріал підготувала: професор Віктор Тащук та професор Оксана Полянська, кафедра внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини
