Альберт Ейнштейн колись сказав: «Через 4 роки після загибелі останньої бджоли загине людство»….
20 травня – Всесвітній день бджіл. Це свято запроваджене ООН у 2017 році з метою підвищення обізнаності про наявні загрози для цих важливих запилювачів внаслідок людської діяльності. Адже понад 90% видів диких квітучих рослин у світі та понад 75% світових продовольчих культур залежать від запилювачів, зокрема – від бджіл.
Бджоли роблять вагомий внесок у глобальну продовольчу безпеку, мають ключове значення для збереження біорізноманіття на нашій планеті. Інтенсивне ведення сільського господарства, зміна землекористування, монокультури, пестициди та зміни клімату створюють проблеми для популяцій бджіл і, як наслідок, якості продовольства, що може мати далекосяжні негативні наслідки для людства.
Вплив людини на довкілля щороку стає все більш активним та різноманітним. Сьогодні вже ні в кого не виникає сумнів в тому, що забруднення навколишнього довкілля веде до втрати нашого здоров’я. Антропогенний вплив на навколишнє середовище призводить не лише до виснаження ресурсів (нафта, вугілля, деревина, вода тощо), а й до накопичення в ньому кінцевих продуктів та відходів нашого «хазяйнування» на планеті Земля – різноманітного сміття. Це і надлишок вуглекислого газу, і токсини, і продукти напіврозпаду радіоактивних елементів, і мікропластик, і багато іншого. Звичайно ж це все десь осідає, накопичується, призводить до отруєння як середовища, так і живих істот, що мешкають в ньому і людей. Для того, щоб оцінити ступінь забруднення навколишнього середовища існує безліч методів, і один з них – біоіндикація.
Біоіндикація – це оцінка стану середовища за допомогою живих об’єктів. Живі об’єкти (або системи) – це клітини, організми, популяції, спільноти. З їх допомогою може проводитися оцінка як абіотичних факторів (температура, вологість, кислотність, солоність, вміст полютантів тощо), так і біотичних (життєва здатність організмів, їх популяцій і угрупувань). Термін «біоіндикація» частіше використовується в європейській науковій літературі, а в американській його зазвичай заміняють аналогічним за змістом назвою «екотоксикологія». Біоіндикація базується на спостереженні за складом та чисельністю видів-індикаторів.
Бджоли можуть не тільки давати мед, а й бути прекрасним індикатором забруднення навколишнього середовища. Саме так стверджують вчені-екологи, хіміки, біологи, медики…..
Всі забруднювальні середовище речовини рано чи пізно потрапляють в бджолиний вулик. Бджола, збираючи нектар і пилок з квітів, разом з ними поглинає також і ті токсичні речовини, що потрапили на квіти з опадами, пилом, у результаті використання пестицидів, з викидами продуктів згоряння, надзвичайно швидко накопичуючи різноманітні отрути як в своєму організмі, так і вносячи їх у мед та інші продукти бджільництва. Тривалість життя бджоли 32 дні, 10 з яких вона проводить в вулику. Ті, хто залишився 20-22 дні літають в радіусі до 7 км і за цей час встигає накопичити в своєму тільці значні кількості токсинів, важких металів, пестицидів тощо. В організмі бджоли найбільше накопичується хрому і нікелю, а цинку і кобальту – дуже мало. Водночас важкі метали не потрапляють в мед, якщо їх зміст не перевищує 30 мг/кг. Бджола, переробляючи нектар в мед, багато разів пропускає його через хітиновий хоботок-фільтр, так що мед виходить чистим навіть при досить сильних забрудненнях.
Медоносних бджіл (Apis mellifera) можна вважати найбільш недооціненими героями природи. Літаючи у своїх справах, збираючи пилок і нектар, вони також запилюють рослини. Хоча власне самих бджіл складно назвати видом, зручним для застосування як живі індикатори – вони вже багато століть як окультурені, бджолярі піклуються про них, часто в міру цвітіння різних медоносів переміщують бджолині сім’ї з однієї ділянки на іншу, після чого буває складно прив’язати дані про речовини-забруднювачі до якоїсь певної галузі. Однак ці комахи теж роблять свій внесок у вивчення стану навколишнього середовища і для цього часто аналізують їх найсмачніший продукт – мед.
Масове застосування інсектицидів в сільському господарстві – серйозна загроза для бджіл та інших запилювачів. Наприклад, головні підозрювані в справі про раптове зменшення чисельності бджіл – інсектициди неонікотиноїди, які можуть вражати нервову систему цих комах. Вони впливають на здатність бджіл до навчання, їх здатність до розпізнавання запахів і орієнтації в просторі. Все це заважає збирати їжу, знижує чисельність і кількість бджолиних сімей, що в довгостроковій перспективі може знизити врожайність сільськогосподарських культур і стати причиною продовольчої кризи. Останнім часом дослідники навіть стали застосовувати мікродатчики, які прикріплюють бджолам на спинки, щоб відстежувати переміщення окремих комах від вуликів до медоносів, визначати їх здатність запилювати рослини.
Результати таких досліджень були опубліковані цього року та стосувалися дослідження 200 зразків меду з усього світу. Як виявилося – в 75% зразків присутній принаймні один з п’яти основних неонікотиноїдів, а в 45% – два і більше. Концентрації пестицидів у меді набагато нижчі за граничне значення, встановлене регуляторами США і ЄС як безпечне для людей, проте в третині зразків було достатньо неонікотиноїдів, щоб завдати шкоди личинкам бджіл.
Купуючи мед та інші продукти бджільництва в українських бджолярів, або вирощуючи квітучі рослини, які забезпечують бджіл кормами, або уникаючи використання пестицидів і поширюючи інформацію про важливість бджіл, як запилювачів, кожен із нас робить важливий внесок у збереження біорізноманіття та підтримку сталого розвитку на планеті!
Цікаві факти про бджіл та мед:
У світі існує понад 15 000 різновидів бджіл. Українські пасічники тримають переважно кавказьких, карпатських та власне українських бджіл. А дикі бортьові волохаті бджоли є дуже цінними для збереження українських лісових екосистем.
Бджоли – природжені математики і коли вони будують стільники, то завжди дотримуються точних розмірів.
Бджола може продовжити своє життя на 5-6 років, щоправда, лише у виняткових випадках – заради збереження сім’ї.
Бджоли можуть переносити вагу, яка в кілька разів перевищує їх власну масу.
У бджіл дуже розвинений нюх і вони здатні «відчути» запах квітів за кілометр від себе. Збираючи мед, одна бджолина сім’я пролітає за день відстань, рівну довжині екватора.
До вулика бджоли «доносять» нектару в кілька разів менше, ніж зібрано. Відбувається це тому, що під час роботи вони підкріплюють нектаром і свої сили. Простіше кажучи – частину з’їдають самі.
У бджіл є своя мова, якою вони спілкуються між собою. Це мова жестів, рухів тіла. Також вони виділяють спеціальні феромони.
Бджола старша за людину на 50–60 тис. років. Ще первісні люди пізнали смак меду й уміло використовувала його у своїх цілях. Бджільництво зародилося в Південній Азії, адже саме там учені знаходять перші згадки про нього.
Мед підвищує захисні функції організму. Адже в його склад входить мало не половина таблиці Менделєєва: залізо, марганець, мідь, кальцій, хлор, двоокис кремнію, алюміній, фосфор, магній, натрій. Кількість мінеральних солей, що містяться в меді, майже така ж, як у сироватці крові людини.
Мед володіє прекрасним заспокійливим ефектом. Випитий увечері настій (три чайні ложечки меду на склянку теплої води) забезпечить спокійний і глибокий сон.
Мед лікує багато недуг. Наприклад, при гастриті й деяких інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту лікарі рекомендують щодня вранці натщесерце з’їдати ложечку меду.
Не можна класти мед у гарячий чай. Тим самим ви «вб’єте» всі його корисні властивості.
Найдорожчий мед видобувають в печері долини Саікаір поблизу м. Артвин, на глибині 1800 метрів. Щоб купити 1 його кілограм, треба викласти з гаманця 6800 доларів США.
Інформацію підготував к.біол.н.,
доцент кафедри мікробіології та вірусології Міхєєв А.О.
