Астматичний статус – це синдром гострої дихальної недостатності ,що розвивається як найбільш загрозливе ускладнення бронхіальної астми внаслідок обструкції дихальних шляхів при повній резистентності хворих до терапії бронхолітичними засобами.
Залежно від тяжкості обструктивно-вентиляційних розладів в клінічному перебігу астматичного статусу розрізняють 3 стадії :
I стадія – відносної компенсації.
Пацієнт у свідомості, доступний для спілкування, веде себе адекватно і намагається зайняти положення, в якому йому легше дихати. Зазвичай сидячи, рідше стоячи, злегка нахиливши корпус вперед і шукаючи точку опори для рук. Задишка і яскраво виражений ціаноз носогубного трикутника, іноді відзначається пітливість. Відсутність мокротиння є тривожним симптомом і вказує на те, що стан пацієнта може погіршитись.
II стадія – декомпенсації або стадія «німої легені».
Якщо напад не вдається вчасно купувати, то кількість непродуктивного повітря в легенях збільшується, а бронхи ще більше спазмуються, в результаті чого рух повітря в легенях майже відсутній. Гіпоксемія і гіперкапнія в крові наростають, метаболічні процеси змінюються, що закінчується ацидозом крові. Пацієнт знаходиться при свідомості, але його реакції загальмовані, різкий ціаноз пальців, западання над-і підключичних западин, грудна клітка роздута, і її екскурсія практично не помітна. Відзначаються і порушення з боку серцево-судинної системи – тиск знижений, пульс частий, слабкий, аритмічний, деколи переходить в ниткоподібний.
III стадія – стадія гіпоксемічної, гіперкапнічної коми.
Стан пацієнта вкрай важкий, свідомість сплутана, адекватна реакція на те, що відбувається відсутня. Дихання поверхневе, рідке, наростає симптоматика церебральних і неврологічного розладів, пульс ниткоподібний, падіння артеріального тиску, що переходить в колапс.
Основні принципи невідкладної допомоги:
а) всі хворі з астматичним статусом лікуються в палатах інтенсивної терапії;
б) не використовувати адреноміметики;
в) негайне введення глюкокортикоїдів (ГК);
г) оксигенотерапія;
д) проведення масивної терапії бронходілататорами;
е) корекція вторинних порушень газообміну, водно-сольового, кислотно-лужного балансів, гемодинаміки.
Навіть якщо астматичний статус вдається успішно купувати, прогноз вкрай несприятливий, так як це служить підставою для підтвердження погіршення перебігу бронхіальної астми.
При І стадії (сформованої резистентності до β-адреноміметиків): негайно відмінити їх!!!
1.·В/в преднізолон 90-120мг (3-4мл): 60мг в/в струминно, решту дози в/в крапельно на 0,9% р-ні натрію хлориду або дексаметазон 12-16мг;
2. В/в бікарбонат натрію 4%- 200мл;
3. Оксигенотерапія( зволожений кисень 100%) постійно по 10-15хв щогодини (до досягнення Sat/O2>90%);
4. Через 5 хв в/в крапельно: гідрокортизон 150мг +еуфілін 2,0%-10мл+ гепарин 15тис.од.+ дігоксин 0,025%-1мл+ лазикс 2мл на 0,9% р-ні хлориду натрію; повторити 2-4 рази впродовж доби (без сечогінних);
5. Через 2-3год. :2-4 таблетки преднізолону (20мг) з повторенням через 6 годин упродовж доби;
6. При неефективності (рСО2 менше 60мм.рт.ст.) – проводять ШВЛ.
При ІІ стадії («німа легеня»):
1. Аналогічні заходи (в І ст.),але дози ГК значно вищі – преднізолон до 1500мг/добу + відразу ШВЛ;
2. Лікувальна бронхоскопія з відмиванням склоподібних пробок з дрібни бронхів теплим фізіологічним розчином;
3. Епідуральна анестезія на рівні 6-8 грудних хребців (сприяє бронходилятації).
При ІІІ стадії (гіпоксемічна, гіперкапнічна кома):
1.·Аналогічні заходи (в І ст.) +осмодіуретики ,петлеві діуретики (лазикс 4-6мл);
2.·Локальна краніальна гіпотермія;
3.·Люмбальна пункція (спинальна анестезія).
Профілактика і прогноз
Профілактика астматичного статусу полягає в постійних та регулярних оглядах пацієнтів з бронхіальною астмою. Таким пацієнтам варто уникати нервових і фізичних перенавантажень, прагнути до зниження мінімальної ефективної дози бронходилататора. Здоровий спосіб життя, десенсибілізація до алергенів так само допомагає уникнути ускладнень.
Матеріал підготував: доцент кафедри анестезіології та реаніматології Анатолій Ковтун
