Ми стаємо свідками того,
як людство розплачується за «блага цивілізації» – з’являються нові техногенні інфекції, типовим прикладом якої є легіонельоз або хвороба легіонерів (синонім – піттсбурзька пневмонія).
Чому власне кондиціонери можуть нести загрозу здоров’ю, а інколи стати причиною фатального запалення легень? Адже насправді дуже зручно встановлювати температурний оптимум в офісі, автомобілі; водночас готельний номер або VIP палату в клініці неможливо уявити без системи кондиціонування та очищення повітря…
Пропонуємо розібратися: в чому може полягати потенційна небезпека кондиціонеру та як її уникнути пересічному українцеві на батьківщині чи за кордоном.
На запитання відповідає лікар-інфекціоніст першої лікарської категорії, доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет» Анюта Сидорчук.
–«Розглянемо це питання послідовно. Справа в тому, що техногенна інфекція, (до прикладу, легіонельоз), зумовлена активним використанням у промисловості та побуті водних систем, при експлуатації яких у повітрі утворюється дрібнодисперсний бактеріальний аерозоль. Відтак легіонельоз найбільше розповсюджений та набуває епідемічного поширення у країнах з високим рівнем економічного розвитку та промислового прогресу (США, Китай, Австралія)».
«Живучість» легіонел дозволяє їм «колонізувати» кондиціонери повітря, системи охолодження, компресувальне та душове обладнання, деколи медичне обладнання для респіраторної терапії і т.д. Найгірше трапляється тоді, коли збудник перебуває в системах водопостачання й кондиціювання повітря готелів, лікарень, промислових підприємств».
Яка поширеність цієї недуги у минулому та сьогодення?
«Історично з 1976 року склалася назва «хвороба легіонерів», коли вперше описано значний спалах тяжкої пневмонії серед учасників конгресу ветеранів організації «Американський легіон» у Філадельфії (США). З кожним роком кількість цієї інфекції зростає: описані випадки поодиноких спалахів в усіх країнах і материках, за виключенням Антарктиди. В Україні з 1997 по 2003 рр. було зареєстровано 6 спалахів, що охопили 52 клінічні випадки в Одесі, Донецьку, Миколаєві, на Сумщині.
Що таке легіонельози?
«Це група гострих інфекційних хвороб бактерійної етіології з аерогенним механізмом передачі, що характеризуються гарячкою, інтоксикацією, ураженням нижніх і верхніх дихальних шляхів, тяжкою пневмонією. Легіонельоз може мати різний перебіг – від інапарантних, субклінічних або респіраторних легких форм до тяжких, часто зі смертельними наслідками».
Як передаються збудники легіонельозу?
Збудниками таких сапронозних тяжких пневмоній є легіонели, найчастіше Legionella pneumophila. Вони дуже стійкі у довкіллі: у рідкому середовищі при температурі +250С можуть зберігатися до 112 днів, при 40С – до 150 днів. У природі легіонели заселяють водоймища, озера, «люблять» тепло і вологу.
Оптимальні умови для життя, розмноження й накопичення легіонел створюються:
– у воді систем кондиціонування повітря рециркуляторного типу, випаровувальних конденсаторів, головок душу;
– у штучних термальних водоймах промислових і енергетичних об’єктів;
– в іригаційних спорудах;
– у водопровідному, лабораторному та медичному обладнанні;
– у плавальних басейнах, масажних ваннах.
Єдиним механізмом передачі інфекції є аерогенний з краплинним і пиловим шляхами. Основні фактори передачі збудника – повітря, вода (у вигляді водного аерозолю) і ґрунт (у вигляді пилу).
Хто має «шанс» захворіти?
«Загалом сприйнятливість населення до інфекції висока, близько 70%. Насамперед, високий шанс інфікуватися мають особи чоловічої статі, що палять, зловживають алкоголем та мають професійний ризик захворіти (будівельники метрополітену, працівники метро, провідники поїздів далекого прямування).
До чинників ризику можна віднести проживання й виконання робіт у приміщеннях з кондиціонерами, виконання земляних будівельних робіт. Респіраторні форми легіонельозу частіше реєструють в осіб 18-40 років, пневмонічні – в осіб похилого віку. Легіонельоз належить до ВІЛ-асоційованих захворювань».
Які ознаки цієї інфекційної хвороби?
Можуть непокоїти гарячка, кашель, слабість, нездужання, висипка на тулубі, запаморочення. За особливостями перебігу виділяють дві основні клінічні форми захворювання легіонельозу:
1. Пневмонічну:
– хвороба легіонерів – переважає синдром ураження легень;
– піттсбурзька пневмонія – виникає за вираженого імунодефіциту.
2. Респіраторну:
– гарячка Понтіак – респіраторне захворювання без пневмонії;
– гарячка Форт-Брегг (гарячка з висипом на шкірі).
Як вберегтися від легіонельозу?
«В жодному випадку дана публікація не повинна сприйматися як заклик до повної відмови від кондиціонерів або душового обладнання тощо. Однак пересторога повинна бути. І це стосується грамотної інженерно-технічної експлуатації водних систем (систем кондиціювання повітря, систем гарячого водопостачання готелів, пансіонатів, лікувальних закладів, медичного устаткування для респіраторної терапії, обладнання для бальнеологічних процедур). Вкрай важливим є періодична механічна очистка вищенаведених водних систем, заміна фільтрів. Для дезінфекції води використовують гіпохлорит кальцію в концентрації 3,3 мг вільного хлору на 1 л. Під впливом 1% розчину формаліну, 70 % етилового спирту збудник гине протягом 1 хв., а в 3% розчині хлораміну – протягом 10 хв.
Що робити у випадку підозри на це захворювання?
Необхідно якомога швидше звернутися за консультацією до кваліфікованого лікаря-інфекціоніста. Остаточний діагноз легіонельозу встановлюється після одержання результатів серологічного та бактеріологічного досліджень.
