Фредерік Перлз почав займатися гештальт-терапією близько 1942 року.
Теоретичні основи методу були закладені в 1951 році (завдяки Лорі Перлз, Полу Гудмену) на базі психоаналітичних, феноменологічних, екзистенційних течій в психології.
В цілому гештальт-терапія базується на таких положеннях:
- Людина – цілісна соціобіологічна істота.
- Людина і оточуюче середовище являє собою єдиний гештальт, який називають полем «організм – навколишнє середовище».
- Поведінка людини підпорядковується принципу формування і руйнування гештальтів. Здоровий організм функціонує на основі саморегуляції. Насущна потреба виникає і починає займати домінуючу увагу організму – фігура проявляється із фону. Зближення з об’єктом і адекватна взаємодія приводить до задоволення потреби – гештальт завершується і руйнується.
- Контакт – базове поняття гештальт-терапії. Всі основні потреби можна задовольнити тільки в контакті з оточуючим світом. Місце, де організм зустрічається з навколишнім світом, в гештальт-терапії називають границею контакту. Те, наскільки людина ефективно може задовольняти свої потреби, залежить від того, наскільки гнучко вона може регулювати свої контактні границі.
- Усвідомлення – усвідомлення того, що відбувається всередині організму та в його оточуючому середовищі. Основна ціль практики гештальт-терапії – розширення усвідомлення. Терапія не ставить собі за мету зміну поведінки людини, а поведінка змінюється по мірі розвитку усвідомлення.
- Тут і зараз – принцип, який означає, що актуальне для організму завжди відбувається в даний момент.
- Відповідальність – здатність відповідати за те, що відбувається, і вибирати свої реакції.
Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Юрценюк О.С.
