Наркотичні препарати – це лікарські засоби, що мають потужну знеболювальну дію завдяки впливу на центральну нервову систему, однак легко та дуже швидко викликають фізичну та психічну залежність, а також можуть призвести до звикання/толерантності (виникає потреба в динамічному підвищенні дози для досягнення бажаного ефекту) через безперервне вживання, зловживання або нераціональне застосування.
Препарати фармакологічного класу – наркотичні анальгетики, мають подвійні властивості як фармакотерапевтичних, так і наркотичних засобів. Раціональне та науково обґрунтоване застосування у суворій відповідності до медичних рекомендацій спрямоване на досягнення необхідного знеболювального ефекту, тоді як тривале та надмірне зловживання призводить до наркотичної залежності. Наразі зловживання наркотиками та наркоманія стали актуальними соціальними проблемами. Хоча вживання наркотиків, без медичних показань до застосування, приносить задоволення, цей процес створює широкий спектр загроз для населення.
Наркотичні препарати можна загалом класифікувати на опіоїди, кокаїн та канабіс. Слід зазначити, що немедичне споживання прямо чи опосередковано є основним вектором передачі багатьох серйозних інфекційних захворювань, особливо синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), гепатиту та туберкульозу, які і сьогодні залишаються найсерйознішими соціальними проблемами в усьому світі. Зловживання наркотичними препаратами спричинює велику кількість смертей серед населення та значно скорочує базу соціальної робочої сили. Власне, смертність від передозування наркотиків, зазвичай, значно перевищує кількість смертей від ВІЛ, автомобільних аварій та стрілянини. Водночас поширеність наркотичних препаратів призводить до частих соціальних проблем, які потенційно впливають на сучасну та перспективну конкурентоспроможність країни.
Надмірне тривале зловживання наркотичними препаратами призводить до фізичної та психологічної залежності. Шкода, що завдана зловживанням наркотичними препаратами, є довгостроковою та незворотною, і люди з наркотичною залежністю часто потрапляють у ситуацію «лікування без ефективного лікування», яке передбачає детоксикацію для зменшення дози. Антагоністи опіоїдних рецепторів, такі як налоксон, що зазвичай використовується як препарат для лікування гострого отруєння, чи метадон, що застосовується під суворим медичним контролем для лікування опіоїдної залежності та зняття хронічного больового синдрому, допомагають уникнути синдрому відміни та зменшують потяг до нелегальних наркотиків.
Методи лікування від наркотичної залежності, що наразі існують, мають недоліки, такі як висока вартість, болісний тривалий процес відміни та легкий рецидив, залежний від будь-яких мінімальних провокуючих факторів. Сьогодні наркологічна медицина з нетерпінням чекає на перспективні практичні результати пошуку нових препаратів і методів лікування синдрому відміни (абстинентного синдрому).
Результати сучасних досліджень потенційних методів лікування наркотичної залежності та уникнення синдрому відміни пропонують для людей з наркотичною залежністю нові ідеї щодо зменшення реакцій відміни при припиненні застосування наркотиків, а також і нові фармакологічні підходи. Низка проведених за останні роки клінічних досліджень показали, що агоністи α2-рецепторів (клонідин, лофексидин) можуть бути використані для лікування опіоїдної абстиненції. Беручи до уваги ефективність клонідину та лофексидину при лікуванні опіоїдної залежності, ймовірною є гіпотеза про те, що деякі препарати норадреналіну можуть бути використані в пацієнтів з абстинентним синдромом для регулювання рівня зв’язування норадреналіну та його рецептора, зменшення реакції відміни та здатні допомоги людям із наркотичною залежністю подолати абстинентний синдром.
Існує прямий зв’язок між збільшенням кількості призначень опіоїдних анальгетиків від хронічного болю та опіоїдною залежністю, передозуваннями, пов’язаними з рецептурними опіоїдами, зверненнями до відділень невідкладної допомоги та летальними випадками. Отже, клініцисти стикаються з потенційно суперечливими обов’язками щодо полегшення болю, з одного боку, та запобігання потенційній шкоді від рецептурних опіоїдів для пацієнта. Це передбачає чітке дотримування балансу між ефективним знеболенням або лікуванням залежності та запобіганням ризикам (звиканню, побічним ефектам), що спирається на стандарти доказової медицини та суворий клінічний контроль.
Електронні джерела.
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10915384/
https://nida.nih.gov/publications/drugs-brains-behavior-science-addiction/addiction-health
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/22291886/
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4975016/
Підготували: професор кафедри фармакології Філіпець Н.Д.,
доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка Філіпець О.О.
