• Українська
  • English
Небезпечний алюміній

Небезпечний алюміній

Відомо, що дуже шкідливими для людини є тяжкі метали, особливо ртуть, кадмій, свинець. Зовсім недавно був досліджений до недавнього часу нетоксичним алюміній, і виявилося, що і цей метал, не представляючи себе тяжким, може мати вплив на організм людини, розповідає Ігор Ніцович, доцент кафедри акушерства та гінекології БДМУ.

Алюміній входить до складу тканин оргазму людини. У людини вагою 70 кг міститься приблизно 60 мг алюмінію.

В цілому алюміній відноситься до імунотоксичного елемента. Однак, в організмі він грає важливу фізіологічну роль – бере участь в утворенні фосфатних та білкових комплексів, процесах регенерації кісткової, сполучної та епітеліальної тканини, надає, залежно від концентрації, гальмівну або активуючу дію на харчові ферменти, здатний впливати на функціонування щитоподібної залози.

Алюміній входить до складу безлічі біомолекул, створює міцні зв’язки з атомами кисню або азоту. Він є постійною складовою частиною клітин, де переважно знаходиться у вигляді Al3+. Його присутність у тому чи іншому вигляді виявлено практично в усіх органах людини.

У невеликих кількостях алюміній необхідний для організму, і особливо для кісткової тканини, в той час, як його надлишок може представляти собою значну небезпеку для здоров’я.

Джерела алюмінію в побуту:

  • алюмінієвий посуд, алюмінійвмісні пакувальні матеріали;
  • виробниче обладнання на основі алюмінію (кавамашини, тощо);
  • харчові добавки, ліки, вакцини;
  • зубні пасти;
  • оброблені продукти.

Добова потреба в алюмінії.  

За даними різних авторів добова потреба в алюмінії – 2,5 – 50 мг в день. У процесі нагрівання в їжу з посуду щоразу може проникати до 2 мг алюмінію. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, без шкоди людина може споживати близько 50 мг алюмінію на день. Наша потреба в алюмінії повною мірою задовольняється за допомогою продуктів, і в щоденному раціоні міститься до 100 мг цього мікроелементу. Але тільки 2-4 % всмоктується у шлунково-кишковому тракті або поступає через дихальні шляхи. З віком алюміній має властивість накопичуватися у головному мозку та легенях, при цьому виводиться він традиційними шляхами – через легені, потові залози, а також разом із сечею та фекаліями.

Токсичними для людини вважаються наступні дози з’єднань алюмінію (мг/кг маси тіла): ацетат алюмінію – 0,2-0,4, алюмокалієві галуни – 2,9, гідроксид алюмінію – 3,7-7,3.

Гранично допустима концентрація алюмінію у воді – 0,5 мг/л. Клас небезпечності алюмінію – 2 (високонебезпечний).

Наслідки передозування і дефіциту алюмінію. Дефіцит алюмінію в організмі – велика рідкість, адже щоб розвинулась недостатність алюмінію, необхідно вживати менше 1 мг алюмінію в день. Але це не вважається негативним, так як абсолютно не позначається на здоров’ї людини. А ось дефіцит алюмінію у тварин приносить негативні наслідки – у них порушується координація, слабшають кінцівки, процеси росту і розмноження клітин і тканин затримуються або порушуються.

Властивість нейротоксичності цього металу почали вивчати з середини 60-х років минулого століття, оскільки накопичення алюмінію в організмі перешкоджає механізм його виведення. При стандартних умовах з сечею може виводиться до 15 мг елемента за добу. Саме тому найбільш негативний вплив алюмінію на людину спостерігається у людей, у яких порушена видільна функція нирок.

Що стосується підвищеного вмісту алюмінію, то воно являє собою безпосередню загрозу здоров’ю людини, різко скорочується тривалість життя. Попадання 5 г алюмінію в організм за добу вважається токсичною дозою.

Багаточисельні дослідження показують, що накопичуючись в організмі, алюміній:

– діє на клітини мозку (паралізує центральну нервову систему, викликає тремор голови, судоми);

– викликає анемію, артрит (у хворих артритом алюмінію у крові в п’ять разів більше, ніж у здорових);

– пригнічує вироблення шлункових та слинних ферментів;

– сприяє розвитку остеопорозу та рахіту.

До незворотних змін слід в першу чергу віднести зміни в легенях (бронхіт і запалення легенів, зміни фіброзного характеру в тканинах дихальних шляхів), кістковій тканині, нирках, молочних залозах, яєчниках і матці.

Основні прояви надлишку алюмінію:

енцефалопатії, порушення функцій ЦНС (погіршення пам’яті, труднощі в навчанні, нервозність, схильність до депресії, прогресуюче старече слабоумство), розвиток нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, Паркінсона), порушення фосфорно-кальцієвого обміну, гіперпаратиреоїдизм, схильність до розвитку остеопорозу, до патологічних переломів, остеохондрозу, рахіту, остеопатій та інших захворювань опорно-рухового апарату, розвитку фіброзних ущільнень у м’яких тканинах, розвитку алюмінозу («алюмінієві легені») з характерними патологічними змінами в легеневій тканині, сухим або вологим кашлем, втратою апетиту, ваги, іноді розладами травлення, болями в шлунку, змінами складу крові (лімфоцитоз); зниження імунітету, активності окремих ферментів, закрепи; порушення функції нирок, збільшення ризику сечокам’яної хвороби; зниження абсорбції заліза, зниження вмісту еритроцитів і гемоглобіну в крові, порушення обміну фосфору, магнію, цинку, міді. За останніми даними, алюміній призводить до мутацій.

Джерела надходження алюмінію в організм. 

Причиною надлишку алюмінію часто стає підвищений його вміст у питній воді, повітрі або продуктах, та при нирковій недостатності, тривалому прийомі деяких лікарських препаратів.

Вміст алюмінію в рослинній їжі в десятки разів вищий, ніж у продуктах тваринного походження. Сучасне харчування не часто включає в себе натуральні або сирі продукти. Харчові барвники, дріжджі і добавки (літери Е на етикетках) – включають в себе алюміній. Е520, Е521, Е522 або Е523 – вони ж солі алюмінію або сульфати, добре всмоктуються кишківником. У сирі та кухонної солі містяться фосфати і силікати алюмінію Е541, E554, E555, E556, E559 (ковбаса, цукерки, білий хліб, консерви, печиво і т. д.). Правда, вони менш небезпечні, тому що гірше засвоюються в кишківнику.

Перші місця за наявністю алюмінію займають вівсянка, пшениця, авокадо, рис і картоплю. На другому місці – ківі, баклажани, савойська капуста. Персики, манка, білокачанна капуста, квасоля знаходяться на третьому місці. Вживання деяких напоїв, таких як вино, апельсиновий сік, кава або газовані напої збільшує всмоктування алюмінію в кілька разів.

Алюміній – це ніжний метал, він легко зішкрібається зі стінок і може потрапити в організм людини через посуд. Ми з’їли вже чимало алюмінієвої стружки. Коли ретельно витираєш рушником алюмінієву каструльку, на ньому залишаються сірі плями. Тобто, очевидно, що алюміній потрапить в організм через їжу, приготовлену в такому посуді.

Алюміній добре проводить тепло, тому їжа у таких каструлях готується дуже швидко. Асортимент посуду з алюмінію дуже різноманітний: товстостінні литі гусятниці, казани, сковороди і каструлі. Допоміжні кухонні предмети: друшляки, виделки, ложки, пляшки, миски.

Алюміній не любить контакту з кислотами і лугами. Тому, що кислоти і луги, що містяться в продуктах, захисну плівку все-таки руйнують, і тоді метал переходить в їжу. Але щі, кисіль або м’ясо в кисло-солодкому соусі і є такі реактиви, які мають кисле середовище, а молоко має лужну реакцію. В результаті в наші страви зі стінок каструль переходять з’єднання, не передбачені кулінарними рецептами. Не можна зберігати продукти, що містять сірку, кальцій (яйця, молочні продукти, розсоли) в алюмінієвому посуді.

В алюмінієвому посуді можна: відварити макарони, картоплю, нежирне м’ясо, рибу, варити каші. Між іншим, макарони в алюмінієвому посуді не пригорають. В алюмінієвому посуді не можна: готувати овочеві страви, особливо з кислих або маринованих овочів, відварювати солону рибу, готувати фруктові компоти, кип’ятити молоко, а так само зберігати овочеві страви, щі, розсольники, солону рибу та інші соління, фруктові компоти, морси. Щоб посуд з алюмінію довго служив і приносив лише користь, потрібно правильно доглядати за ним. Весь алюмінієвий посуд вкритий захисною оксидною плівкою, яка захищає метал від окислення. Тому з нею треба поводитися акуратно, не мити за допомогою грубих миючих засобів, абразивних паст, металевих губок, мочалок і йоржів. Так що спокійно пийте молоко, воду, каву з алюмінієвого посуду, але ось щі з кислої капусти краще варити у скляному, емальованому або нержавіючому посуді.

Вода з-під крана, перш ніж потрапити в наш будинок, проходить технічне очищення від домішок за допомогою сульфату алюмінію. Домішки коагулюють, а алюміній залишається, і ніяким кип’ятінням його не виведеш (слабка надія – тільки на домашній фільтр).

В нашій країні широко використовується упаковка на основі алюмінію (харчова алюмінієва фольга, консервні банки, «ТетраПак» та паперові пакети на основі алюмінієвої фольги. Але алюмінієва фольга у присутності кислот і основ може реагувати з їжею, і алюміній буде поглинатися продуктом. Тому у фольгу та іншу алюмінійвмісну тару не можна загортати більшість продуктів (содова вода з фосфорною кислотою, томатний соус, ананаси, кава в алюмінієвих банках, їжа, загорнучихта в алюмінієву фольгу, крупи, сіль, цукор), теплі продукти харчування, страви з додаванням оцту, помідори і томатну пасту, залишки готової їжі. Це може призвести до токсичного навантаження алюмінієм та нанести шкоду здоров’ю. Тому розвинених країнах вважають, що єдиний екологічно чистий вид упаковки для молочних продуктів – скляна пляшка.

При зберіганні або тепловій обробці продуктів, особливо кислих, в алюмінієвій тарі, вміст цього елемента в продуктах може зрости майже в два рази. При готуванні їжі в фользі вміст алюмінію у продуктах збільшується: у червоному м’ясі – на 90 – 380 %, у м’ясі птиці – на 70 – 200 %.

Алюміній в дезодорантах, антиперспірантах, косметиці та медицині. Алюміній може потрапити в організм людини також через повітря (вдихання парів), щоденну косметику та парфуми (губна помада, туш, деякі креми, дезодоранти, антиперспіранти), лікарські препарати.

Через шкіру алюміній засвоюється навіть інтенсивніше, ніж через їжу. В сучасних дезодорантах, антиперспірантах (які діють 24-48 годин) міститься до 25% хлоргідратів алюмінію і хлоридів. За рахунок алюмінію вони і діють, так як він викликає в окремо взятих пахвах «маленьку алюмінієву хворобу», один із симптомів якої – сухість шкіри і відсутність поту. Є думка, що саме вони є основними факторами розвитку раку молочних залоз. Та й виділення поту – процес корисний, хоча і неприємний, він дозволяє внутрішнім органам самоочищатися.

У медицині алюміній знайшов широке застосування. Багато препаратів з його змістом мають обволікуючий, знеболюючий ефекти, він має антацидну (зниження кислотності шлункового соку) і адсорбуючу дію. Найбільш схильні до проблем з алюмінієм люди, які страждають проблемами з кишечником, нирками, а для їх лікування використовують препарати на основі сполук алюмінію, які знижують до норми кислотність шлункового соку. Алюмінію гідроксид після реакції з хлористоводневою кислотою шлункового соку у лужному середовищі реагує з фосфатами і карбонатами. У вигляді нерозчинних солей виділяється з калом та сечею.

Також можуть постраждати хворі артритом (кількість елемента в крові підвищується в п’ять разів) і люди, що мають ниркову недостатність, яка не дає в повній мірі виводити алюміній з організму. Крім того, більшість сучасних вакцин включають в себе гідроксиди алюмінію, що значно знижує імунітет і викликає алергію.

Перевірити наявність алюмінію можна лише на підставі аналізів сечі, крові, волосся, а ще краще використовувати більш нові методи діагностики.

При надлишку алюмінію призначається відновне лікування, але можна спробувати сповільнити його всмоктування. Це можна зробити з допомогою ліків, до складу яких входять кальцій, магній, залізо, цинк, мідь, марганець, іони срібла – вони здатні нейтралізувати вплив надлишку елемента.. Також застосовують сечогінні і жовчогінні препарати. Все залежить від ступеня тяжкості захворювання.

Як вберегтися від передозування алюмінієм?

Пам’ятайте про посуд для приготування та зберігання їжі (не використовувати алюмінієвий посуд і тару для зберігання продуктів). Симптоми алюмінієвої інтоксикації виникають поступово, але пошкодження можуть бути незворотніми.

Періодично пийте кремнієву мінеральну воду, яка підвищує виведення алюмінію з організму.

Включіть в свій раціон продукти, які містять:

  • джерела цистеїну, глутамату та гліцину (свіжі фрукти та овочі, авокадо, спаржа, грейпфрут, полуниця, апельсин, помідори, брокколі, персик, цукіні, шпинат);
  • джерела для відновлення глутатіону (потужна внутрішньоклітинна сполука, що має дезінтоксикаційну дію);
  • джерела цистеїну та сірки (яйця, м’ясо, червоний перець, часник, цибуля, брюссельська капуста, сироватковий білок та зародки пшениці);
  • оптимізація вмісту вітаміну D (впливає на рівень вмісту глутатіону).

Щоденне фізичне навантаження впливає на рівень аденозинтрифосфата, який є необхідним для отримання глутатіону.

Вживання куркуми (куркумін проявляє цитопротекторну дію при пошкодженні алюмінієм, модулюючи ступінь окисного стресу; проявляє жовчогінні властивості, тому не рекомендується при: обструкції жовчовивідних шляхів, жовчо-кам’яній хворобі, жовтяниці, жовчній коліці).

Корисно знати