ФАХІВЦІ БДМУ ІНФОРМУЮТЬ. Психічне здоров’я, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, – це стан благополуччя, який дає можливість кожній людині реалізовувати власний потенціал, долати звичайні життєві стреси, плідно працювати, брати участь в суспільному житті. Згідно з даними ВООЗ, близько 20% дітей та підлітків у всьому світі страждають на психічні розлади, кількість яких постійно зростає.
У структурі показників первинної інвалідності дітей переважає розумова відсталість – 67 %.
Під розумовою відсталістю або олігофренією слід розуміти загальне недорозвинення психіки дитини, в якій центральне і визначальне місце займає недорозвинення пізнавальної діяльності і інших вищих психічних функцій, загальною ознакою яких є наявність вродженого або набутого в ранньому дитинстві (до 3 років) загального недорозвинення психіки з перевагою інтелектуальної недостатності різного ступеня.
Статистика
Олігофренія широко розповсюджена у всьому світі (1 – 3% населення). Приблизно 75% осіб, що відносять до розумово відсталих, мають легкий ступінь відсталості (IQ>50). Останніми роками наголошується деяке збільшення кількості розумово відсталих. Це пояснюється зростанням загальної тривалості життя, а також збільшенням виживання дітей з вадами розвитку і дефектами нервової системи завдяки успіхам медицини.
Ознаки психічного недорозвивання
До року психічне недорозвинення малюка проявляється головним чином у недостатності рухової активності, уповільненні становлення зору і слуху, більш пізній появі пожвавлення при вигляді близьких людей, в’ялості, сонливості.
На 2-3 році інтелектуальна недостатність проявляється в особливостях поведінки та ігрової діяльності дитини. Діти повільно оволодівають навичками самообслуговування, не виявляють інтересу до навколишніх предметів, ігри їх відрізняються простим маніпулюванням, нерозумінням вимог гри.
Батьки часто усвідомлюють, що немовля розвивається не так, як інші. Найбільш часто викликають занепокоєння батьків дві проблеми. Це уповільнення в набутті навичок сидіти і ходити, а також недостатнє уміння розмовляти до 2-3 років. У дітей з розумовою відсталістю відбувається загальне відставання розвитку у всіх напрямках. У школі нездатність дитини діяти так само, як інші діти, стає відразу очевидною для досвідченого вчителя. Така дитина підтримує обмежені зв’язки, її навички самообслуговування обмежені.
Інтелектуальний дефект того або іншого ступеня, що визначає ступінь недорозвинення всієї психіки дитини в цілому, його адаптивних можливостей, всієї особистості виявляється в першу чергу порушеннями мислення: малорухомістю, встановленням головним чином конкретних зв’язків, нездатністю до відволікання. Увага характеризується недостатньою довільністю і ціленаправленністю, звуженням обсягу, трудністю зосередження, а також перемикання. Нерідко при непоганій здатності до механічного запам’ятовування спостерігається слабкість смислової і особливо асоціативної пам’яті. Нові відомості засвоюються важко. Для запам’ятовування нового матеріалу потрібні багатократні повторення і підкріплення його конкретними прикладами.
Наталія Карвацька,
психіатр, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка
Причини олігофреній різноманітні.
Всі фактори, які здатні викликати розумову відсталість, поділяються на спадкові та обумовлені зовнішніми впливами, які діють на плід, що розвивається, через організм матері під час вагітності або ушкоджують мозок дитини віком до трьох років. До таких уражень відносять важкі хронічні захворювання матері, шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем і наркотиками), пологові травми, токсикоз другої половини вагітності, затяжні пологи, порушення циркуляції крові в судинах пуповини, неправильне будова плаценти, слабкість пологової діяльності, травми головного мозку дитини і перенесені ним нейроінфекції тощо
Провідна роль в походженні розумової відсталості належить генетичним факторам. Найбільш поширеною і добре відомою хромосомною формою олігофренії є хвороба Дауна, що зустрічається у 9-10% всіх розумово відсталих дітей.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 2011 року 40 мільйонів жителів планети – страждають від вираженої розумової відсталості за рахунок йододефіциту.
В умовах йододефіциту кількість випадків розумової відсталості серед населення зростає удвічі, а показники інтелекту знижуються на 10–15 пунктів.
Навіть легкий дефіцит йоду у вагітної жінки не дає реалізуватися інтелектуальному потенціалу дитини, закладеному на генетичному рівні. На тлі навіть помірного йододефіциту інтелектуальні здібності всього населення знижуються в середньому на 15%.
У йододефіцитних регіонах у багатьох дітей без класичних ознак кретинізму спостерігається відставання в психомоторному розвитку, розвивається інтелектуальна недостатність. Їм важко вчитися в школі, вони погано виконують психомоторні тести, при спеціальному неврологічному обстеженні у них спостерігаються легкий спазм і ригідність м’язів проксимальних відділів кінцівок. Більш ніж у 80% дітей, що проживають в районі помірного йодного дефіциту, виявляється порушення пізнавальних функцій; в більшій мірі страждають увага, сприйняття, тонка моторика.
Проведення заходів з профілактики дефіциту йоду сприяє оздоровленню населення, збереження його інтелектуального потенціалу та ліквідації йододефіцитних захворювань, що є серйозною медико-соціальною проблемою.
Василь Деркач,
психіатр, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка
Допологовий догляд за вагітною, що включає покращене харчування і контроль діабету під час вагітності, зменшує ризик недоношеності і проблем розвитку дитини.
Профілактика розумової відсталості включає в себе медико-генетичне консультування, що проводиться з метою виявлення і лікування спадкових форм розумової відсталості, та профілактики народження розумово відсталих. Особливе значення має надаватися профілактиці асфіксії при пологах і пологової травми. Певне значення має профілактика інфекцій і травм у новонароджених і дітей раннього віку. Деяке значення має боротьба з алкоголізацією, дотримання техніки безпеки на шкідливих виробництвах. Профілактикою розумової відсталості є також поліпшення умов навколишнього середовища і виховання.
Допологовий догляд особливо важливий у випадку підліткової вагітності, часто ризикованої. Зменшення кількості підліткових вагітностей могло б знизити ризик народження недоношених дітей і дітей з вадами розвитку. Зменшення споживання алкоголю під час вагітності знижує ризик ембріонального алкогольного синдрому, утримання від спиртного зводить цей ризик нанівець. Жінки повинні порадитися з лікарем перш, ніж приймати будь-які ліки під час вагітності. На додаток до цього, жінки з найменшою підозрою, що вони вагітні, не повинні опромінюватися рентгенівськими промінями будь-якого типу, за винятком випадків крайньої необхідності при серйозному захворюванні або травмі.
У дитинстві розумова відсталість іноді може викликатися травмою мозку, отриманої в результаті нещасного випадку та (або) жорстокого поводженням з дитиною. Батьки повинні розуміти, що необхідно використовувати спеціальне сидіння і ремені безпеки під час пересування в автомобілі. Діти, що займаються контактними видами спорту, повинні носити захисні шоломи.
До інших способів зниження частоти розвитку розумової відсталості відносяться спроби зменшити зневажливе і погане ставлення до дитини, а також навчання здоровому способу життя та харчування, що сприяє зміцненню здоров’я маленьких дітей.
Пухлина головного мозку є рідкісною причиною розумової відсталості. Однак, якщо пухлина може бути вилучена або вилікувана до того, як її поширення зайде надто далеко, нездатність розвитку може бути подолана або зменшена. Такі важкі дитячі інфекції, як менінгіт (запалення захисних оболонок, що покривають головний і спинний мозок) або енцефаліт (запалення головного мозку) можуть ушкоджувати нервову систему дитини. Недоношені немовлята особливо схильні до менінгіту.
Отруєння свинцем у комбінації з іншими чинниками, типу порушення всмоктування, можуть служити причиною нездатності дитини до розвитку, включаючи розумову відсталість та церебральний параліч. Розумова відсталість, викликана важким отруєнням свинцем, є незворотною; однак розумова відсталість, викликана слабким отруєнням свинцем, часто може бути подолана.
Світлана Русіна,
психіатр, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка
На сьогоднішній день виділяють первинну, вторинну і третинну психопрофілактику розумової відсталості.
До первинної психопрофілактики відносяться заходи, спрямовані на попередження виникнення розумової відсталості у здорового населення.
Основа психічного здоров’я закладається в ранньому дитинстві, тому дуже важливо з часу появи дитини слідкувати за її вихованням та розвитком.
Первинна психопрофілактика направлена на обмеження дії чинників і станів, що призводять до розвитку розумової відсталості:
1. Поширення знань в населення про причини розумової відсталості.
2. Всілякі заходи, перш за все, загальнодержавні, що забезпечують максимальну турботу про матерів і дітей.
3. Раннє лікування органічного ураження головного мозку.
4. Уникання народження психічно хворих дітей у сім’ях, що вже мають розумово відсталу дитину.
Сюди входять:
a. Попередження спадкової патології (медико-генетична консультація при наявності обтяженої спадковості від батьків).
b. Припинення дії проникаючої радіації, побутової інтоксикації (в тому числі алкоголю і нікотину), хронічних фізичних і психічних навантажень, і інших шкідливих зовнішніх факторів (шуму, забруднення води, землі, повітря токсичними відходами), забезпечення повноцінного і раціонального харчування, житлово-побутових умов, санітарно-гігієнічних умов праці та відпочинку.
c. Своєчасне і повноцінне лікування соматичних захворювань батьків і дітей (особливо матерів у період вагітності), правильна організація пологів.
d. Попередження шкідливої для здоров’я різкої зміни кліматичних умов (напр.: відпочинок в північних областях при наявності серцево-судинного захворювання, що може спричинити органічне ураження головного мозку).
e. Забезпечення правильної організації і ощадливіших умов праці для вагітних на виробництві, запобігання порушень техніки безпеки.
Вторинна психопрофілактика полягає в ранньому лікуванні дітей, що народилися в результаті несприятливих пологів і мають затримку фізичного та психічного розвитку, а також рання діагностика у немовлят спадкових захворювань, порушень обміну речовин і заходи щодо їхньої корекції.
До третинної психопрофілактики відносять роботу з хворим із розумовою відсталістю, яка б попереджувала його інвалідизацію із-за виникнення неврологічних та соматичних захворювань, що ускладнюють основне захворювання.
Вилікувати розумову відсталість неможливо. Проте рівень відсталості дитини іноді можна значною мірою зменшити, якщо діагноз буде встановлено рано, і якомога раніше почне здійснюватися відповідна педагогічна програма.
Найважливішим моментом в терапії розумової відсталості є лікувально-виховні та лікувально-педагогічні заходи. З самого раннього дитинства проводиться цілеспрямоване виховання, навчання розумово відсталих дітей за спеціальними методиками, навчання читанню, праці, вироблення навичок самообслуговування, важливим є навчання професійним навичкам та раціональне працевлаштування.
Ефективність терапії тим вища, чим раніше вона розпочата Це пов’язано з тим, що мова йде не стільки про усунення дефекту, скільки про заходи, що попереджають його розвиток і прогресування.
Існуюча система надання державної допомоги зазначеним особам спрямована переважно на забезпечення їх навчання, виховання та утримання у стаціонарних інтернатних установах та закладах.
Наталія Карвацька,
психіатр, медичний психолог, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка
Профілактика олігофренії у багатьох випадках невідокремлена від лікування.
Можливості первинної профілактики в даний час розширилися завдяки досягненням генетики і на її основі – медико-генетичного консультування. Профілактика рубеолярної олігофренії полягає в попередженні захворювання вагітних краснухою. Профілактика олігофренії багато в чому залежить від відповідного обстеження вагітних на сифіліс, токсоплазмоз, резус-приналежність крові і т.п. Зокрема, профілактика природженого сифілісу і пов’язаної з ним олігофренії полягає в попередженні зараження і превентивному лікуванні вагітних, хворих на сифіліс. Профілактика токсоплазмозу пов’язана з епідеміологічними заходами і усуненням ендемічних вогнищ, превентивним лікуванням інфікованих токсоплазмозом вагітних. Успішність лікування і профілактика “ядерної жовтяниці” залежать від своєчасного встановлення у матері негативного резус-фактору і титру резус-антитіл. До профілактичних заходів можна віднести і поліпшення допомоги вагітним і допомоги породіллі. Велике значення має попередження інфекцій і травм новонароджених і маленьких дітей.
Коректувальні лікувально-педагогічні заходи дуже важливі в подоланні олігофренічного дефекту. Провідне значення мають олігофренопедагогіка, трудове навчання і професійне пристосування, які залежать від вираженості і клінічних особливостей олігофренії, а також від віку хворих (навчання дітей і професійне пристосування дорослих). Профілактика олігофренії і схожих з нею форм розумової відсталості багато в чому залежить від соціальних заходів, направлених на поліпшення середовища і виховання.
Так, дієтотерапія ефективна при ферментопатіях: при фенілкетонурії – обмеження натурального білка і заміна його гідролізатом казеїну, бідного фенілаланіном; при гомоцистинурії – обмеження продуктів, багатих метіоніном (м’ясо, риба і ін.); при галактоземії, фруктозурії, сукрозурії – виключення з раціону відповідних вуглеводів. При природжених ендокринопатіях, перш за все кретинізмі і мікседерме, показана компенсуюча гормональна терапія.
Ефективність терапії багато в чому залежить від своєчасною застосування відповідних засобів і звичайно тим вище, чим раніше починають лікування. Терапія направлена не стільки на усунення дефекту, скільки на попередження його розвитку і прогресування. Симптоматична терапія олігофренії принципово не відрізняється від лікування інших захворювань (дегідратаційна, розсмоктуюча, загальнозміцнююча, протисудомна, седативна терапія). Значно розширилися її можливості у зв’язку з досягненнями психофармакології. До симптоматичних засобів можна зарахувати і медикаменти, стимулюючі психічний розвиток.
Реабілітація хворих на олігофренію включає лікування, навчання і трудове пристосування і безпосередньо пов’язана з організацією лікувально-профілактичної і соціальної допомоги хворим.
Найперспективнішим щодо профілактики та лікувально-педагогічної корекції різних хворобливих станів у дітей із затримкою психічного розвитку є молодший шкільний вік. Саме в цьому віці патологічні прояви ще недостатньо зафіксовані, а нервова система ще володіє достатньою пластичністю і легко піддається не лише патогенним, а й коригуючим впливам.
Чим раніше виявлена своєрідність структури дефекту дитини-олігофрена, чим раніше розпочата корекційна робота з урахуванням усіх психопатологічних компонентів, тим сприятливішим буде соціально-психологічний прогноз.
Василь Деркач,
психіатр, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка
