Працюємо, щоб мати вільний час,
і воюємо, щоб жити мирно.
Арістотель
У воєнний час складно зберігати стабільний психологічний стан, однак важливо пам’ятати, що нормально переживати негативні емоції в таких умовах. Спробуємо розібратися, чому так відбувається і якою є психологія воєнного часу.
Те, що всі ми всі переживаємо зараз самі і спостерігаємо в інших, називається гостра стресова відповідь.
Так організм реагує на будь-яку катастрофічну подію, яка загрожує нашій безпеці.
Реакція організму: не мозок, не свідомість, не те що ми звикли вважати «розумним собою», а ендокринна система, гормони, судини. Реакції дуже сильні, важко керовані та спрямовані на виживання.
Ми у стресових реакціях можемо не сходитися з близькими. Реакція на поведінку інших і поведінка інших може бути різною – це нормально.
Стається щось жахливе і неочікуване – спочатку, це шок. Ти дієш автоматично за програмою виживання. Розум намагається перебирати варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього, і не може цього зробити. Планування обмежене до декількох годин.
Потім повертаються базові емоції і з шоку може бути вихід у різні стани. Наприклад, відчай, жах, заперечення тощо.
Українці масово відчули сильну ейфорію від того, що ми вистояли ці перші години і дні, і кинулися до бою. Це дуже добре, це показує силу психічного ресурсу.
Але ейфорія не може триматися постійно – це не економічно до ресурсу психіки. Тому, будь ласка, дуже добре запам’ятайте цю картинку і просто знайте про цей цикл настрою. Коливання настрою – це НОРМАЛЬНО.
Що важливо пам’ятати?
- Гостру стресову реакцію не перекроїти за власним бажанням. Яка є, такою і користуємося.
- Гостра фаза триває 2-3 тижні, довше психіка просто не може перебувати на максимумі напруги.
- Далі включаються запобіжники, настає природний спад та виснаження. Але зате повернеться раціо (тобто кора великих півкуль), а гормональне піке відступає.
Стадії горя
Проаналізуйте на якому ви етапі і як можна собі допомогти?
І етап: шок і заперечення. Перші години, дні і навіть тижні ви просто відмовляєтеся приймати те, що трапилося. На цьому етапі страждає психологічна функція – пам’ять (ви не можете згадати події попереднього дня і не пам’ятаєте, коли останнього разу їли), виникає дезорганізація (ви раз у раз забуваєте чи губите ключі або телефон), з’являються неадекватні реакції на будь-які події (ви поводите себе не так, як звичайно, і відчуваєте себе ніби кимось іншим).
У таких випадках, як би банально це не здавалося, потрібно дати волю почуттям.
ІІ етап: біль і почуття провини. Коли ви потихеньку звільнилися від захисного кокона, з глибини душі починають рватися емоції. Цей період може виявитися найскладнішим і найчорнішим. Найбільш поширена реакція – це відчуття провини. Зараз ви страждаєте від екстремальних перепадів настрою, емоційного і / або фізичного виснаження і сонливості. Сльози навертаються на очі в той момент, коли ви найменше цього очікуєте, а негативні думки вас супроводжують і вдень, і вночі.
На цьому етапі потрібно намагатися перестати весь час прокручувати події та образи у своїй пам’яті. Якщо є неприємні думки, обговоріть їх з рідними чи друзями, розкажіть, які саме почуття і емоції ви переживали. Примусьте себе виговоритися. Якщо ви відчуваєте свою провину за те, що залишилися жити, що ви не на передовій, а в тилу, або, навпаки, відчуваєте полегшення, не варто вважати себе лиходієм: ці почуття вкладаються в межі норми. Правда ситуації полягає в тому, що ми не можемо все передбачити наперед і не на все можемо вплинути.
ІІІ етап: гнів, розчарування і гіркота. Цей етап характеризується «спалахами» емоцій. Ви будете прекрасно себе почувати, поки щось: замітка в журналі, газеті, запис у блозі чи епізод по ТБ, – не викличе у вас раптового спалаху люті. Людина, що переживає третій етап, часто цурається певних соціальних ситуацій, особливо святкових заходів, замикається в собі, бездіяльна або працює до виснаження.
IV й етап: прийняття ситуації та відчуття полегшення. Незалежно від того, наскільки глибокими є ваші страждання, повільно, але неухильно, ви повертаєтеся до звичного життя. Спочатку ви будете робити крок вперед і два назад, але поступово ви почнете усвідомлювати те, що трапилося, і почнете пускати в дію приховані «резерви сили».
Багато хто, випробувавши гіркоту горя, переживши страшні події або адаптуючись до ситуації, знаходять розраду в допомозі іншим. Озирніться: навколо багато людей, яким ви можете допомогти. Ви теж можете зробити чиєсь життя легшою і радіснішим, бо ви вже стали сильнішим і мудрішим!
Підготувала: доцент кафедри психології та філософї БДМУ, Марина Тимофієва
