У ХXI столітті дефіцит заліза залишається найбільш поширеним порушенням забезпечення макро- та мікроелементами й виявляється у 30-40% дітей дошкільного віку та у вагітних жінок у розвинених країнах. Харчовий дефіцит заліза є найпоширенішим розладом, який виявляється у понад 2 млрд людей в усьому світі. Здається, що на сьогодні існує багато медичних даних щодо подолання анемії, але даними ВООЗ підтверджено, що глобальна поширеність анемії становить 14%. Водночас ЗДА у вагітних має поширеність до 17,4% у промислово розвинених країнах, тоді як у слаборозвинених вона наближається до 60%. Також несприятливим фактором є те, що більшість жінок вступають у вагітність, вже маючи анемію перед зачаттям.
Найчастіше на залізодефіцитні стани страждають діти (особливо в періоди швидкого росту), підлітки, жінки дітородного віку, вагітні та ті, що годують грудьми. На території пострадянських країн серед осіб молодого віку латентний дефіцит заліза або ЗДА мають до 50%, а серед жінок дітородного віку дефіцит заліза відзначається у майже 30%.
Слід наголосити, що у понад 80% країн світу поширеність анемії під час вагітності становить >20%, хоча дані значно відрізняються проміж країнами через відмінності у соціальних умовах, дотриманні здорового способу життя та культурі. На сьогодні, попри пошук різних стратегій подолання ЗДА, поширеність її під час вагітності у світовій популяції оцінюється приблизно у 41,8% – від 35 до 60% у країнах Африки, Азії та Латинської Америки й до < 20% у промислово розвинених країнах.
Слід також зазначити, що на розвиток ЗДА впливають інфекція, генетичні фактори, гіповітамінози (нестача вітамінів A, B12 та фолієвої кислоти), недоліки харчування.
ЗДА у жінок має серйозні наслідки для здоров’я майбутніх поколінь, оскільки призводить до багатьох акушерських та перинатальних ускладнень, зниження когнітивних функцій, здатності до навчання, продуктивності, інших соціально-економічних проблем.
Варто зважати на те, що ЗДА та дефіцит заліза у вагітних пов’язані з підвищеними ризиками розвитку прееклампсії, низькою масою тіла новонародженого, недоношеністю, перинатальною смертністю, затримкою росту плода й незворотним порушенням психомоторного та когнітивного розвитку немовлят, виникненням специфічних порушень поведінки, короткотривалої пам’яті.
Відновлення виснаженого депо заліза займає не менше двох місяців, лікування ЗДА – не менше трьох. У преконцепційному періоді більшість рекомендацій для вагітних містять поради щодо прийому фолієвої кислоти, деякі – щодо прийому її у комбінації із препаратом йоду. На жаль, профілактика порушень обміну заліза залишається другорядною.
Скільки заліза потрібно для нормального перебігу гестації?
За нормальних умов потреби матері у залізі під час вагітності включають: від 300 до 350 мг – для розвитку ембріона та плацентації, 500 мг – для збільшення кількості еритроцитів у матері й 250 мг – для компенсації втрати крові під час пологів. Після цього необхідність у залізі зростає з 800 мкг/добу в першому триместрі до 7500 мкг/добу в останньому триместрі вагітності.
Таким чином, потреба в залізі на всіх стадіях гестації та лактації становить майже 1 г. Отже, надходження дієтарного заліза під час вагітності має забезпечувати принаймні 27 мг, а в період лактації – 10 мг замість 1-8 мг у загальній популяції дорослого населення.
Стратегія ВООЗ стосовно профілактики порушень обміну заліза під час вагітності передбачає призначення вагітним без анемії 30-60 мг елементарного заліза у поєднанні із 400 мг фолієвої кислоти щоденно упродовж усієї вагітності.
Як покращити імплементацію інтерконцепційної допомоги?
Слід зважати на те, що акушери-гінекологи мають досить обмежене спілкування з жінкою поза вагітністю: найчастіше це візити в післяпологовому періоді, при консультуванні щодо методу контрацепції або при виникненні скарг, які можуть свідчити про наявність гінекологічної патології. Тому покращенню профілактики ЗДА може сприяти сучасний підхід до надання медичної допомоги, а саме інтеграція різних ланок медичного супроводу. Він передбачає інтегроване ведення хвороб дитячого віку відповідно до стандарту ВООЗ, який запроваджений у практику педіатрів та лікарів загальної практики (сімейної медицини). Так, запровадження стандартів ВООЗ/ЮНІСЕФ у практику лікаря загальної практики (сімейної медицини) в Україні та сімейно-орієнтований підхід може вирішити проблему профілактики, своєчасного виявлення та лікування залізодефіцитних станів серед жінок репродуктивного віку. Саме тому необхідне проведення теоретично-практичної підготовки з сімейними лікарями та спеціалістами, що займатись лікуванням дітей (педіатри, дитячі вузькі фахівці).
Доцент кафедри акушерства,
гінекології та перинатології БДМУ Л. Юр’єва
