• Українська
  • English
Особливості перебігу алергій у дітей до року
Особливості перебігу алергій у дітей до року

Особливості перебігу алергій у дітей до року

Алергія у дітей першого року життя трапляється досить часто і це не може не хвилювати батьків.

 

Алергічна реакція виникає тоді, коли в організм потрапляє чужорідна речовина і імунна система починає її атакувати і боротися з нею, намагаючись, таким чином, захистити організм.

Алергічні захворювання розвиваються у 30% дітей, якщо алергічна хвороба є у батька, в 50%, якщо вона є у мами, і 75%, якщо алергічні захворювання спостерігаються в обох батьків. Існує думка, що алергічна схильність успадковується за домінантним типом із слабкою пенетрантністю або полігенно. Ризик розвитку алергії у дітей першого року життя підвищується у випадку несприятливого перебігу вагітності, при порушеннях в харчуванні матері, при надмірній медикаментозної терапії. Якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні, то з материнським молоком в її організм надходять імуноглобуліни, які захищають кишечник.

Клінічними маркерами є легкі короткочасні транзиторні алергічні реакції (частіше шкірні) на харчові продукти, медикаменти, вакцини, укуси комах, хімічні речовини, окремі запахи тощо. При цьому загальний стан дитини не погіршується. В одних дітей може спостерігатися сухість шкіри з поодинокими невеличкими ділянками лущення, себорейними кірками, випадання брів по периферії, еритема окремих ділянок шкіри, що минає. У інших – посилення потовиділення, вологість шкіри, схильність до появи попрілостей, пітниці, субфебрилітету.

До проявів алергічно зміненої реактивності належать повторні прояви стенозу гортані та обструкції бронхів при ГРВІ, нападоподібний кашель, фізикальні зміни в легенях, що минають. У деяких дітей спостерігається “географічна” посіченість язика, відмова від окремих видів їжі, дехто з дітей схильний до зригування, випорожнення можуть бути нестійкими, часто розвивається кишковий дизбактеріоз. Значна кількість дітей належить до слабо резистентної групи, вони хворіють на ГРВІ 6 і більше разів на рік. Найбільш небезпечний контакт з алергеном для дітей раннього віку, особливо для місячного віку. У таких крихіток часто розвиваються алергічні реакції миттєвого типу – анафілактичний шок, набряк Квінке. Пізно діагностована або проігнорована алергія у дитини в 1 рік може стати причиною появи атопічного дерматиту або бронхіальної астми в майбутньому.

Наведені клінічні симптоми рідко трапляються одночасно. Їх виявляють шляхом ретельного обстеження. Вони не свідчать про наявність алергічного захворювання. Ці симптоми є донозологічними, преморбідними, пограничними, що дає підстави вважати такий стан діатезом.

Під час лабораторно-інструментального дослідження часто виявляють збільшення кількості еозинофілів у крові (слід виключити гельмінтоз, лямбліоз, інші паразитарні захворювання) і в секретах слизових оболонок (слизу з зіва, носа, у слині, мокротинні), зниження гістамінопектичного індексу, підвищення рівня IgE в крові й секретах, дефіцит IgA і Т-лімфоцитів, переважно за рахунок Т-супресорної субпопуляції. Відзначається блокада В2-адренорецепторів бронхів, підвищується чутли­вість до гістаміну тощо.

Наслідком алергічного діатезу може стати розвиток алергічного захворювання. Проте це відбувається не завжди. Значну роль відіграють умови життя та харчування дитини, рівень її загальної резистентності.

Лікувально-профілактичні заходи. Профілактику алергії роз­починають ще до народження дитини, особливо в родинах з високим ризиком розвитку алергічних захворювань. Лікувальні заходи проводять у разі виникнення алергічних реакцій.

Засоби профілактики алергій:

ведення “харчового щоденника” (мати записує в окремий зошит продукти, якими дитина харчується, і відмічає там наявність чи відсутність симптомів алергії);

довготривале природне вигодовування;

після року призначають дієту, з якої виключають облiгатнi алергени (яйця, цитрусові, горіхи, шоколад, мед, гранати, усі продукти та овочі жовто-червоного забарвлення);

створення гiпоалергенних домашніх умов (вологе прибирання не рідше 2 разів на добу, включаючи батареї центрального опалення, пiдлоги пiд ліжками, верху шаф; небажані утримання домашніх тварин, риб в акваріумі, квітів);

індивідуалізація плану щеплень i підготовка дитини за допомогою неспецифічної гiпосенсибiлiзуючої терапії до щеплення;

виключення лікарських облiгатних алергенiв (пенiцилiну, бiопрепаратiв);

використання мінімального набору медикаментів при різних захворюваннях;

раннє виявлення i активна санація вогнищ хронічної інфекції, дискiнезiї жовчних шляхів, анемій, рахіту, гельмінтозів, гіпотрофії, дизбактеріозу.

Щеплення дітям роблять через 1 місяць після останнього вираженого загострення алергозу. За 2 тижні до щеплення назначають парацетамол (0,05 г на 1 кг маси тіла 3 рази на день), задітен по 0,025 мгкг 2 рази на день, пантотенат кальцію по 0,05-0,1 г 2 рази на день, вітаміни В1 і В2 по 0,001-0,002 г 2 рази на день, С – по 0,1г 2 рази на день. За 2 дні до вакцинації і впродовж 5-7 днів після неї призначають антигістамінні препарати.

Матеріал підготував к.мед.н, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики М.Г. Гінгуляк

Корисно знати