Алергія у дітей першого року життя трапляється досить часто і це не може не хвилювати батьків.
Алергічна реакція виникає тоді, коли в організм потрапляє чужорідна речовина і імунна система починає її атакувати і боротися з нею, намагаючись, таким чином, захистити організм.
Алергічні захворювання розвиваються у 30% дітей, якщо алергічна хвороба є у батька, в 50%, якщо вона є у мами, і 75%, якщо алергічні захворювання спостерігаються в обох батьків. Існує думка, що алергічна схильність успадковується за домінантним типом із слабкою пенетрантністю або полігенно. Ризик розвитку алергії у дітей першого року життя підвищується у випадку несприятливого перебігу вагітності, при порушеннях в харчуванні матері, при надмірній медикаментозної терапії. Якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні, то з материнським молоком в її організм надходять імуноглобуліни, які захищають кишечник.
Клінічними маркерами є легкі короткочасні транзиторні алергічні реакції (частіше шкірні) на харчові продукти, медикаменти, вакцини, укуси комах, хімічні речовини, окремі запахи тощо. При цьому загальний стан дитини не погіршується. В одних дітей може спостерігатися сухість шкіри з поодинокими невеличкими ділянками лущення, себорейними кірками, випадання брів по периферії, еритема окремих ділянок шкіри, що минає. У інших – посилення потовиділення, вологість шкіри, схильність до появи попрілостей, пітниці, субфебрилітету.
До проявів алергічно зміненої реактивності належать повторні прояви стенозу гортані та обструкції бронхів при ГРВІ, нападоподібний кашель, фізикальні зміни в легенях, що минають. У деяких дітей спостерігається “географічна” посіченість язика, відмова від окремих видів їжі, дехто з дітей схильний до зригування, випорожнення можуть бути нестійкими, часто розвивається кишковий дизбактеріоз. Значна кількість дітей належить до слабо резистентної групи, вони хворіють на ГРВІ 6 і більше разів на рік. Найбільш небезпечний контакт з алергеном для дітей раннього віку, особливо для місячного віку. У таких крихіток часто розвиваються алергічні реакції миттєвого типу – анафілактичний шок, набряк Квінке. Пізно діагностована або проігнорована алергія у дитини в 1 рік може стати причиною появи атопічного дерматиту або бронхіальної астми в майбутньому.
Наведені клінічні симптоми рідко трапляються одночасно. Їх виявляють шляхом ретельного обстеження. Вони не свідчать про наявність алергічного захворювання. Ці симптоми є донозологічними, преморбідними, пограничними, що дає підстави вважати такий стан діатезом.
Під час лабораторно-інструментального дослідження часто виявляють збільшення кількості еозинофілів у крові (слід виключити гельмінтоз, лямбліоз, інші паразитарні захворювання) і в секретах слизових оболонок (слизу з зіва, носа, у слині, мокротинні), зниження гістамінопектичного індексу, підвищення рівня IgE в крові й секретах, дефіцит IgA і Т-лімфоцитів, переважно за рахунок Т-супресорної субпопуляції. Відзначається блокада В2-адренорецепторів бронхів, підвищується чутливість до гістаміну тощо.
Наслідком алергічного діатезу може стати розвиток алергічного захворювання. Проте це відбувається не завжди. Значну роль відіграють умови життя та харчування дитини, рівень її загальної резистентності.
Лікувально-профілактичні заходи. Профілактику алергії розпочинають ще до народження дитини, особливо в родинах з високим ризиком розвитку алергічних захворювань. Лікувальні заходи проводять у разі виникнення алергічних реакцій.
Засоби профілактики алергій:
ведення “харчового щоденника” (мати записує в окремий зошит продукти, якими дитина харчується, і відмічає там наявність чи відсутність симптомів алергії);
довготривале природне вигодовування;
після року призначають дієту, з якої виключають облiгатнi алергени (яйця, цитрусові, горіхи, шоколад, мед, гранати, усі продукти та овочі жовто-червоного забарвлення);
створення гiпоалергенних домашніх умов (вологе прибирання не рідше 2 разів на добу, включаючи батареї центрального опалення, пiдлоги пiд ліжками, верху шаф; небажані утримання домашніх тварин, риб в акваріумі, квітів);
індивідуалізація плану щеплень i підготовка дитини за допомогою неспецифічної гiпосенсибiлiзуючої терапії до щеплення;
виключення лікарських облiгатних алергенiв (пенiцилiну, бiопрепаратiв);
використання мінімального набору медикаментів при різних захворюваннях;
раннє виявлення i активна санація вогнищ хронічної інфекції, дискiнезiї жовчних шляхів, анемій, рахіту, гельмінтозів, гіпотрофії, дизбактеріозу.
Щеплення дітям роблять через 1 місяць після останнього вираженого загострення алергозу. За 2 тижні до щеплення назначають парацетамол (0,05 г на 1 кг маси тіла 3 рази на день), задітен по 0,025 мгкг 2 рази на день, пантотенат кальцію по 0,05-0,1 г 2 рази на день, вітаміни В1 і В2 по 0,001-0,002 г 2 рази на день, С – по 0,1г 2 рази на день. За 2 дні до вакцинації і впродовж 5-7 днів після неї призначають антигістамінні препарати.
Матеріал підготував к.мед.н, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики М.Г. Гінгуляк