• Українська
  • English
Вакцина від ВІЛ – чи є у людства надія?
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin

Вакцина від ВІЛ – чи є у людства надія?

За даними Об’єднаної Програми ООН з ВІЛ/СНІДу у світі зареєстровано більше 41 млн людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією. Серед них майже половина млн отримують антиретровірусну терапію, і хоча вона є доступною, суттєво знижує захворюваність більш важливою перспективою є створення ефективної вакцинопрофілактики ВІЛ-інфекції.

Вже починаючи з 80-х років, практично з моменту відкриття вірусу імунодефіциту вчені активно працюють над розробкою вакцини проти ВІЛ-інфекції, проте її досі не існує. Це процес та його успішність гальмується тим, що використання вакцин на тваринах і підтвердження їх ефективності є неможливим, оскільки тварини не можуть бути інфіковані ВІЛ саме людського типу. Відповідно, дослідження на тваринах (людиноподібних мавпах) проводяться із застосуванням переважно вакцин проти вірусу імунодефіциту мавп (SIV), що значною мірою впливає на достовірність результатів.

Більшість сучасних вакцин стимулюють в організмі вироблення специфічних антитіл, які здатні нейтралізувати віруси чи інші інфекційні агенти при їх проникненні в організм людини. Проте це не працює у випадку ВІЛ, що зумовлене його життєвим циклом – у ВІЛ відбувається величезна кількість мутацій і антитіла швидко стають неефективними проти нових вірусів. Тому у перспективі є пошуки вакцини проти найбільш стабільних структурних частин ВІЛ, які не змінюються в процесі реплікації віруса. Іншою важливою проблемою розробки вакцини від ВІЛ-інфекції є існування різних субтипів ВІЛ, що поширені в різних регіонах світу. Наприклад, субтип В – поширений у Північній Америці та Європі, субтип С – у Південній та Східній Африці. Тому інша перспектива – розробка вакцини, що одночасно буде ефективною проти різних субтипів ВІЛ.

Одними з перших в науковій літературі були результати клінічних дослідження вакцини AIDSVax 2003 року. Ця вакцина містила в своєму складі фрагменти вірусу (глікопротеїни gp120), проте дослідження продемонстрували її неефективність. Тому наступна вакцина містила «вектор» (матриц з вбудованими генами, які кодують специфічні білки ВІЛ), яким був аденовірус. Проте і дане дослідження під назвою STEP було зупинено у 2007 р через відсутність клінічно доведено ефекту.

Наступні дослідження вакцини RV144 у 2009 році показали помірне зниження ризику інфікування ВІЛ після комбінованої профілактики із використанням двох доз вакцини – основна ALVAC, що містила в собі три гени ВІЛ та додаткову AIDSVax, яка містила білок gp120. Відповідно, перша стимулювала клітинниий імунітет, друга – вірунейтралізуючі антитіла. Спочатку застосування RV144 продемонструвало зниження ризику інфікування на 31%, проте згодом було встановлено, що ні клітинної, ні гуморальної потужної відповіді на таку вакцину не було досягнуто і дослідження було припинено.

Наступна вакцини була випробувана в експерименті з препаратом HVTN 100, що містив фрагменти субтипу С (найчастіше трапляється в Південній Африці). В ранній фазі клінічного дослідження були отримані потужні імунні відповіді до ВІЛ, і результати виявилися значно більш обнадійливими.

Модифікована вакцина RV144 випробовалася в III фазі клінічного дослідження HVTN 702 (Uhambo). Це випробування тривало близько 18 місяців у Південній Африці та охопило понад 5400 ВІЛ-негативних дорослих віком 18–35 років. Аналіз результатів використання цієї вакцини показав її неефективність – було виявлено 129 нових випадків зараження ВІЛ-інфекцією серед людей, які отримали дану вакцину та 123 нові випадки серед тих, хто отримував плацебо. Тобто, вакцина не захищає від подальшого інфікування.

Інше велике клінічне дослідження вакцини проти ВІЛ – HVTN 705 (Imbokodo) буде спрямоване на випробовування двох експериментальних вакцин, «основної» Ad26 та «бустерної» Clade C gp140. Вакцина Ad26 також буде використовувати вектор аденовірус і стимулюватиме вироблення імунної відповіді до цілого спектра вірусів, а не лише ВІЛ. А «бустерна» – буде спрямована саме на вироблення антитіл до gp140-протеїнів ВІЛ. Результати дослідження за найоптимістичнішими прогнозами будуть у 2022 р.

Ще одне досить важливе епідеміологічне дослідження вакцини від ВІЛ під назвою Mosaico буде сфокусовано на гомосексуальних чоловіках і трансгендерних жінках. Таке дослідження вакцинації від ВІЛ зумовлене статистичними даними – в США серед геїв і бісексуальних чоловіків припадає понад 65% нових діагнозів ВІЛ, також понад 14% трансгендерних американок живуть з ВІЛ. До досліджень планують залучити понад 3,5 тис. ВІЛ-негативних добровольців зі США, Центральної та Південної Америки, а також Європи, яких відберуть випадковим чином. Волонтери отримають чотири щеплення експериментальної вакцини або чотири дози плацебо. Також всім учасникам експерименту буде запропоновано комплексний пакет профілактики ВІЛ. Дослідження орієнтовано має завершетися у 2023 році.

Водночас, на думку вчених, вакцина проти ВІЛ-інфекції буде розроблена та впроваджена не раніше 2030 року, оскільки досі не з’ясовано остаточно, якою мінімальною ефективністю вона повинна володіти, щоб бути економічно доцільною. Інша важлива проблема розробок вакцин проти ВІЛ є пріоритетність вакцинації, і вона залежатиме від соціально-економічних умов кожної конкретної країни. Тобто, країни з високим рівнем захворюваності серед молодих жінок надаватимуть пріоритет дівчатам-підліткам та молодим жінкам, бідніші країни можуть просто «попасти» в систему випробування нових вакцин та слугувати «полігоном» для їх тестування. Відповідно – профілактика до сьогодні залишається тільки неспецифічною та залежить від самих людей та їх усвідомлення проблеми ВІЛ та її наслідків.

Тому нам за лишається лише сподіватися, що найближчим часом вчені зможуть створити ефективну вакцину проти ВІЛ-інфекції та впровадити її в практику.

Інформацію підготував

к.біол.н., доцент кафедри мікробіології та вірусології Міхєєв А.О.

Корисно знати