ВІЛ-інфекція залишається однією з головних проблем охорони громадського здоров’я, посідає 5-е місце серед причин смерті у світі. ВІЛ-інфекція – захворювання, яке ослаблює імунітет людини, – вражає переважно людей віком від 25 до 45 років. Головними чинниками розповсюдження ВІЛ є вживання ін’єкційних наркотиків і незахищені статеві стосунки.
ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який розвивається та розмножується в організмі людини і призводить до повної втрати захисних сил організму та розвитку СНІД. СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це остання стадія хвороби. Її збудник, вірус імунодефіциту людини, вражає клітини крові, так звані СД4-лімфоцити, що забезпечують гомеостаз організму людини і захищають його від інфекційних захворювань, розвитку злоякісних пухлин та інших уражень. Внаслідок дії ВІЛ відбувається глибоке ушкодження імунної системи і людина стає беззахисною перед збудниками різних інфекцій. Хвороба розвивається повільно, протягом 8-12 років, і закінчується клінічною картиною, яку назвали СНІДом.
Шляхи інфікування.
ВІЛ-інфікована людина – це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров”ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.
Існують три основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:
- При статевому контакті з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової порожнини або прямої кишки, з яких вірус проникає в кров іншої людини.
- Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користувалася інфікована людина і кров якої залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ.
- ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності, пологів чи після народження дитини через молоко матері.
Збудник СНІДу найчастіше вражає:
– ін”єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками;
– сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту (презервативи);
Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому контакті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.
У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров”я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 – 12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.
Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.
Вірус імунодефіциту людини НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ через:
- спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;
- рукостискання;
- спільне користування “фонтанчиком” для питної води;
- посуд, їжу;
- домашніх тварин;
- туалети (унітази);
- чхання та кашель;
- контакти в громадському транспорті (наприклад, у години “пік”);
- обійми;
- монети та паперові гроші;
- постільну та натільну білизну, рушники, мило, мочалку;
- укуси комарів та інших комах;
- плавання в басейні;
- дверні ручки та спортивні снаряди;
- дружні поцілунки.
Підступність ВІЛ-інфекції
Після зараження, тобто ставши носієм ВІЛ, людина може тривалий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших – насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів «по голці», тобто наркоманів. Такий безсимптомний період може тривати 8-10 і більше років, після чого розвивається СНІД.
Перебіг хвороби
Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5 – 3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне спітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2 – 3 тижні. Людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.
Як уже зазначалося, період захворювання без видимих симптомів триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами. Найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція). У деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи. Хвороба триває кілька років, людина виснажується і гине.
Найчастіші прояви ВІЛ-інфекції:
- Стійкий сухий кашель.
- Тривала, понад три місяці, лихоманка (підвищення температури) незрозумілої причини.
- Збільшення лімфовузлів (окрім пахових).
- Різке зниження ваги.
- Тривала діарея.
- Часті головні болі, слабкість, зниження пам’яті і працездатності.
- Запалення слизистої оболонки порожнини рота, білуватий наліт, виразки.
- Нез’ясовне зниження зору і сліпота.
- Пітливість вночі.
ПАМ’ЯТАЄТЕ: якщо у вас з’явився якийсь симптом, описаний тут, це зовсім не означає, що у вас СНІД. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими захворюваннями, не пов’язаними з Віл-інфекцією, тому завжди потрібно пройти обстеження і з’ясувати причину недуги. У будь-якому випадку, розумним рішенням буде звернення до лікаря.
Як визначити значити інфекцію:
У відповідь на проникнення вірусу в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на СНІД проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.
Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові.
Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.
Всі відомості стосовно ВІЛ-інфікованої особи є конфіденційними.
Заходи профілактики.
Основна умова – Ваша уважність!
Статеві контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження – уникати випадкових статевих контактів і використовувати презерватив.
Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров’я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом.
Будь-який інструментарій (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т.п.), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потрібно стерилізацізувати. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при 56С градусах – протягомі 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не убиває ВІЛ.
Важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію для проведення профілактичного лікування.
Перевірка донорської крові обов’язкова.
Для лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу використовуються так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Проте, прийом спеціальної терапії (АРТ), на жаль, не може привести до повного одужання пацієнта. Найкращим і найдешевшим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить уникати ризикованих ситуацій і чинників.
Хворобу легше попередити, ніж лікувати!
Матеріал підготувала асистент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ Колотило Тетяна Романівна.
