До Всесвітнього дня боротьби з цукровим діабетом в Обласній дитячій клінічній лікарні м. Чернівці
вже який рік поспіль проводиться урочисте святкове дійство для дітей. Діти з цукровим діабетом, які знаходяться зараз на стаціонарному лікуванні разом з медичним персоналом відділення підготували вірші, згадали історію відкриття інсуліну, та вправно відгадували тематичні загадки. На святі були присутні співробітники ендокринологічного відділення Обласної дитячої клінічної лікарні, разом з обласним позаштатним дитячим ендокринологом Крецу Т.М. та представники кафедри педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету (доц. Швигар Л.В., асистенти Ризничук М.О., Андрійчук Д.Р.). Також до акції долучилися студенти 4-го та 6-го курсів медичного факультету №2 та №4. Студенти подарували дітям із цукровим діабетом, які перебувають на даний час у ендокринологічному відділенні “солодкі” подарунки.
Цукровий діабет – це хронічне невпинно прогресуюче захворювання, яке характеризується абсолютною або відносною недостатністю інсуліну – гормону, який регулює рівень глюкози в крові. Відповідно, при розвитку ЦД є недостатність інсуліну, яка призводить до підвищення рівня цукру в крові, а це, в свою чергу, впливає на розвиток хронічних судинних ускладнень.
ВООЗ називає ЦД неінфекційною пандемією, адже поширеність діабету за останні 20 років значно зростає і до 2020 року прогнозується 350-380 млн хворих. Це майже кожна дванадцята людина може хворіти на ЦД. В Україні сьогодні на обліку зареєстровано в ендокринологів 1 млн. 300 тис. хворих на цукровий діабет і з них 180 тис. осіб, які вживають інсулін.
Цього тижня по всій країні проводять акції, де громадяни можуть отримати консультації лікарів та перевірити свою кров. Цей день бере свій початок з 1991р., коли IDF і WHO у відповідь на загрозу зростання захворювання на цукровий діабет у всьому світі вирішили підвищити увагу людства до цього захворювання.
До 1922 року люди не мали можливості боротися з цією недугою. Діагноз «цукровий діабет» не залишав пацієнтові ніякої надії не тільки на одужання, але і на життя. Проти цього захворювання ліків не існувало.
Історія відкриття інсуліну надзвичайно цікава. У 1869 році в Берліні 22-річний студент-медик Пауль Лангерганс досліджуючи за допомогою нового мікроскопу будову підшлункової залози, звернув увагу на раніше не відомі групи клітини рівномірно розподілені по її тканині. Він не робив жодних припущень щодо їх призначення. Тільки 1893 року Едуад Лагес з’ясував, що вони відповідають за ендокринну функцію підшлункової залози і назвав їх «острівцями Лангерганса» в честь першовідкривача.
У 1889 році Оскар Мінковський та Йозеф фон Мерінг досліджували функції підшлукнової залози. Вони провели панкреатомію здоровому собаці, через декілька днів після цього у тварини спостерігалися симптоми діабету, зокрема сильна спрага, виділення великої кількості сечі із високим вмістом глюкози, підвищений апетит та втрата ваги. Через деякий час дослідники провели трансплантацію тканини підшлункової залози собаці під шкіру і таким чином “вилікували” її від вищезгаданих симптомів.
У 1901 Юджин Опі чітко показав, що «цукровий діабет зумовлений руйнуванням острівців підшлункової залози, і виникає тільки тоді, коли ці структури зруйновані». Пізніше вчені дійшли до висновку, що ці острівці, продукують речовину, яка знижує рівень цукру в крові. Ця речовина була названа інсуліном від лат. insula — острів вченим Мейером.
У наступні два десятиліття дослідниками було проведено декілька спроб виділити острівцевий секрет як потенційні ліки. У 1907 році Георг Зюльцер досяг деякого успіху в зниженні рівня глюкози у крові піддослідних собак панкреатичним екстрактом і навіть зміг врятувати одного пацієнта у діабетичній комі. Проте його препарат мав сильні побічні дії, внаслідок поганого очищення, через що від нього довелось відмовитись.
У період 1911-1912 рр. у Чиказькому університеті Ернест Скотт створив водний екстракт екстракт підшлункової залози, та виявив при введенні його в організм собак «деяке зменшення глюкозурії», але ці експерименти невдовзі були припиненні, так як не отримали позитивної оцінки у науковців. Такий же ефект демонстрував Ізраель Кляйнер у Рокфеллерівському університеті в 1919 році, але його робота була перервана початком Першої світової війни, і він не зміг її завершити. Схожу роботу після дослідів у Франції в 1921 році опублікував професор фізіології Румунської школи медицини Ніколас Паулеско, і багато хто, особливо в Румунії, вважають саме його першовідкривачем інсуліну.
У жовтні 1920 року Фредерік Бантінг зацікавився цією проблемою і замислився над тим, як виділити інсулін з підшлункової залози. Заручившись підтримкою Дж. Маклауда, який надав йому лабораторію, він починає свої дослідження. Вони виділили екстракт острівцевих клітин і в подальшому робили спроби очистити інсулін.
У січні 1922 року сталося відкриття, врятувала життя мільйонам людей. Молодий канадський вчений Фредерік Бантінг зробив першу в історії ін’єкцію інсуліну 14-річному хлопчикові, Леонарду Томпсону, який страждав тяжкою формою цукрового діабету.
Проте перший досвід застосування інсуліну виявився невдалим. Екстракт виявився недостатньо очищеним, і це призвело до розвитку алергії, тому ін’єкції інсуліну були припинені. У подальшому вчені працювали над його очищенням.
За це революційне відкриття Маклауд і Бантінг в 1923 році були удостоєні Нобелівської премії з фізіології і медицині. Патент на інсулін був проданий Торонтському університету за один долар, і незабаром почалося виробництво інсуліну в промислових масштабах. У подальшому права на виробництво інсуліну перейшли до Канадського раді з медичних досліджень, і наприкінці 1922 р. новий препарат з’явився на ринку ліків.
Заслуга з визначення точної послідовності амінокислот, що утворюють молекулу інсуліну (первинна структура) належить британському молекулярному біологу Фредеріку Сенгеру.
Відкриття Фредеріка Бантінга і Чарльза Беста врятувало мільйони людських життів, і, хоча цукровий діабет і до цього дня невиліковний, завдяки інсуліну люди отримали можливість тримати цю хворобу під контролем.
Із 2007 р. Всесвітній день боротьби з діабетом проводиться під егідою ООН. 14 листопада було обрано з тим, щоб увічнити заслуги Ф.Бантинга, який народився 14 листопада 1891.
Метою Всесвітнього дня боротьби з діабетом є підвищення поінформованості про діабет – не тільки про кількість хворих на цукровий діабет, але і про те, як можна запобігти розвитку цієї хвороби у багатьох випадках.
Всесвітній день боротьби з діабетом відзначається по всьому світу членами двохсот асоціацій Міжнародної Діабетичної Федерації більш ніж у 160-ти країнах, його відзначають всі держави – члени ООН.
Матеріал підготувала: асистент кафедри педіатрії та медичної генетики Мар’яна Ризничук
