Пару днів тому повернувся зі східного напрямку – відвозив нашим бойовим медикам евакуаційну машину, яку ми придбали спільно.
Крім машини – ми ще зібрали велику кількість продуктів харчування та медикаментів. Це все було успішно передано нашим неймовірним Захисникам і Захисницям.
Цей дарунок був би неможливим без наших спільних зусиль. Тому хочу від імені медичної роти 81 ОДШБ подякувати колективу та студентству Буковинського державного медичного університету – Оксані Анатоліївні Андрієць за сприяння та підтримку, завідувачам кафедр, відділів, співробітникам, студентам. Ми зробили чудову справу – придбали автомобіль для бойових медиків і тепер евакуація буде швидшою – а це збереже десятки і сотні життів наших воїнів.
До нашого великого збору долучилися медики міста та області, мої друзі, однокурсники, рідні і незнайомі люди, які донатили значні суми для швидшого закриття збору. Окрема подяка керівникам та медичним працівникам закладів ПМСД та Глибоцької багатопрофільної лікарні.
Окрема вдячність прихожанам Свято-Покровської церкви с. Мамаївці за надані продукти для військових – їм дуже посмакували домашні вареники та соління. Ви подарували кожному із них частинку домашнього затишку – а це дуже цінно. З легкістю на заклик відгукнувся наш буковинський політолог Омелян Тарнавський, який неодноразово допомагав, підтримував і допомагає далі тим, хто змушені були покинути свої домівки. Фінансова допомога надійшла від підписників його блогу з усієї України, європейських країн, США, Ізраїлю!
Вдячні Оксані та Ігорю Старко за медикаменти, це те що було нагально потрібно і ви відгукнулися.
Друзі, спасибі кожному окремо, хто долучився до цієї акції благочинства. Хлопці і дівчата стоять міцно, вони знають і відважно роблять свою справу – боронять нашу Україну. Нема сумніву – Перемога буде наша, і вона буде спільною. Ми маємо і надалі кожен на своєму місці єдиним фронтом наближати мир та процвітання нашої України.
Як виглядає сьогодні Долина на Донеччині
Після перемоги у нас ще буде дуже багато роботи, адже під час поїздки – розумієш, яку ціну ми платимо. Чесно, дивно їхати селами, де немає ні одного вцілілого будинку – де все посічено уламками і здається декорацією якогось постаполікаліптичного фільму.
Проте, ця зима, яка затягнулася на рік, закінчиться і зійде весняне сонце України. І як підтвердження цього, під час нашої поїздки, з нами їхала дівчина Леся – наречена захисника Андрія. Юні люди, на передньому краї, де йде повноцінна жорстока війна, повінчалися і створили нову українську родину. І такі події дарують надію і переконання мирного й процвітаючого майбуття.
Інформацію підготував: Олександр Мельничук
