Щороку 26 квітня історія нагадує нам сумну дату – день Чорнобильської трагедії. Чорнобиль…! Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Чорнобильські стежки зарослі травами, якими рідко коли зараз ступає нога людини. Хоча ще квітнуть і родять сади, ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за його цілющими дарами.
Цьогоріч – сорокові роковини болю, смутку, поламаних доль, пам’яті про людей – титанів, які ціною своїх життів зупинили смертоносну біду.
24 квітня 2026 року у читальному залі БДМУ відбувся захід «Дзвони пам’яті Чорнобиля», який був проведено за ініціативи та активної участі викладачів: доцента Наталії Петрівни Пентелейчук та асистента Людмили Анатоліївни Андрущак для студентів першого курсу стоматологічного факультету та студентів другого курсу медичного факультету.
Під час заходу ведучі представили основні ключові факти про аварію на Чорнобильській АЕС, її наслідки. Розповили про ту страшну ніч на станції, про тих, хто був на зміні, 50 чоловік, та про пожежників на чолі з начальником корпусу 23-річним Володимиром Правиком, що першими прибули до палаючого реактора по тривозі.
Вони усі до одного з честю виконали свій громадський і службовий обов’язок: перебуваючи в зоні високої радіації, не покинули робочі місця і, ризикуючи життям, зробили все можливе і навіть неможливе, щоб попередити поширення аварії, врятувати станцію від руйнувань.
Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять всіх жертв Чорнобильської катастрофи.
Згадали на зустрічі не тільки пожежників. Це були і робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, і атомщики з інших станцій, що прийшли їм на допомогу. Це і водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. І льотчики гелікоптерів, з яких у воронку реактора закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент для саркофагу. Це і будівельники, що зводили сам саркофаг. Це й молоді хлопці — солдати, яких засилали всюди, де не вистачало людських рук. І звичайно ж — це медичні працівники, які рятували тих же пожежників під час гасіння пожежі і вже після неї.
Там, де людина змушена була відступити, природа взяла своє. Сьогодні Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник став унікальним притулком для рідкісних тварин: там вільно бігають коні Пржевальського, вовки та ведмеді, а ліси знову наповнюються співом птахів. Природа доводить нам: вона здатна гоїти рани, якщо людина їй не заважає.
Це відродження — символ нашої віри в те, що життя завжди перемагає руйнування.
Слід відмітити про особливу ноту співчуття та болю у присутніх, що викликає показ презентаційного відеоматеріалу.
Захід, якій підготували та провели співробітники бібліотеки Т. Антонова, Н. Жук, І. Кухлій, Д. Пислар, завершився переглядом тематичної книжкової виставки та спільним фото учасників.
