ЗДОРОВ’Я ЖІНКИ. Концепція жіночого здоров’я і медичної допомоги жінкам існує давно. Сьогодні медична допомога жіночому населенню спрямована як на збереження його здоров’я, так і на покращення якості життя сучасної жінки в будь-якому віці.
У певні вікові періоди жінки характерні прогнозовані зміни, що впливають як на здоров’я, так і на якість життя і вимагають зусиль як самих пацієнток, так і різних спеціалістів. Так ще в дитячому віці закладаються основи репродуктивного здоров’я жінки, які залежать від генетичних особливостей, наявності патології різних органів і систем організму, стану гормонального гомеостазу, дії факторів зовнішнього середовища тощо.
На сьогодні основними проблемами підліткової медицини, що в подальшому призводять до порушення репродуктивного здоров’я жінки, є ранній початок статевого життя, незапланована вагітність та аборти, висока частота запальних захворювань органів малого тазу, ожиріння тощо.
Підлітковий період. За даними соціологічних опитувань 3% молодих людей починають статеве життя у віці 13-14 років, 10% – у 16-17 років, 56% – у 18-22 роки. При цьому рівень застосування контрацептивів катастрофічно низький і становить 2% у віці 13-14 років, 10% – 16 років, 48% – після 17 років, що неминуче призводить до зростання частоти незапланованої вагітності, абортів і пологів, захворювань на інфекції, що передаються статевим шляхом, запальних захворювань статевих органів, безпліддя, збільшення рівня материнської та малюкової смертності. Зважаючи на це, вже з 13-річного віку необхідно говорити про застосування засобів контрацепції, в тому числі й пероральних гормональних препаратів, що мають використовуватися не лише з метою запобігання небажаній вагітності, а й своєчасної корекції порушень менструального циклу.
Вік 25-35 років у більшості жінок асоціюється з вагітністю, народженням дітей і першими роками їх життя. Тому в центрі уваги є можливість жінки реалізувати свою репродуктивну функцію. Запорукою успіху є планування і підготовка до вагітності, профілактика небажаної вагітності, попередження запальних захворювань жіночих статевих органів та гормональних порушень.
Підготовка до вагітності проводиться за три місяці до цієї події починаючи з візиту до лікаря гінеколога, який порадить найбільш доцільний, з урахування індивідуальних особливостей, обсяг підготовки до вагітності.
У попередженні небажаної вагітності незамінними є сучасні низькодозовані гормональні контрацептивні препарати. Вони мають унікальні профілактичні та лікувальні ефекти. На їх фоні не відбувається дозрівання яйцеклітини. Таким чином, створюється умови для відпочинку репродуктивної системи.
Для попередження запальних захворювання жіночих статевих органів, і гормональних порушень важливими є щорічні профілактичні огляди гінекологом. Вони дають можливість визначити проблему на ранньому етапі і своєчасно вжити необхідних профілактичних та лікувальних заходів.
У пізньому репродуктивному періоді в 35-48 років, також не виключені пізня вагітність і пологи, що потребує виваженого ставлення до питань планування вагітності.
У цьому віці значно більша ймовірність захворювань, при яких народжувати заборонено, адже збільшується число хронічних недуг, високою є ймовірність генетично обумовлених патологій плоду.
40-45 років. Із віком з’являється все більше проблем із соматичним здоров’ям жінки. Зростає частота патології органів репродуктивної системи, зокрема розладів менструальної функції, доброякісних та передракових захворювань тіла матки, шийки матки, гіперпластичних процесів ендометрію та нейроендокринних гінекологічних синдромів.Тому актуальним залишається щорічний огляд гінеколога, мамолога і ендокринолога.
Із віком з’являється все більше проблем із соматичним здоров’ям жінки.
У цьому віці частіше виникають захворювання молочних залоз, тому при не обтяженому сімейному анамнезі у віці 40-45 років показана мамографія один раз на два роки; після 50 років – мамографія проводиться щорічно.
Фізіологічні зміни в організмі жінки, які виникають на тлі змін гормонального фону, зниження функціональної здатності яєчників і гіпофізу обумовлюють початок нового періоду в житті жінки – клімаксу. Відомо три основні стадії клімаксу – пременопауза, менопауза і постменопауза. Середній вік початку клімаксу у жінок – 45-48 років, проте відомі випадки раннього і пізнього початку.
Після 45 років зазвичай починається пременопауза, особливий етап в житті жінки – межа між молодістю і старістю. Період пременопаузи розпочинається в момент порушення нормального функціонування яєчників і триває до закінчення менструацій. Зміни в організмі пацієнток зазвичай формуються поступово. Зменшується вироблення жіночих статевих гормонів, що стає причиною порушення регулярності та інтенсивності менструального циклу аж до повного закінчення менструацій. Змінюється гістологічна будова слизової оболонки піхви, вона стає тоншою і чутливою до пошкоджень. До моменту формування стійкого клімаксу спостерігається зменшення розмірів матки.
Менопауза частина природнього процесу старіння, власне, це припинення менструацій в результаті згасання функції яєчників.
Вік менопаузи визначається ретроспективно, після закінчення 1 року після останньої менструації. Середній вік настання менопаузи 51 рік. Він визначається спадковими факторами і не залежить від особливостей харчування та національності. Менопауза настає раніше у тих жінок, що палять і у тих, хто не народжував.
Сьогодні проблема менопаузи вимагає особливої уваги громадськості, так як симптоми менопаузи не рідко знижують якість повсякденного життя жінки. Найчастіше клінічним проявом низького рівня гормонів яєчників у менопаузі є такі симптоми, як втома, втрата лібідо, безсоння, “приливи” тощо. У 30% жінок ці симптоми можуть бути дуже яскраво виражені. Зниження рівня естрогенів може бути причиною випадіння зубів, погіршення когнітивних функцій, хвороби Альцгеймера, сечостатевих розладів і остеопорозу. Більше того, період менопаузи не рідко характеризується виникненням цілого ряду сомато-психологічних розладів. Усі вище зазначені симптоми свідчать про ускладнений перебіг клімаксу – наявність клімактеричного синдрому.
Лікування клімактеричного синдрому проводить гінеколог або гінеколог-ендокринолог за участю в необхідних випадках психоневролога. Воно здійснюється в амбулаторних умовах або в стаціонарі в залежності від ступеня тяжкості клімактеричного синдрому і типу вегетативних реакцій. Розрізняють немедикаментозну, медикаментозну негормональні і замісну гормональну терапію.
Щоб уникнути розладів і порушень, пов’язаних з віковими змінами організму, і надовго зберегти здоров’я та працездатність потрібно своєчасно обстежитися у лікаря – якісна діагностика дає вичерпну інформацію про стан здоров’я з урахуванням спадковості, чинників ризику і способу життя.
Матеріал підготували: доцент Лілія Юр’єва, професор Олена Кравченко, кафедра акушерства, гінекології та перинатології
