• Українська
  • English
До Дня народження легенди української поезії Ліни Костенко
До Дня народження легенди української поезії Ліни Костенко

До Дня народження легенди української поезії Ліни Костенко

19 березня славна українська поетеса, великий патріот України,

борець за права, моральність та гідність нашої Батьківщини, жінка, котра для мільйонів людей стала праобразом та символом живого українського слова, Ліна Василівна Костенко відзначила свій День народження.

Всім нам Господь дарує таланти, вміння їх зберегти та примножити – обов’язок кожного. Власний дар і покликання відкрила на своєму життєвому шляху та зуміла його реалізувати ця людина з великої літери.

«Людина нібито не літає… А крила має!»

Нелегкою стежиною судилося йти крізь віхи життя…

Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві, що розташоване за80 кілометріввід Києва вниз по Дніпру у родині вчителів. Про минувшину маленькій Ліні багато розповідав батько. А він був дуже цікавою особистістю, працюючи учителем у школі, викладав мало не всі предмети, знав 12 мов. Ліні було шість років, коли сім’я переїхала до Києва.

Друга половина тридцятих. Жорстока доба сталінізму. Репресії Велике полювання на «ворогів народу». «Ворогом народу» став і батько Ліни Костенко, засуджений на 10 років таборів – за те, що був занадто інтелігентним, освіченим. Коли почалася війна Ліні було 11, власне війна й поставила першу зарубку на дереві творчості славетної поетеси («Мій перший вірш написаний в окопі…»).

Довелося й скуштувати гіркої біженської долі. По війні закінчила в Києві середню школу, вчилася у Київському педагогічному інституті, а згодом стає студенткою Літературного інституту ім. М. Горького, який з відзнакою закінчила у 1956 році. На ті часи – це була хороша школа, де бутони таланту розпускалися і ставали прекрасними квітами, щоправда вже з гострими шипами. Ліна Костенко була однією з найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50-60-х років. Період так званих в історії «шестидесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, але, як і завше, безжалісне та максимально критичне по відношенню до влади і тодішнього режиму. Цікаво, що дочка Ліни Костенко – відомий культуролог, перекладач, поет Оксана Пахльовська – навчалася за межами Батьківщини, через те, що на Україні ім’я матері на той час було цілковито заборонене.

В середині 50-х років XX століття настає переломний момент в радянській історії, подув свіжий вітер «хрущовської відлиги». В 1957 році виходить друком перша збірка Ліни Костенко – «Проміння землі», за нею – «Вітрила» (1958 рік). А книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961 році, не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я поміж визначних майстрів української поезії. Ці сміливі кроки в «літературотворенні» стали червоним світлом для «церберів» радянської влади і ренесанс українського слова поволі почав вгасати. Це означало, що митець повинен оспівувати не просто гуманізм як людяність, а гуманізм комуністичний – знову повернення до ідеологічних догм і знеособлення людини, повернення до шаблону будівника комунізму.

Досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку через обмеження свободи творчої думки в часи «застою». В 1963 році набір четвертої книжки «Зоряний інтеграл» було розсипано. Така сама доля спіткала книгу віршів «Княжа гора» Отож між «Мандрівками серця» (1961) та книгою «Над берегами вічної ріки» – шістнадцятилітня зона мовчання. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала. З романом Ліни Костенко «Маруся Чурай» поверталася українська ідея – ідея незнищенності народу, як його пісні, за який вона в 1987 році була удостоєна Державної премії імені Т. Г. Шевченка. ЇЇ вчинки нагадували ходіння над прірвою. Свою позицію петеса виявляла й висловлювала відкрито. Принциповість Ліни Костенко не могла не муляти очі представникам влади. Одначе популярність поезій та любов читачів були настільки великими, що чіпати її боялися.

Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток. Так, як вона подивилася на проблему жіноцтва, її одвічні болі, так ніхто й ніколи не наважувався говорити про стереотипність думок і традицій Ліна Костенко була великим знавцем жіночої натури, незламним воїном за честь жінки, такий собі лицар у залізних обладунках під якими ховається чутлива, ніжна і красива жінка.

Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» А після періоду напруженої роботи Ліна Василівна робить воістину щедрий подарунок читачеві – «Вибране» (1989), сімдесят тисяч примірників якого розкуповують миттєво. В 1999 році Ліна Костенко видає історичний роман у віршах «Берестечко» – про найбільшу поразку в українській історії.

Ліна Василівна має особливу потребу перебувати тілом і душею в зоні боротьби, у зоні ризику. Щорічні народознавчі експедиції у 10-кілометрову чорнобильську зону, зустрічі з людьми, що повернулися у мертві поселення, фіксація на кіноплівці, документальні записи. Тепер для Ліни Василівни звичним одягом є захисне хакі. Ліна Костенко готує велику документальну повість про Чорнобиль, а також нову книгу віршів. Навесні 2000-го року Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги.

У 2010 році опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

Вона стала почесним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія», почесним доктором Львівського та Чернівецького університетів, а також Київського університету ім. М. Драгоманова. У 1994?р. удостоєна премії ім.?Петрарки. На­городжена Почесною відзнакою Президента України (1992?р.) та Орденом князя Ярослава Мудрого V ступ. (2000?р.). Л. Костенко відмовилась від звання Героя України.

Не залишається письменниця байдужою до війни на Сході України, вона передала бійцям одного з добровольчих баталь’йонів кілька власних збірок віршів з автографами, де на титульному аркуші однієї з книг написала рядки з неопублікованої поезії:

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

 

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

Усі ці заслуги ніколи не стануть показником істинного світогляду поетеси до тих пір, доки ви не візьмете до рук її збірки; до тих пір, доки ви не помітите як промайнув день за читанням її поезій.

Ліна Костенко бачить світ по-новому, вона говорить правду без прикрас. Нескореність Ліни Костенко перед тоталітарною системою – це її людський подвиг, який ще потребує відповідного осмислення. Залишившись нескореною, вона зберегла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.

Тож щиро зичимо Ліні Василівні міцного здоров’я, бадьорості духу, нових творчих злетів на процвітання України, миру, спокою, а також довгих та щасливих років життя.

Матеріал підготували: асистент кафедри фармації Олександр Ровінський; завідувач кафедри фармації Олег Геруш.

Корисно знати