Грип – гостре респіраторне вірусне захворювання з крапельним механізмом передачі, яке перебігає з вираженою інтоксикацією та запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, переважно трахеї.
Грип найбільш розповсюджене захворювання Земної кулі зі здатністю стрімко поширюватися.
Ця недуга охоплює велике місто за 1,5-2, країну – за 3-4 тижні. Під час епідемічних спалахів від грипу страждає від 30 до 50 % населення ураженого регіону. І навіть у “найспокійніші” роки, у світі на грип хворіє більше 30 млн. людей. Така висока захворюваність на грип зумовлена здатністю вірусу швидко змінюватися. У зв’язку з цим імунітет після раніше перенесеного грипу не вберігає людину від захворювання при заражені зміненим штамом. Одна і та ж людина впродовж життя може багато разів хворіти на грип.
Не зважаючи на значні досягнення сучасної медицини до сьогодні грип залишається малокерованою інфекцією із щорічними сезонними підвищеннями захворюваності, епідемічними спалахами кожні 2-3 роки та розвитком пандемій кожні 10-30 років.
Зазвичай грип перебігає в легких та середньотяжких формах і не становить загрози для здоров’я хворого. Однак це не така вже й безпечна хвороба. У частини хворих ця недуга має тяжкий перебіг або ж супроводжується ускладненнями. Ускладнення при грипі поділяються на дві групи, на ті які зумовлені безпосередньою дією вірусу та ті, які спричиняються супутньою бактерійною флорою. До ускладнень, які спричиняються супутньою бактерійною флорою відносяться гайморит, фронтит, отит, пневмонія, загострення хронічних запальних захворювань різних органів та систем. Ці ускладнення частіше виникають в осіб зі зниженою опірністю організму, зниженим імунітетом, в осіб старшого віку та вагітних. В окремих випадках, в осіб з хронічними захворюваннями серця, легень, нирок та у вагітних ускладнення грипу, спричиненні приєднанням бактерійних інфекцій, можуть набувати тяжкого перебігу і закінчуватися смертю. У свою чергу ускладнення, які зумовлюються безпосередньою дією вірусу (геморагічний набряк легень – атипова пневмонія, гострий менінгоенцефаліт, арахноїдіт, набряк мозку, гостра серцева слабкість, глумерулонефрит), здебільшого мають тяжкий перебіг і є основною причиною смерті та інвалідизації хворих на грип. Ці ускладнення частіше виникають у молодому віці, частіше в осіб, які переносили недугу „на ногах” та легковажно відносилися до лікування.
Враховуючи можливі тяжкі наслідки грипу для здоров’я та життя, лікування цієї хвороби не повинне обмежуватися лише симптоматичними засобами (жарознижуючі, протизапальні, протикашлеві та інші подібної дії препарати). При появі перших клінічних ознак хвороби (підвищенні температури тіла, болю голови, болю в очах, ломоти в попереку, крижах, суглобах) необхідно зразу ж звернутися до лікаря. Оскільки лише лікар спроможний об’єктивно оцінити тяжкість перебігу хвороби та призначити оптимальне лікування, яке поряд із симптоматичними засобами буде включати в себе ліки, які прямо чи опосередковано знищують вірус. Наразі арсенал противірусних засобів, які застосовуються для лікування грипу нараховує багато найменувань і щорічно продовжує поповнюватися. Приймати ці препарати слід ретельно дотримуючись рекомендацій лікаря чи інструкції оскільки їх ефективність залежить від періоду хвороби на якому розпочинається лікування, серотипу вірусу, який викликав хворобу та деяких інших факторів. Досить ефективними у лікуванні грипу є лікарські засоби з поєднаною противірусною, імуномодулювальною та інтерфероногенною дією. Вони не лише пригнічують розмноження вірусу, але й активують імунну систему, що суттєво пришвидшує видалення збудників з організму.
Не зважаючи на величезну кількість протигрипозних лікарських препаратів та засобів народної медицини найбільш ефективним методом боротьби з цією недугою все таки залишається вакцинація. Поствакцинальний імунітет у повній мірі вберігає щепленого від захворювання. Наразі в Україні зареєстровані наступні протигрипозні вакцини: «Флюарикс», «Інфлувак», «Ваксігрип» виробництва Німеччини, Нідерландів, Франції та України. На введення цих вакцин виробляється імунітет до всіх штамів вірусів грипу, які будуть циркулювати в Україні в епідемічному сезоні 2014/15 років. Мінімальний термін часу для вироблення імунітету після щеплення – 3 тижні, оптимально – 4-6 тижнів. Проте і під час поширення грипу вакцинація не протипоказана (крім живих вакцин). У цьому випадку протигрипозна вакцина виконує, як профілактичну, так і лікувальну функцію. Люди, які щепилися проти грипу і через кілька днів захворіли переносять грип, як правило, у легкій формі і без ускладнень. Слід зазначити, що сучасні протигрипозні вакцини є достатньо безпечними, поствакцинальні реакції виникають рідко, а ускладнення практично не реєструються. Тому майже всі сучасні вакцини можна використовувати для щеплення дітей та вагітних жінок.
Загалом вакцинація є не тільки єдино надійним, але й найдешевшим методом боротьби з грипом. Економічні затрати на медикаментозну профілактику чи лікування навіть неускладненого грипу значно перевищують вартість вакцини.
Матеріал підготував: доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Юрій Рандюк.
