ОСОБИСТІСТЬ. Про відомого монаха та лікаря Києво-Печерського монастиря відомо небагато, проте слава про його чудесне зцілення існує й до сьогодні. Жив Агапіт в IX столітті у Києві й практично ніколи не виїжджав за межі міста. Проте, будучи хорошим лікарем, до нього з’їжджалися хворі майже з усіх околиць Київської Русі. Серед людей Агапіт користувався великою повагою та похвалою; називали його “лічцем від Бога”.
Лікуючи “зелом” (зіллям) та травами, Агапіт виліковував тяжкі хвороби, а тому по його допомогу зверталися усі верстви населення – від князів та бояр до селянства. Маючи чуйне та добре серце від Бога, ченець не відмовляв нікому. Так, згідно історичного передання, лікар Агапіт зцілив від смертельної недуги чернігівського князя Володимира Всеволодовича Мономаха. А коли той захотів віддячити своєму рятівнику та прислав в подарунок велику кількість золота і коштовностей, то Агапіт не взяв нічого. Основне кредо його життя було робити добро безкорисно, а, отже, й лікувати, не беручи за це платню.
Жодного зілля лікарем не було приготовлено без молитви, яка давала йому духовну силу для лікування різноманітних недуг.
Часто благочестива діяльність Агапіта викликала заздрість у людей. Так, наприклад, існувала ворожість до Агапіта з боку відомого лікаря князівського двору Армянина, яку аж перед смертю Агапіт завдяки своїй мудрості та силі слова зумів погасити та навіть навернути Армянина до християнської віри. Після смерті Агапіта Армянин прийняв монарший сан та став Печерським ченцем.
Агапіт був лікарем, монахом та широко ерудованою людиною. Знав латину, грецьку, а також східні мови, якими мало хто володів; міг вільно читати трактати античних філософів. Чимало книг ним було перекладено на слов’янську мову.
Агапіт брав участь у складанні “Ізборника” Святослава, де вклав і свої знання медичного характеру. Туди входили відомості з фізіології та анатомії, різноманітні корисні поради щодо розпізнання хвороб, виготовленню ліків тощо.
Агапіт був ще й чудовим наставником, оскільки допомагав всім бажаючим засвоювати знання. У вільний час він навчав як медицині, так і мовам. Пізніше за його ініціативи було введене обов’язкове положення про читання монахами книг у вільний від молитви та господарських справ час.
Агапіт мав чимало учнів та послідовників. Їх він навчав особливим молитвам та лікувальним процесам. Так, його учень Аліпій лікував фарбами. Змішуючи різноманітні гами фарб, можна лікувати психічно-хворих, а також за допомогою фарб можна лікувати шкірні хвороби.
“Чисте серце бачить дальше!” – такою була життєва позиція відомого лікаря, монаха та вченого своєї епохи.
Матеріал підготував: професор Василь Чебан, завідувач кафедри суспільних наук та українознавства
