Йод — один із найважливіших мікроелементів, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Його кількість у нашому організмі невелика — менше однієї чайної ложки на все життя, але саме від нього залежить синтез гормонів щитоподібної залози — тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3).
Ці гормони регулюють практично всі процеси обміну речовин, впливають на розвиток мозку, серцево-судинну систему, терморегуляцію, ріст і репродуктивну функцію.
На жаль, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 1,5 мільярда людей у світі проживають у регіонах із нестачею йоду, з них майже 400 мільйонів — мають клінічні прояви йододефіциту. Україна належить до таких ендемічних зон. Найнижчий вміст йоду спостерігається у Карпатському регіоні, на Поділлі та в центральних областях.
Що таке йододефіцитні захворювання?
Йододефіцитні захворювання (ЙДЗ) — це група порушень, що виникають унаслідок недостатнього надходження йоду в організм.
Їх особливість у тому, що наслідки дефіциту можуть проявлятися на різних етапах життя — від внутрішньоутробного періоду до похилого віку.
До найпоширеніших проявів належать:
• Ендемічний зоб — збільшення щитоподібної залози внаслідок її гіперплазії, спрямованої на компенсацію нестачі йоду.
• Гіпотиреоз — зниження синтезу тиреоїдних гормонів, що призводить до уповільнення обміну речовин, втомлюваності, збільшення маси тіла, сухості шкіри, сонливості.
• Порушення інтелектуального та фізичного розвитку у дітей — найтяжчий прояв дефіциту, який може спричинити незворотні зміни в центральній нервовій системі.
• Репродуктивні розлади у жінок: безпліддя, ускладнення вагітності, викидні, народження дітей із низькою масою тіла.
Чому дефіцит йоду особливо небезпечний у дитячому та підлітковому віці?
Мозок плода та дитини раннього віку надзвичайно чутливий до нестачі тиреоїдних гормонів.
Під час вагітності дефіцит йоду у матері призводить до порушення формування нервової системи, слуху, мови, пам’яті у майбутньої дитини.
За статистикою, у регіонах із вираженим йододефіцитом рівень інтелектуального розвитку дітей може бути на 10–15 пунктів нижчим, ніж у районах із достатнім вмістом йоду.
Основні причини дефіциту йоду:
1. Низький вміст йоду у воді та ґрунті.
Рослини і тварини отримують менше йоду, тому навіть «домашня» їжа часто не покриває потреб організму.
2. Одноманітне харчування.
Недостатнє споживання морепродуктів, молока, яєць, овочів.
3. Надлишок нітратів і тіоціанатів у воді та продуктах, які гальмують засвоєння йоду.
4. Підвищена потреба в йоді — у періоди вагітності, лактації, росту, стресу, інфекцій.
Як уникнути йододефіциту?
Профілактика — найефективніший шлях боротьби з ЙДЗ, і вона включає три рівні:
1. Масова профілактика
• Використання йодованої солі — найпростіший і найдоступніший метод.
Достатньо 5–6 г на добу.
• Йодовану сіль додають до готових страв (щоб йод не випаровувався при нагріванні).
• Користь доведена на державному рівні — країни, які запровадили загальну йодизацію солі, практично ліквідували ендемічний зоб.
2. Групова профілактика
• Для вагітних, жінок, які годують грудьми, і дітей рекомендований прийом препаратів калію йодиду у профілактичних дозах (100–200 мкг на добу).
• Важливо: призначати їх повинен ендокринолог або сімейний лікар.
3. Індивідуальна профілактика
• Регулярне вживання морської риби, морепродуктів, морської капусти, молочних продуктів, яєць, хурми, фейхоа.
• Контроль стану щитоподібної залози — щорічне УЗД і визначення рівня ТТГ (тиреотропного гормону).
Йододефіцит — це невидима, але масштабна проблема, яка має соціальне, медичне й економічне значення.
Вчасна профілактика є простою, ефективною та безпечною. Використання йодованої солі, раціональне харчування та регулярний контроль щитоподібної залози — це ті кроки, які допоможуть уникнути серйозних наслідків.
Матеріал підготувала:
Лариса Павлович, доцентка кафедри клінічної імунології, aлергології та ендокринології
