У шанувальників футболу всього світу є своє свято – Всесвітній день футболу.
Подякувати за нього можна ООН, яка і запропонувала його відзначати 10 грудня кожного року. Таким чином міжнародне співтовариство віддає дань цьому виду спорту, який для багатьох мільйонів не просто гра, а стиль життя.
Не існує єдиної думки щодо походження перших ігор, де м’яч відбивали ногами. Згідно з китайськими легендами, футбол винайшов Жовтий імператор Хуанді близько 5 тисяч років тому. Також існують думки, що китайську гру «куджу» могли вигадати за часів Цинь Ші Хуанді або Ву Ді з династії Хань. Достеменно відомо, що вже у період династії Сун існували майже закриті клуби «куджу», куди було дуже важко потрапити. У китайському романі «Річкові заплави», датованому XV сторіччям, зображено, як грають у куджу в епоху династії Мін (1366—1644).
Китайські дослідники змогли обґрунтувати і довести першість Китаю в іграх ногами з м’ячем, тому ФІФА офіційно визнала цю країну батьківщиною футболу. В античні часи подібні ігри були в різних країнах: в Єгипті; в Японії — «кемарі», ймовірно, різновид куджу, який привезли з Китаю 600 року н.е. В античній Греції грали в «епіскірос», а в давньому Римі існувала гра «гарпастум», але там можна було брати м’яч у руки і використовувати силові методи боротьби, тому забава була більше схожа на регбі.
У Середньовіччі у Франції грали в «ля суль» (ля шуль) мячем, з повітрям або ганчір’ям усередині, в італійських містах Флоренція та Падуя популярним було «кальчо» — жорстка гра, де можна було використовувати для відбивання кулі і руки і ноги, і яка часто завершувалася травмами учасників. В італійській мові сучасний футбол зберіг стару назву та називається «calcio». Відомо, що ще в 1580 році граф Верніо (Джованні де Барді) видав правила кальчо.
Шота Руставелі згадував про грузинську забаву «лело», але більшість середньовічних ігор дуже відрізнялися від сучасного футболу.
У 1313 і 1314 роках вийшли укази англійського короля Едуарда II, які забороняли в Лондоні неконтрольовану небезпечну гру, що збирала величезну кількість людей і закінчувалася численними пошкодженнями. Загалом до 1667 року в Англії вийшло понад 30 королівських указів, які в тому чи іншому вигляді забороняли гру у футбол. Футбол (англ. football) ставав дедалі популярнішим у Британії, футболістом був, зокрема англійський король Генріх VIII. Про гру згадували у своїх творах письменники XV—XVIII століть Джуліанна Барнс і Філіп Сідні, драматурги Джон Дей та всесвітньовідомий Вільям Шекспір (у п’єсах «Король Лір» і «Комедія помилок»).
Введення уніфікованих правил гри
Перший уніфікований звід футбольних правил, складено 1848 року в кембриджському університеті. Творці цих правил прагнули розробити гру, прийнятну для студентів, які грали в різні форми гри з м’ячем в приватних школах. До того майже кожна школа і кожен футбольний клуб мали власні зведення правил.
Кембриджські правила стали першими розробленими футбольними правилами та передвісниками сучасного футболу, відіграли значну роль у формуванні сучасних футбольних правил.
1863 року Ебенізер Кобб Морлі, адвокат з міста Кінгстон-апон-Халл, опублікував статтю з пропозицією створити керівний орган футболу. Ідею Морлі підтримали керівники інших футбольних клубів, в результаті чого такий керівний орган був створений. Також він був причетний до складання перших Правил гри в футбол. Саме тому його вважають не лише батьком Футбольної Асоціації, але й батьком футболу. Морлі став першим секретарем Футбольної асоціації Англії (1863—1866) та другим її президентом (1867—1874).
26 жовтня 1863 року відбулося перше засідання Футбольної асоціації (ФА), перший офіційний футбольний орган. За результатом першої зустрічі учасники засідання звернулися із закликом до представників інших приватних шкіл Англії приєднатися до асоціації. Найбільш прийнятними для Асоціації виявились Кембриджські правила. І вже 8 грудня 1863 року Футбольна Асоціація опублікувала Правила гри у футбол, перший детальний набір правил.
Прийняті членами ФА Правила гри у футбол визначали максимальну ширину та довжину поля, процедуру початку гри з центра поля, тлумачили різні терміни, включаючи взяття воріт, вкидання м’яча в гру,положення поза грою. Торкання та передача м’яча руками дозволялась за умови, що його спіймали після першого відскоку. Незважаючи на уточнення характеристик взуття (заборонялось взуття з металевими шипами та залізні вставки), не було конкретних правил щодо кількості гравців, виконання пенальті, штрафних ударів, порушень гри чи розмірів футбольного м’яча. Капітанам обох команд необхідно було узгоджувати ці моменти перед початком кожного матчу.
Втім, ФА в перші 10 років свого існування була не особливо популярна. За цей період до неї увійшло лише 18 клубів.
Першим офіційним турніром з футболу вважають кубок Юдана, який було вперше проведено у 1867 році. Цей найстаріший у футболі трофей, який і досі розігрують, названий на честь місцевого футбольного ентузіаста і власника театру Томаса Юдана.
Перший Кубок футбольної Асоціації[
1871 року було проведено перший розіграш Футбольного Кубку між членами ФА. Кубок футбольної Асоціації або, як ще його називають, Кубок Англії, швидко здобув популярність і через кілька років всі клуби Англії прагнули взяти участь в цих змаганнях. Для цього вони повинні були прийняти правила ФА, що сприяло швидкому поширенню універсальних футбольних правил. Ці базові правила стали загальновизнаними футбольними правилами сьогодні.
Перша міжнародна гра була зіграна в Шотландії 30 листопада 1872 року. Чарльз Алкок, який був обраний керівником ФА у віці 28 років, виступив з ідеєю організації проведення міжнародних змагань, запровадивши щорічні зустрічі між національними збірними Англії та Шотландії.
Перший не європейський міжнародний футбольний матч відбувся 1885 року між збірними США та Канади, канадці перемогли 1-0.
У 1888 році був заснований перший регулярний чемпіонат з футболу.
Поява професійного футболу
Першим у світі футбольним клубом став ФК «Шеффілд» 1859 року.
Спочатку професійні футболісти не мали права виступати за інші футбольні клуби, але з часом на півночі Англії команди почали наймати гравців, яких називали «футбольними спеціалістами» (professors of footbal), переважна більшість яких була з Шотландії. Так футбол почав поступово переходити на професійні рейки. Клуби з північної Англії почали виплачувати футболістам грошову винагороду і команди почали поступово переважати в класі команди аматорів з півдня, хоча за правилами офіційно було заборонено платити заробітну плату футболістам.
А вже 20 липня 1885року було офіційно легалізовано професійних футболістів. Хоча і з певними обмеженнями, професіональний футбол був легалізований.
Розмір максимальної платні футболістам мав жорсткі обмеження. Через це 1909 року в англійському футболі навіть планували провести страйк. Пройшло ще 50 років, поки обмеження на максимальну грошову винагороду було відмінено.
У 1904 році в Парижі створено ФІФА — Міжнародну федерацію футболу, яка об’єднувала національні федерації. Згодом футбол включено до програми Олімпійських ігор, а з 1930 року почали проводити чемпіонати світу з футболу.
Український футбол свою історію розпочинає з Одеси. Англійські моряки зупинилися в одеському порту і “привезли” до України футбол. Саме вони створили першу команду ОВАК (Одеський атлетичний британський клуб), що складався лише з англійців. Саме в Одесі було створене перше футбольне поле. Майже в той же час гра проникла в Західну Україну. Перші футбольні правила були надруковані у монографії “Гімнастичні ігри шкільної молоді”. Перший футбольний матч проходив у Львові.
У 1900 роках виникають перші футбольні клуби, ініціаторами яких в основному стають студенти. У багатьох містах першими гравцями стають робітники та моряки з країн Європи.
Осередками футбольного життя ставали великі міста Київ, Дніпропетровськ, Одеса. Коли у СРСР вирішили організувати перший чемпіонат країни для колективів міст та республік, представник Харкова -“Штурм”,став переможцем зональних змагань в Украіні. У московському плей-оф “Штурм” розгромив Закавказьку РСР-4:0,а у фіналі несподівано переграв команду Ленінграду-2:1.Ось так був здобутий перший трофей українським клубом. У 1927 році було засновано Київське “Динамо”. Саме “Динамо” було єдиною українською командою у найвищій лізі першого чемпіонату СРСР 1936 року.
В історії футболу є і чорні сторінки. Коли відбулася окупація України, німці вирішили провести турнір, в якому приймали участь угорські, німецькі, румунські та українські футболісти. Український “Старт” у двох матчах переміг. Німці не знайшли більш гуманного рішення, ніж розстріляти наших гравців. Цей матч занесений у історію, як “Матч Смерті”.
З роком в рік клуби набували більше досвіду і ставали сильнішими. У післявоєнний період вже два українських клуби приймали участь у чемпіонаті СРСР – “Динамо” і “Стахановець”.У 1954 році “Динамо” завоювало кубок СРСР. 1975 рік був багатий на єврокубки. Київське “Динамо” виграло Кубок Кубків і Суперкубок. Кияни почали стрімко розвиватися порівняно з іншими українськими клубами. За чудову гру Олег Блохін отримав Золотий м’яч.
З 1991 для українського футболу відкривається нова історія. Після розпаду Радянського Союзу утворилася Футбольна Федерація України.
Першим чемпіоном України стала “Таврія”. Всі наступні чемпіонати до 2002 вигравали “динамівці”. До початку 2000 збірну формували лише Кияни. У 1996 році з Близького Сходу повертається Валерій Лобановський. Він зробив великий вклад, створивши висококласних футболістів, які згодом виступали за кордоном (Шевченко, Лужний, Каладзе, Ребров).У 2004 році багато кому із європейських вболівальників сподобалась гра Андрія Шевченка, і вони обрали його найкращим європейським футболістом. Зростала міць ще одного лідера українського футболу – клубу “Шахтар”.
Як ми бачимо історія українського футболу насичена і цікава. Як сокіл з кожним змахом крил злітає все вище і вище,так і український футбол з кожним роком набуває все вищий і вищий рівень.
Зараз футбол в економічно розвинутих країнах є прибутковим бізнесом, а провідні футбольні клуби Європи мають річні бюджети на рівні кількох сотень мільйонів євро.
Світовий день футболу святкується по рішенню міжнародної організації Об’єднаних Націй. Це означає, що навіть на рівні міжнародних відносин визнають цей вид спорту.
Футбол для багатьох – це саме життя. Футболісти віддають все ради своєї мрії, клубу, гола. Мільйони фанатів зривають голоси на стадіонах, підтримуючи улюблену команду. Коли бачиш все це божевілля із-за 22 гравців і 1 м’яча, то розумієш, що все-таки футбол – це більше, ніж просто гра. З футболом жоден інший вигляд спорту не може зрівнятися.
Матеріал підготувала: Наталія Куліш старший викладач курсу фізичного виховання БДМУ.
