ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА. Рахіт відносять до соціальних захворювань, оскільки його частота і важкість визначаються соціально-економічними та гігієнічними умовами життя, загальним культурним рівнем населення, вигодовуванням дітей.
Рахіт (грецьк. rhahis – спинний хребет) – захворювання дітей раннього віку, при якому в зв’язку з дефіцитом вітаміну Д порушується кальцієво-фосфорний обмін, процеси кісткоутворення, мінералізації кісток, а також функція нервової системи і внутрішніх органів.
Зумовлений нестачею кальциферолу (вітамін Д), рахіт майже не виникає в дітей індустріально розвинених країн, де забезпечується ефективний комплекс профілактичних засобів, але в деяких країнах незалежно від кліматичних умов, цього ще не досягнуто. В Україні частота важких форм рахіту в останні роки знизилась в декілька разів. Проте легкі та середньої важкості форми можуть призводити до зниження загальної опірності організму дитини, затримки її фізичного і нервово-психічного розвитку. У дітей, хворих на рахіт, частіше виникають хвороби органів дихання і травлення, в них відзначають схильність до важчого, часто ускладненого перебігу інфекційних процесів, які часто переходять у хронічні форми.
Рахіт відомий із давніх-давен, однак уперше клініку і патологічну анатомію хвороби описав англійський анатом і ортопед F. Glisson (1650).
Захворюваність на рахіт вище в осінній і зимовий час року, особливо у дітей, що проживають в регіонах з недостатньою інсоляцією, хмарністю, частими туманами або в районах екологічного неблагополуччя (задимленість атмосферного повітря).
Найчастіше рахіт розвивається у дітей, народжених або від юних матерів (молодше 17 років), або від жінок старше 35 років. Величезне значення для формування порушень фосфорно-кальцієвого обміну у дитини має незбалансоване харчування вагітної жінки по основних харчових нутрієнтів (дефіцит білка, кальцію, фосфору, вітамінів Д, В1 В2 В6). Рахіт частіше розвивається у малюків, матері яких під час вагітності недостатньо бували на сонці, мало рухалися, мали екстрагенітальні захворювання.
Рахітом частіше хворіють діти, що народилися з ознаками морфофункціональної незрілості, діти з двійнят, недоношені або, навпаки, з великою масою при народженні. Значно частіше хворіють на рахіт діти, що перебувають на ранньому штучному вигодовуванні неадаптованими вигодовуються неадаптованими молочними сумішами (кефір, коров’яче молоко тощо) і отримують у вигляді прикорму вуглеводну їжу (манну кашу). Має значення для розвитку рахіту недостатній руховий режим.
Виявлення і корекція факторів ризику розвитку рахіту сприяють його профілактиці. Профілактика рахіту ділиться на антенатальному та постнатальному, неспецифічну і специфічну. Незважаючи на те що в останні роки велика частина дітей в Україні отримує при штучному вигодовуванні адаптовані суміші, збагачені профілактичної дозою вітаміну Д, малюків з легкими і середньотяжкими формами рахіту нестає менше. Ось чому необхідно знову звернути увагу не тільки на специфічну профілактику рахіту, а й на неспецифічні заходи, що проводяться як з вагітними жінками, так і з дітьми.
Антенатальна профілактика рахіту передбачає ряд наступних заходів.
Дотримання режиму дня вагітною жінкою, сон достатньої тривалості вдень і вночі. Прогулянки на свіжому повітрі не менше 2-4 год щодня, в будь-яку погоду.
Раціональне харчування вагітної (щоденне вживання не менше180 гм’яса,100 гриби (3 рази на тиждень), 100-150 гсиру, 30-50 гтвердого сиру,300 гхліба,500 говочів,05 лмолока або кисломолочних продуктів). Замість молока можна застосовувати спеціальні молочні напої, призначені для жінок під час вагітності та годування грудьми (“Думіл мама плюс” тощо), здатні попередити порушення фосфорно-кальцієвого обміну у жінки під час вагітності, плода і немовляти при його годуванні груддю.
Вагітним жінкам рекомендується прийом полівітамінних препаратів протягом усього періоду лактації. Можна використовувати спеціальний полівітамінний препарат, що містить також мікроелементи і створений на основі останніх досягнень фізіології, Елевіт Пронаталь. Він повністю забезпечує потреби вагітних і годуючих жінок у вітамінах та мікроелементах. Регулярний прийом полівітамінних препаратів може заповнити брак вітамінів в їжі, попередити порушення фосфорно-кальцієвого обміну в організмі вагітної і тим самим надійно забезпечити плід кальцієм, фосфором, вітаміном Д.
Вагітним жінкам з групи ризику (нефропатії, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, ревматизм та ін), якщо вони не отримують спеціальні полівітамінні та мінеральні комплекси, необхідно додатково призначати починаючи з 28-32-го тижня вагітності вітамін Д в дозі 500-1000 МЕ протягом 8 тижнів.
Антенатальна профілактика рахіту передбачає застосування кальцію. Кальцій є “найпоширенішим” макроелементом в організмі людини. В організмі дорослої людини його міститься близько1000 г, з яких 99% входить до складу кісткової тканини. Вагітним жінкам може бути рекомендована дієта, збагачена кальцієм. Кращим харчовим джерелом кальцію є молочні продукти (сири, молоко, кефір). Для профілактики гіпокальціємії у вагітних і дітей можуть бути використані полівітамінні комплекси, що містять кальцій.
Замість препаратів вітаміну Д можна застосовувати в зимовий і весняний періоди року, ультрафіолетове опромінення, що сприяє ендогенному синтезу вітаміну Д. Однак починати опромінення необхідно з 1/4 біодози, поступово збільшуючи її до 2-25 біодоз. Мінімальна відстань -1 м. Курс – 20-30 сеансів, щодня або через день.
Постнатальна неспецифічна профілактика рахіту
Надзвичайно важливо організувати правильне харчування дитини. Для дитини перших 2 років життя найкращим є грудне вигодовування за умови правильного харчування годуючої жінки.
У доповіді проф. А. А. Киселя, на IX з’їзді лікарів у Санкт-Петербурзі в 1904 р., на підставі аналізу 669 випадків рахіту у дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, були зроблені наступні висновки: годування грудьми перешкоджає розвитку рахіту, рахіт зустрічається і при грудному вигодовуванні, але протікає легше і не приймає таких важких форм, як при штучному вигодовуванні..
Поради А. А. Киселя щодо запобігання захворюваності на рахіт: дитина більше всього потребує перебування на сонячному світлі і повітрі, кімната – в’язниця для дитини, дитину слід тримати увесь день на свіжому повітрі.
Добовий раціон годуючої жінки повинен бути різноманітним і включати необхідну кількість білка, в тому числі і тваринного походження; жиру, що містить поліненасичені жирні кислоти; вуглеводів, які забезпечують організм енергією, а також вітамінів і мікроелементів. Доцільно продовжити прийом полівітамінних препаратів, розпочатих ще під час вагітності або спеціальних молочних напоїв (до 3 склянок на день).
У разі штучного вигодовування необхідно підібрати адаптовану молочну суміш, максимально наближену до жіночого молока, містить 100-процентну лактозу, посилює всмоктування кальцію, холекальциферол і відрізняється збалансованим співвідношенням кальцію і фосфору, рівним 2. Необхідно систематично, регулярно, довго проводити лікувальну фізкультуру, масаж, з поступовим і рівномірним збільшенням навантаження.
Надзвичайно важливо щоденне перебування дитини на свіжому повітрі. У літній час лікар може дозволити прогулянки на свіжому повітрі починаючи з перших днів життя. У зимовий час гуляти можна при досягненні дитиною віку 3-4тижнів і температурі не нижче -5 ° С.
При правильно та вчасно проведеній профілактиці ми збережемо здоров’я дитини.
Матеріал підготував: Микола Гінгуляк, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики
