Мікози (грибкові захворювання шкіри) за частотою посідають друге місце серед усіх шкірних хвороб.
За даними ВООЗу, у третини населення виникають грибкові захворювання шкіри, і в тому числі мікроспорія і кількість цих уражень з кожним роком стає все більшою.
Етіологічним чинником є гриби роду Місrosporum (extothryx), що можуть бути як антропофільними (патогенними для людей) і викликати шкільні та сімейні епідемії, так і зооантропофільними і спричиняти захворювання у людей і тварин (собаки, кішки).
Оскільки збудник мікроспорії широко поширений в природі, то інфікування можливо всюди, але в регіонах з жарким і вологим кліматом випадки мікроспорії діагностують частіше. Передається інфекція контактним шляхом, або ж через предмети, інфіковані спорами грибка.
Діти у віці 5-10 років частіше хворіють на мікроспорію.
Дорослі рідко хворіють, у разі ж зараження практично завжди спостерігається самовиліковування завдяки наявності органічних кислот у волоссі, які пригнічують ріст міцелію.
Вхідними воротами для збудника мікроспорії є сухість шкіри, мікротравми тощо. Часті контакти з землею, тваринами, пітливість і порушення хімічного складу секрету потових і сальних залоз підвищують вірогідність виникнення мікроспорії. У грунті спори збудника мікроспорії зберігаються від одного до трьох місяців. Мікроспорія, викликана антропофільним типом грибка, має інкубаційний період від 4-х до 6-ти тижнів, після чого на гладкій шкірі з’являється дещо набрякла червона пляма, яка має чіткі обриси, округлу форму і поступово збільшується в розмірі. Далі вогнища ураження виглядають як яскраво виражені кільця, котрі складаються з вузликів, міхурців і кірочок. Кільця зазвичай вписані одне в інше або перетинаються, іноді мають тенденцію до злиття. Діаметр кілець при мікроспорії коливається від 0,5 до3 см. У дітей і молодих жінок при мікроспорії можлива яскраво виражена запальна реакція і невелике лущення вогнищ ураження.
Мікроспорія волосистої частини голови зустрічається у дітей різного віку, проте частіше у віці від 5 до 12 років.
У дітей з рудим волоссям мікроспорія практично не зустрічається.
Осередки ураження розташовуються на тім’яній і скроневих ділянках, зазвичай мікроспорія шкіри голови проявляється у вигляді 1-2 великих вогнищ до 5 смв діаметрі з відсівами менших розмірів. Шкіра голови в осередках мікроспорії дещо набрякла, злегка гіперемована, її поверхня покрита сірувато-білими лусочками, які міцно прикріплені до шкіри. Все волосся у вогнищах обламується на відстані 4-6 ммнад поверхнею шкіри голови, через що ділянка ураження виглядає як підстрижена, звідки дане захворювання в народі називають «стригучим лишаєм». При видаленні пінцетом видно, що пеньки волосся покриті спорами гриба сірувато-білого кольору (ніби припорошені пудрою).
Як правило, клінічні прояви захворювання є досить характерними, щоб відразу запідозрити у дитини наявність мікроспорії. Однак для постановки даного діагнозу та призначення відповідного протигрибкового лікування обовзково повинно бути лабораторне підтвердження мікроскорії, для чого лікар-дерматолог проводить забір патологічного матеріалу з вогнища ураження (лусочки, волосся), які направляє на мікроскопічне та культуральне дослідження. Також для підтвердження діагнозу та контролю ефективності лікування застосовують метод люмінесцентної діагностики – уражене волосся світиться зеленим світінням, однак на ранніх стадіях мікроспорії світіння може бути відсутнім. Люмінесцентний метод використовують також в якості скринінгового дослідження для огляду контактних осіб.
У лікуванні мікроспорії залежно від поширеності та локалізації висипань застосовують місцеву і загальну протигрибкову терапію, тривалість якої визначає лікар.
Профілактика мікроспорії полягає в регулярному огляді дітей у дитячих садках для виявлення хворих, в обмеженні контактів з бродячими тваринами і в дотримання особистої гігієни. Придбання домашніх тварин без огляду ветеринара може призвести до внутрішньородинних спалахів мікроспорії, що вимагає більш уважного підходу.
Таким чином, серед профілактичних заходів мікроспорії слід розрізняти наступні:
- Активне виявлення хворих шляхом періодичних оглядів, зокрема в дитячих закладах (дитячі садки, ясла, школи).
- Виявлення джерел зараження, включаючи внутрішньосімейні обстеження.
- Своєчасна ізоляція хворих та їх лікування.
- Дезінфекція одягу, постільних речей, предметів, якими хворі постійно користувалися (гребінці, щітки, дитячі іграшки тощо).
- Дотримання у перукарнях обов’язкових санітарних заходів (дезінфекція інструментів 3 % розчином формаліну — ножиці, гребінці, пропалювання над полум’ям горілки машинок для підстригання, прасування білизни гарячою праскою, невикористання головних щіток).
- Систематичний ветеринарний нагляд за тваринами, своєчасне виявлення та ізоляція хворих тварин.
- Санітарно-просвітницька робота серед населення тощо.
Будьте здорові!
Матеріал підготувала: асистент кафедри дерматовенерології Юлія Карвацька.