• Українська
  • English
Нирки та артеріальна гіпертензія
Нирки та артеріальна гіпертензія

Нирки та артеріальна гіпертензія

Нирки і артеріальний тиск – взаємозв’язані і взаємозалежні поняття. Відомо, що незначні порушення функціональної активності нирок ведуть до зростання тонусу артеріальних судин.

 

В організмі людини ниркам належить багатогранна роль. Це основний орган, що регулює сталість внутрішнього середовища через адекватний водно-сольовий обмін. Нирка основний орган, що синтезує важливий ключовий і пусковий фермент  однієї з потужних пресорних систем –ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Чітке співвідношення тонусу приносячої і відвідної артеріоли клубочків нефронів кількісно регулює швидкість клубочкової фільтрації. За механізмом зворотнього зв’язку хеморецепторні ділянки канальцевої системи нефронів здатні тонко регулювати продукцію реніну  у «щільній плямі» нефрону.

Порушення регуляції розгалужень aa. recti в мозковій речовині нирок може змінювати продукцію простагландинів та біологічно-активних речовин.

За механізмом розвитку артеріальної гіпертензії основним трикутником формування величини АТ є:

Робота серця (УО, СІ);

Об’єм циркулюючої крові  (ОЦК)

Загальний периферичний опір судин (ЗПОС)

При підвищенні одного – двох з цих показників останній (третій) повинен адекватно знижуватися для утримування АТ на попередньому рівні. За 2-останні параметри (2 і 3) відповідальні нирки.

Найчастішою причиною так званої вторинної АГ є захворювання нирок або її судинної сітки. Будучи причиною високого рівня АТ нирки одночасно є і органом-мішенню цього захворювання. Тривале навантаження високим системним АТ веде до значних структурних та функціональних змін органу виділення, з розвитком та прогресуванням ниркової недостатності.

Як розпізнати, що причиною високого чи підвищеного АТ є нирки?

Анамнестично явне або перенесене захворювання нирок частіше пієлонефрит,  гломерулонефрит, сечокам’яна  хвороба, колагенози та ін.

Переважно молодий вік.

Швидке і значне зростання АТ, особливо його діастолічної величини.

Відносна толерантність до антигіпертензивного лікування.

Які обстеження необхідно провести?

Контроль АТ зранку та ввечері.

Загальні аналізи крові та сечі.

Біохімічне дослідження крові.

Консультація лікарем сімейної практики, кардіологом чи (за потребою) нефрологом. Встановлення діагнозу, патогенетично обґрунтоване лікування та профілактика.

Підготував І.А. Плеш

Корисно знати