День Святого Валентина – дуже ніжне та добре свято, день в який люди відкрито говорять про найбільш прекрасне в світі почуття – про любов.
У цей холодний лютневий день на душі тепло як ніколи, а повітря заполонили відчуття щастя і романтики. Крім того день всіх закоханих – чудовий спосіб показати свою любов та турботу, здивувати дорогу тобі людину…
Вчені встановили, що довгий і пристрасний поцілунок має цілющу силу. Він покращує кровопостачання головного мозку, стимулює діяльність ендокринних залоз і навіть посилює розпад жирової тканини. Крім того, у кров викидаються ендорфіни – так звані “гормони щастя”, які не тільки підвищують настрій, а й додають людині відчуття легкості і бадьорості . З іншого боку будь-які поцілунки несуть в собі потенційну небезпеку – адже зі слиною передаються збудники багатьох хвороб.
Перш за все, це стосується вірусної інфекції. Наприклад, вірус герпесу, що викликає всім відому “застуду”, легко переходить від однієї людини до іншої навіть при швидкоплинному поцілунку. А вже про пристрасні поцілунки і говорити нічого – це майже гарантоване зараження.
Майже все населення нашої планети інфіковано вірусом герпесу ще з дитинства. Він визначаться у 95% людей. Так що в більшості випадків зараження як такого не відбувається – просто партнери “обмінюються” тими вірусами, які у них вже є.
Найпоширенішою “хворобою поцілунків” вважається інфекційний мононуклеоз. Збудником цього захворювання є вірус Епштейна – Барра, який у величезних кількостях міститься в слині інфікованої людини. Після нещасливого поцілунку зараженого ніщо не турбує протягом декількох тижнів. Потім з’являються перші ознаки захворювання – головний біль, слабкість, загальне нездужання. А через кілька днів настає криза – температура підвищується до 39-40 С, з’являється сильна ангіна, збільшуються лімфатичні вузли. Після гарячкового періоду, що триває приблизно тиждень, симптоматика мононуклеозу йде на спад. Однак у більшості перехворілих вірус залишається в крові та в слині на кілька років, а іноді і на все життя. Такі люди є носіями хвороби і можуть заражати оточуючих. На жаль, специфічної профілактики цього захворювання немає. Не винайдено ні вакцин, ні сироваток, що перешкоджають зараженню цим вірусом. Так що будь-яка людина може стати жертвою мононуклеозу. Сама хвороба не є небезпечною і майже не дає ускладнень, проте триває вона довго і переноситься людьми досить важко. Так що потерпілий ще довго буде згадувати фатальний поцілунок, яким його “обдарував” хворий партнер.
У медичній літературі все частіше і частіше згадується “синдром хронічної втоми”, скорочено СХВ. Ця патологія проявляється вираженої фізичної слабкістю, депресією, апатією і швидкою стомлюваністю. Довгі роки дані симптоми зв’язувалися з гіповітамінозом, постійними стресами, з чим завгодно, але тільки не з інфекцією. Згодом було встановлено, що в більшості випадків причиною такого стану є віруси. І вони теж передаються при поцілунку. І від них немає ніякої специфічного захисту, можна тільки обмежити контакти з малознайомими людьми.
Через поцілунок можна заразитися і вірусом гепатиту В. Щоправда, це скоріше казус, ніж закономірність. Справа в тому, що передача цього мікроорганізму можлива тільки тоді, коли в слині є домішка крові. Так що “за єду” в кутах рота або кровоточивість ясен підвищують ризик передачі цієї інфекції. Але від неї можна вберегтися за допомогою вакцинації, яку проводять у три етапи: друге щеплення роблять через місяць після першої, а третю – через п’ять місяців після другої. Після цього ніякі, навіть найпалкіші поцілунки не небезпечні – щодо гепатиту, зрозуміло.
Більшість фахівців визнає можливість передачі зі слиною і блідої трепонеми – збудника сифілісу. Це так званий “побутовий” шлях зараження. Крім поцілунків до нього ставляться і інші контакти зі слиною – докурювання чужих сигарет, використання чужої губної помади чи посуду. За певних обставин інфікуватися можна навіть через горлечко пляшки, яку передають з рук в руки. Подібні прецеденти нечасті, і розглядаються лікарями як безглузда випадковість. Тим не менш, вони зустрічаються в медичній практиці і описуються в спеціальній літературі. Так що ніхто не може виключити вірогідність зараження сифілісом при звичайному поцілунку.
Розвиток кандидозу ротової порожнини викликають дріжджоподібні гриби, які в звичайний час знаходяться в неактивному стані і стають патогенними при зниженні імунітету людини, при злоякісних новоутвореннях, ВІЛ-інфекції, туберкульоз, патології ендокринної системи, захворюваннях щлунково – кишкового тракту, особливо у випадках зниженої продукції шлункового соку. Дуже часто кандидоз розвивається на тлі цукрового діабету, який протікає в безсимптомній формі.
На фоні застосування антибіотиків часто формується дисбактеріоз, із-за чого нормальна мікрофлора порожнини рота не може дати відсіч патогенним грибам, і розвивається кандидозний стоматит. Дисбактеріоз кишечника може викликати гіповітаміноз вітамінів В1, В2, В6,РР, С, що збільшує схильність слизової порожнини рота до впливу грибкової інфекції.
Важливу роль у патогенезі захворювання відіграють вживання наркотиків, алкоголю, гормональних контрацептивів, променева дія. Також кандиди можуть передаватися від хворої людини до здорової при поцілунку, статевому контакті, під час пологів.
Фактори ризику виникнення кандидозу порожнини рота: хронічне травмування слизової гострими краями зруйнованих зубів, краями штучних коронок і протезів, алергія, виділюваним пластмасовим протезом, полімером.
Захворювання слизової оболонки порожнини рота — стоматит — сьогодні зустрічається досить часто. Вважати, що стоматит — хвороба несерйозна, «поверхнева», що лікувати її зовсім не обов’язково у надії, що саме пройде, неправильно.
При несвоєчасному лікуванні погіршується загальний стан організму людини з підвищенням температури тіла, збільшенням лімфатичних вузлів та утрудненим вживанням їжі, що особливо стосується дітей.
При появі стоматиту на внутрішній поверхні щік, губ та язика з’являються хворобливі висипання — пухирці, афти, ерозії. При герпетичному стоматиті виникають пухирці на червоній каймі губ і на шкірі навколо рота, при грибковому — слизові покриваються нальотом, схожим на скисле молоко.
Для того, щоб вберегти себе від цієї хвороби необхідно:
- після поцілунку продезінфікувати контактні слизові, потрібно прополоскати рот антисептиком (фурацилін, міромістин, навіть зубний ополіскувач з антибактеріальним ефектом). Головне, обробку потрібно провести якомога швидше, тоді ризик зараження багатьма інфекціями істотно зменшиться
- не користуватись чужими засобами гігієни(губними помадами, зубними щітками, посудом)
- зміцнювати імунітет (потрібно приймати вітамінну їжу, а також імуномодулятори (наприклад, аміксин, амізон гропрінозін)
- для захисту свого малюка від інфекційного мононуклеозу,батькам варто цілувати своє чадо винятково в пухкі щічки. З тієї ж причини не варто їсти з дитиною з одного посуду, пити газовану воду з однієї пляшки і давати малюкові гумові іграшки, що побували в роті сусіда по дитячому майданчику. Що ж стосується дорослих, то убезпечити себе від мононуклеозу можна відмовившись від поцілунків протягом 10-14 днів після хвороби, коли імунний статус організму особливо низький.
- слідкувати за режимом харчування, зменшувати прийом вуглеводів, копченостей, твердого сиру, дріжджового тіста. Слід міняти зубну щітку раз на місяць, бо кандідоз може з’явитися і в ротовій порожнині. Носіть нижню білизну виключно з натуральних тканин і міняйте її щодня. У період загострення не приймайте оральні контрацептиви, спермацидні піни та діафрагми, поки не вилікуєтесь. У статевому житті майте постійного партнера. Головне — прислухайтесь до свого організму і не займайтесь самолікуванням.
Ці прості на перший погляд рекомендації вбережуть вас від захворювання слизової оболонки рота.
Матеріал підготували: доцент кафедри дерматовенерології Гаєвська М.Ю., студентка 8 групи, медичного факультету №1 Васіліу В.Г.
