• Українська
  • English
Що ми знаємо про алергію?
Що ми знаємо про алергію?

Що ми знаємо про алергію?

ВАРТО ЗНАТИ. Слово “алергія” є одним із найчастіше вживаних у побуті медичних термінів, хоча “алергологія” – відносно молода наука.

Якщо заглибитися в історію медицини, безумовно, можна знайти свідчення того, що лікарі й учені далекого минулого звертали увагу на незвичні реакції хворих та їхні клінічні прояви (шок, напади астми, непереносимість ліків), проте більш усвідомлені уявлення про алергію з’явилися тільки в останні століття.

Алергія – це підвищена чутливість організму до тих чи інших речовин (алергенів), зовнішнього і внутрішнього середовища.

Нині алергологія серед багатьох медичних наук і спеціальностей займає помітне місце. Це пов’язано із значною поширеністю алергічних захворювань, їх важкими соціальними й економічними наслідками.

Глобальна проблема людства

З 60-х років ХХ сторіччя відзначається неухильне зростання поширеності алергічної патології як у дорослих, так і у дітей, у зв’язку з чим її називають глобальною проблемою людства. Алергічні захворювання займають “почесне” третє місце за поширеністю після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Приблизно кожна сьома людина відчуває підвищену чутливість до чогось, що зустрічається в повсякденному житті. У наш час на алергічні захворювання страждає 25-30% дитячої популяції, спостерігається значне їх “помолодшання” (зміщення початку на більш ранній вік) і тенденція до почастішання тяжких клінічних форм, що висуває проблему лікування і профілактики алергії у дітей на одне з провідних місць у сучасній клінічній педіатрії.

Причини зростання алергічних захворювань.

Основними вірогідними причинами зростання числа алергічних захворювань є:

забруднення навколишнього середовища (викиди з транспортних засобів, заводів, широке застосування нітратів та пестицидів у сільскому господарстві),

особливості харчування (вживання штучно вирощених, ненатуральних продуктів, що містять консерванти, стабілізатори, генномодіфіковані організми, штучні барвники),

стиль життя (куріння, малорухомий, неактивний спосіб дозвілля з обмеженням перебування на свіжому повітрі, широке повсякденне вживання у побуті хімічних засобів для прибирання, для особистого догляду (гігієнічно-косметична продукція),

матеріально-побутові умови (проживання у промислових містах, у старих помешканнях із наявністю цвілі, підвищеної вологості тощо),

інфекції, перенесені в дитячому віці, та безконтрольне (без консультації з лікарем) вживання різноманітних лікарських засобів.

Формування алергічних хвороб визначається не тільки впливом зовнішнього середовища та особливостями імунної відповіді власне даного індивідуума, але й генетичною схильністю.

Наявність проявів алергії у одного з батьків підвищують ризик алергії у дитини на 20-40%, а обтяженість сімейного алергічного анамнезу за обома батьківськими родоводами збільшує ризик розвитку алергічних захворювань у їх дитини  на 40-60%. Особливо значущим фактором ризику алергозів у дитини є наявність алергії по лінії матері.

Не втрачає своєї актуальності і гігієнічна гіпотеза, згідно якої покращення умов життя та невелика кількість дітей (в середньому 1-2 дитини) в сім’ях сприяє зниженню “натурального” інфекційного навантаження на організм дитини, проте викликає “переключення” імунної системи, котра задумана природою для боротьби з інфекціями, на спотворену алергічну відповідь організму. Неймовірний прогрес, який зробило Людство за останні 40-50 років в техніці, хімічному виробництві, сільскому господарстві, медицині подарував нам немало благ: ми не уявляємо наше життя без механічних транспортних засобів, модних “брендових” синтетичних тканин, зручних пластикових упаковок, сучасних яскравих дитячих іграшок, широкого асортименту продуктів харчування цілий рік, ефективних та зручних у застосуванні засобів побутової хімії; шляхом широкого впровадження вакцинації ми побороли та взяли під контроль тяжкі смертоносні інфекції. Але за всі ці блага цивілізації Людство платить невпинним ростом алергічних хвороб.

Звичайно, ми не ставимо на меті відмовитися від усіх цих досягнень, проте хочемо ознайомити Вас із основними проявами алергії та основними принципами профілактики даної патології, адже “попереджений – означає озброєний”.

Алергени

Слід висвітлити інформацію про алергени – фактори, які викликають алергічні захворювання. Екзоалергени (алергени зовнішнього середовища) поділяються на неінфекційні та інфекційні.

Неінфекційні: пилкові (пилок дерев, кущів, трав, квітів),

харчові (основні: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниця, суниця, яйця, м’ясо тварин і птахів, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морква, буряк, томати, гречана крупа, злаки, бобові, горіхи),

побутові (домашній та бібліотечний пил, пір’я подушок, алергени мікрокліщів роду Dermatophagoides),

епідермальні (лупа людини, коня, свині; шерсть собаки, кішки, кролика, морської свинки, миші, вівці, кози, вироби з вовни),

інсектні (алергени комах, що знаходяться в їхній слині, отруті і тілі)

хімічні (більшість хімічних речовин, з якими людина контактує на виробництві і у побуті).

Інфекційні: бактеріальні, грибні, вірусні, а також паразитарні.

Як видно з вищенаведеного, коло алергенів, що можуть викликати алергічні захворювання у людини, є надзвичайно великим. Реально для діагностики і лікування алергічної патології у розвинених країнах застосовується від 100 до 200 найменувань спеціально виготовлених алергенів. Виявлення вірогідного “винного” алергену – основа успішного лікування алергії, яке власне буде полягати у запобіганні контакту із чинним проблему фактором. Але, на жаль, такий метод ефективний лише у незначної кількості пацієнтів, в котрих алергічні прояви виникають лише на конкретні поодинокі (один-три) фактори. В більшості випадків алергічні захворювання провокуються багатьма різноманітними алергенами (поліалергія), і запобігти контакту з усіма чинниками не вдається. Нерідко неможливо виявити чіткого зв’язку між проявами хвороби і основними групами відомих алергенів, що дає підстави діагностувати “ідіоматичну” алергію, тобто невідомого походження.

Алергічна реакція може проявитися на будь-якій ділянці тіла, проте найчастіше вона вражає систему органів дихання та шкіру, а також шлунково-кишковий тракт та суглоби.

До алергічних захворювань належать: бронхіальна астма, кропивниця, контактний дерматит, лікарська та харчова алергія, алергічний риніт, кон’юнктивіт, артрит, анафілактичний шок.

Надзвичайно різноманітними є шкірні прояви алергії – алергічні висипання. У клініці алергічних хвороб обов’язковим симптомом є свербіж навіть за мінімальних змін на шкірі. Такі діти, як правило, не гарячкують.

Пам’ятайте

Пам’ятайте, що розвиток багатьох небезпечних інфекційних захворювань (бруцельоз, туберкульоз, черевний тиф тощо) супроводжується алергією, яка називається інфекційною, але методи лікування за таких хвороб зовсім відміні від принципів лікування істинної неінфекційної алергії.

Пам’ятайте, що поява висипу на шкірі, особливо в поєднанні із гарячкою, потребує негайного огляду лікаря, проведення цілої низки обстежень і консультацій з метою правильної постановки діагнозу і адекватного лікування. Вчасно розпочате лікування може запобігти розвитку незворотніх змін в організмі та розвитку можливих ускладнень.

Пам’ятайте, одним із факторів високого ризику розвитку бронхіальної астми у дітей є атопічний дерматит, який можна вважати першим (за терміном виникнення) алергічним захворюванням.

Пам’ятайте! В окремих випадках алергічні реакції можуть загрожувати життю, коли у деяких людей під дією алергена розвивається анафілактичний шок (здебільшого від медикаментів або від укусу комах).

Пам’ятайте самі й попереджайте лікарів про свої незвичайні реакції на ті чи інші речовини. Це надзвичайно важливо для запобігання алергічних реакцій взагалі й анафілактичного шоку, зокрема.

Матеріал підготувала: асистент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Євгенія Ортеменка.

Корисно знати