Всесвітній день театру

Всесвітній день театру — професійне свято всіх працівників театрального цеху. Щороку його відзначають 27 березня. Всесвітній день театру було встановлено при ЮНЕСКО з ініціативи делегатів IX конгресу Міжнародного інституту театру 1961 року. Це свято в усіх країнах світу проходить під девізом «Театр — засіб зміцнення миру і взаєморозуміння між народами».

Творці театрального мистецтва своє професійне свято за традицією відзначають безпосередньо на сцені. Актори у всьому світі дають свої найкращі спектаклі, влаштовують благодійні виступи і під час поклону із задоволенням приймають гучні овації та подарунки від глядачів. Крім виступів у театрі, заведено влаштовувати яскраві фестивалі, карнавали і концерти.

Вперше про театр згадується в джерелах, що датовані 497 роком до н.е. В них говориться про проведення свята, присвяченого богу Діонісу. Перша будівля театру з’явилась у Римі в 55 році до н.е., там виконували вірші та невеликі п’єси, переспіви легенд та міфів.

Перші театри з’явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру. Слово “театр” походить від грецького «theatron», і означає місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.

В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах. Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році, а через 24 роки з’явилася перша українська п’єса «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського.

З нагоди Міжнародного дня театру, в Україні проводяться театральні фестивалі, артисти отримують нагороди та державні звання, а глядачі йдуть на прем’єри вистав.

І сьогодні театральні трупи могли б готувати зворушливі вистави та слухати оплески вдячних глядачів, але страшна війна змусила їх відкласти вихід на сцену.

Аби підняти патріотичний дух кожного українця, підтримати Захисників нашої держави та нагадати всім про любов до Батьківщини – актори Чернівецького драмтеатру влаштували патріотичний перформанс (11 березня).

Цікаві факти:

• Батьківщиною театрів заведено вважати Стародавню Грецію.
• Арена ді Верона в Італії працює з 30 року до нашої ери. Він являє собою амфітеатр, в якому можуть розміститися 16 тисяч глядачів. В сучасний час він продовжує свою роботи, проте сезонно, коли Італію відвідують імениті виконавці.
• В австрійському місті Філа знаходиться найменший театр у світі. Він вміщує всього 8 осіб, а його сцена має розміри 1,3 метра на 1,3 метра.
• У японському театрі костюми і маски, які носять актори, передаються з покоління в покоління. Самі ж сюжети наповнені розповідями про самураїв.
• Театр Мінак просто неба у Корнуолі відомий у всьому світі. Головною декорацією, на тлі якої проходять спектаклі, є мальовничий простір Атлантичного океану. А першою виставою у 1932 році на сцені театру стала “Буря” Шекспіра.
• У стародавні та середні століття жінкам не дозволялося бути актрисами театру, а всі жіночі ролі виконували чоловіки, переодягнені в жінок. В античні часи жінкам заборонялося навіть відвідувати театр.
• Місто Брегенц в Австрії щорічно на фестивалі опери приймає трупи оперних театрів усього світу. Головна прикраса цього фестивалю – велика плаваюча сцена з грандіозними декораціями, які постійно змінюються.
• Сучасні серіальні фільми – не винахід нашого часу. У давнину на Сицилії ставилися вистави, які тривали по року. Щовечора глядачі збиралися в театрі, щоб подивитися продовження.
• 
• Театр, який місцеві жителі ласкаво називають “яйце”, побудували за проєктом французького архітектора Поля Андрьо та заходиться в Пекіні. Перша вистава відбулася у 2007 році. Три головні зали театру можуть вмістити 6,5 тисяч глядачів. Він також є головною сценою знаменитої пекінської опери.

Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається і приносить нам радість. Театр має виключно важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору.

Тож чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.

Матеріал підготувала бібліотекар І кат. Світлана Тулевська

Література:

1. Корифеї українського театру: збірник / передм., приміт. І. О. Волошина; худож. О. Д. Стеценко. Київ: Мистецтво, 1982. 310 с.
2. Маряненко, І. О. Минуле українського театру: зустрічі, творча праця / худож. В. О. Лисецький. Київ: Мистецтво, 1953. 182 с.
3. Сулятицький, Т. В. Чернівецький обласний український музично-драматичний театрімені О. Ю. Кобилянської: монографія / худож. С. В. Тарасенко, О. С. Овсянников. Київ: Мистецтво, 1987. 125 с.
4. Сулятицький, Тадей. Чернівецькийтеатр імені О. Кобилянської: нарис історії / худож. Р. Лєкалов; рец. О. Романець. – Чернівці: Золоті литаври, 2004. 212 с.
5. Усмішки в антракті: театральні бувальщини / упоряд. І. Артемчук; худож. В. П. Кудін. Київ: Мистецтво, 1991. 224 с.
6. Франко, Іван Якович. Про театр і драматургію: вибр. ст., рецензії та висловл. / І. Я. Франко; упоряд М. В. Нечкина. Київ: АН УРСР, 1957. – 240 с.
7. Чернівецький музично-драматичний театрім. О. Кобилянської / худож. О. І. Криворучко. Чернівці: Облполиграфиздат, 1982. 48 с.
8. Чернівецький український музично-драматичний театрім. О. Кобилянської (1931-1981 рр.): бібліогр. покажчик / Чернів. муз.-драм. театр ім. О. Кобилянської, Наук. б-ка Чернів. держ. ун-ту; уклад. О. П. Марчук. Чернівці: Облполіграфвидав, 1984. 120 с.