Людський організм в процесі розвитку виробляє «захисно –пристосувальні реакції», які є основною ознакою здоров’я.
Завдяки захисно-відновним реакціям організм протистоїть сильним подразникам зовнішнього і внутрішнього світу.
Хвороба виникає тоді, коли людина стикається з надзвичайними умовами зовнішнього середовища і це призводить до порушення захисно-компенсаторних механізмів і до виникнення хвороби. У виникненні хвороби значну роль відіграє не тільки фактор, який викликає хворобу, але і стан самого організму, реакція його нервово-регулюючого апарату на різні подразники. Реактивністю називається властивість організму відповідати (реагувати) на різні подразники світу. Зміна реактивності організму має надзвичайно важливе значення у виникненні хвороби. Той самий подразник у однієї людини може викликати хворобу, а в іншої – ні. Навіть інфекційний збудник, який потрапив в організм, не у всіх людей може призвести до виникнення захворювання.
Друга половина ХХ сторіччя в медицині характеризувалась значними досягненнями, зокрема, широким впровадженням в лікуванні захворювань антибіотиків, гормональних засобів, становленням та розвитком науки про спадковість – генетики, значним прогресом у трансплантології. Поряд з цим, в другій половині століття зросла поширеність захворювань,що були відомі здавна,та набули своєї актуальності саме в останнє 50 років. Серед цих захворювань окремо виділені захворювання що об’єднані під назвою «колагенози», або системні хвороби сполучної тканини.
Колагенози – група захворювань, об’єднаних однотипними проявами морфологічних змін з боку сполучної тканини (головним чином, колаген-вмісних волокон. Характерним проявом колагенозів є прогресуючий перебіг, залучення в патологічний процес різних внутрішніх органів, судин, шкіри та опорно-рухової систем.
Соціальне значення колагенозів обумовлене значним розповсюдженням, важким пошкодженням внутрішніх органів, початком хвороб у дитячому або молодому віці і ранньою інвалідизацією хворих. Це такі недуги, як ревматизм, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, системна склеродермія, вузликовий периартеріїт, дерматоміозит і хвороба Бехтєрева. До ознак, які об’єднують ці хвороби слід віднести: безперервний, хвилеподібний, прогресуючий хронічний перебіг; ураження суглобів з характерним болем і скутістю, ураження внутрішніх органів.
Етіологія колагенових хвороб вивчена недостатньо. Найбільше значення надається інфекції, генетичним факторам, фізичним факторам, медикаментозній несприйнятливості. Доведено,наприклад, що збудником ревматичної лихоманки є бета-гемолітичний стрептокок групи А. Це підтверджується тим,що захворюванню ревматизмом передують часті ангіни, фарингіти або скарлатина, а в сироватці крові виявляється високий рівень протистрептококових антитіл. Стосовно вірусної природи колагенових хвороб існує думка, що віруси спричиняють первинне пошкодження і дають поштовх до розвитку аутоімунної реакції. Слід зазначити, що існує певний взаємозв’язок вузликового периартеріїту з туберкульозом, корінебактеріями і мікоплазменою інфекцією, системного червоного вовчака – з вірусом кору, Коксакі і аденовірусами, склеродермії – із стрептококовою інфекцією.
Серед факторів, які впливають на розвиток колагенових захворювань і виступають як ключові фактори розвитку імунного процесу, слід вказати на переохолодження, надмірну сонячну інсоляцію, емоційну перенапругу, професійні шкідливості. Вони змінюють імунобіологічну реактивність організму, його резистентність і цим самим сприяють розвитку недуги.
Велике значення у розвитку колагенових захворювань надається підвищеній чутливості до лікарських препаратів. Встановлена залежність між застосуванням апресину, пеніциліну і розвитком системного червоного вовчака, сульфаніламідів і розвитком вузликового периартеріїту.
Однак потрібно розуміти, що проблема полягає не в опортуністичних або умовно-патогенних інфекціях, які є досить поширеними в людській популяції і зазвичай не становлять значної загрози організму з нормальною імунною системою.
Можливість реалізації патологічних властивостей виникає або за масивної мікробної інвазії, коли формується тимчасовий дисбаланс між надзвичайно великою кількістю мікроорганізмів і порівняно обмеженими ресурсами захисних чинників, або в разі наявності дефектів місцевого імунітету, які забезпечують безперешкодну широку колонізацію слизових оболонок порівняно невеликою, безпечною за звичайних умов кількістю патогенних мікроорганізмів.
Кожен з колагенозів відрізняється специфічністю клінічних проявів, однак існують єдині риси, характерні для всіх форм даної патології (хвилеподібним перебігом з обов’язковою присутністю періодів загострень і повної ремісії з одночасним прогресуванням патоморфологічних змін). Період загострення, як правило, супроводжується активним гарячковим синдромом, для якого характерне значне підвищення температури тіла вище 38°С з епізодами пропасниці і профузного потовиділення. Головним «супутником» лихоманки при колагенозі є синдром астенізації, проявами якого є немотивована прогресуюча слабкість, неможливість виконання звичної фізичної активності та пригнічення настрою. Характерними проявами колагенозів, що дозволяють досвідченому фахівцеві запідозрити наявність у пацієнта даної патології, є м’язово-суглобове ураження у вигляді прогресуючого болю в м’язах різної локалізації, ниючих болів в області суглобів з супутнім порушенням їх рухової функції. У деяких хворих суглобовий синдром поєднується з ураженням шкірних покривів з формуванням неспецифічних висипань у вигляді підшкірних вузликів, еритеми і петехій. У зв’язку з тим, що сполучна тканина присутня в розвитку всіх внутрішніх органів, при колагенозі неминуче прогресує ураження цих структур з розвитком дегенеративних незворотних змін в серцево-судинній системі з формуванням серцевої недостатності, легенях та нирках. Неспецифічними проявами колагенозів є ураження органів шлунково-кишкового тракту, які імітують перебіг інших захворювань.
Перебіг більшості колагенових захворювань прогресуючий та рецидивний, що вимагає тривалого, а інколи, пожиттєвого лікування. Доза і тривалість курсів лікування визначається строго індивідуально з урахуванням типу захворювання, гостроти і важкості перебігу, віку та індивідуальних особливостей пацієнта. Зважаючи на системність ураження при колагенових хворобах, важкий та, в деяких випадках, миттєвий їх перебіг, важливу роль відіграє профілактика виникнення та загострень колагенозів. Тому важливо своєчасно та регулярно проходити медичний огляд у сімейного лікаря та вузьких спеціалістів, за наявності показів, лікувати гострі та хронічні вогнища інфекції, остерігатись надмірної інсоляції, переохолоджень та інших провокуючих чинників, вести здоровий спосіб життя, активно займатись спортом, позитивно мислити та мати оптимістичний настрій.
Практична реалізація покращення здоров’я населення полягає у формуванні високого рівня культури здоров’я. За таких умов людина зможе впродовж життя самостійно зберігати, розвивати та підтримувати своє здоров’я на належному рівні, тобто, у значній мірі вирішувати проблеми охорони здоров’я,які не в силі вирішити офіційна медицина.
Матеріал підготували: завідувач кафедри внутрішньої медицини Федів Олександр Іванович, доцент Гараздюк Іван Васильович.
